Тема 2. Суб’єкти інвестиційної діяльності

План семінарського заняття

1. Поняття суб’єктів інвестиційної діяльності.

2. Класифікація інвесторів.

3. Держава як суб’єкт інвестиційної діяльності.

4. Фінансово-кредитна система, її вплив на інвестиційний процес.

Тематика рефератів і фіксованих відповідей

1. Державне регулювання інвестиційної діяльності в Україні.

2. Кейнсіанська інвестиційна теорія та її особливості в різних країнах.

3. Пенсійні фонди як учасники інвестиційного процесу.

4. Інвестиційні фонди як учасники інвестиційного процесу.

5. Місце і роль небанківських фінансових установ в інвестиційних процесах України.

6. Інвестиційний потенціал страхових компаній.

7. Інвестиційна діяльність міжнародних фінансових установ.

Література до теми

1 – ст. 8–18, 47–48;

4 – ст. 2–4, 6–23, 25–31, 34–36, 38–47;

5 – с. 36–48;

6 – с. 27–46;

7 – с. 111–126;

8 – с. 15–22;

9 – с. 41–77;

18 – п. 1–2;

19 – п. 6–7, 11–13, 22–28;

20 – розд. 1–8;

21 – п. 1–8;

28 – с. 26–36.

Словник основних понять теми

Агресивна інвестиційна політика – політика інвестування, спрямована на максимізацію доходу від вкладень у поточ­ному періоді, незважаючи на високий рівень інвестиційного ризику.

Агресивний інвестиційний портфель – інвестиційний порт­фель, що складається, як правило, з цінних паперів та інших фінансових інструментів, сформований за критерієм максимізації або зростання доходу, що характеризується високим рівнем портфельного ризику.

Агресивний інвестор – покупець цінних паперів, готовий ризикувати заради одержання високих дивідендів.

Активи інституту спільного інвестування – сукупність майна, корпоративних прав та вимог, сформована за рахунок коштів спільного інвестування.

Акціонерне товариство – товариство, що має статутний фонд, поділений на певну кількість акцій і несе відповідальність щодо своїх зобов’язань тільки майном товариства. Акціонер­не товариство може бути відкритого (якщо акції поширюються шляхом відкритої підписки чи купівлі-продажу на фондових біржах) або закритого (акції якого не можуть поширюватися вільно) типу.

Банківський відсоток – мінімальний відсоток за короткостроковими авансами комерційних банків або інвестиційних дилерів.

Відсоткова ставка – фіксована ставка, за якою в установ­лений термін виплачується сума відсотка.

Відсоток – плата за використання позикових коштів або одержувана за інвестування капіталу в облігації, ощадні сер­тифікати, привілейовані акції й інші аналогічні кредитні інструменти.

Депозит – грошові або інші види активів, розміщені на збереження у фінансово-кредитні заклади.

Депозитний відсоток – сума доходу, одержуваного інвестором у разі передавання коштів на зберігання відповідно до встановленої ставки відсотка.

Дилерська контора – юридична особа, що здійснює перепродаж товарів, а також цінних паперів і валют. Операції проводить від свого імені та власним коштом.

Дисконтна політика – форма валютної політики, спрямована на регулювання валютного курсу, руху капіталів і платіжного балансу шляхом зміни відсоткових ставок за кредит.

Діяльність з управління активами – професійна діяльність учасника фондового ринку – компанії з управління активами, що провадиться нею за винагороду від власного імені або на підставі відповідного договору про управління активами, які належать інституційним інвесторам на праві власності.

Засновник – один із засновників певної компанії (фірми), який вклав певну суму капіталу у здійснення її діяльності.

Інвестиційна декларація – складова статуту інвестиційного фонду, в якій визначено основні напрями й обмеження його діяльності, порядок випуску, продажу та викупу інвестиційних сертифікатів, а також інші питання діяльності фонду.

Інвестиційна компанія – торговець цінними паперами, що, крім ведення інших видів діяльності, може залучати кошти для здійснення спільного інвестування шляхом емісії й розміщен­ня цінних паперів (включаючи інвестиційні сертифікати).

Інвестиційна компанія – це торговець цінними паперами, який, крім інших видів діяльності, може залучати кошти для здійснення спільного інвестування шляхом емісії цінних паперів і їх розміщення.

Інвестиційна компанія закритого типу – компанія, чиї акції продаються на фондовій біржі, а капітал залишається відносно незмінним.

Інвестиційний банк – банк, що спеціалізується на фінан­суванні інвестиційної діяльності своїх клієнтів шляхом видачі їм довгострокових кредитів (позичок).

Інвестиційний дилер – фірма, що є посередником на ринку цінних паперів, або окрема особа, пов’язана з такою фірмою. Виступає в ролі брокера, тобто зводить на ринку покупців з продавцями, одержуючи за це комісійні, або в ролі дилера, тобто підписується на весь новий випуск цінних паперів або частину його, стаючи їх власником з метою перепродажу дрібнішими партіями.

Інвестиційний фонд – юридична особа, заснована у формі акціонерного товариства, що здійснює виняткову діяльність у сфері спільного інвестування. Інвестиційні фонди поділяють на відкриті і закриті.

Індивідуальний інвестор – окрема юридична особа, яка самостійно (без посередників) здійснює інвестиційну діяльність.

Інститут спільного інвестування (ІСІ) – корпоративний інвестиційний фонд або пайовий інвестиційний фонд, який провадить діяльність, пов’язану з об’єднанням (залученням) грошових коштів інвесторів з метою отримання прибутку від вкладення їх у цінні папери інших емітентів, корпоративні права та нерухомість.

Інституційний інвестор – юридична особа – фінансовий посередник, що акумулює засоби індивідуальних інвесторів та здійснює інвестиційну діяльність, спеціалізовану, як правило, на операціях із цінними паперами. Основними інституційними інвесторами виступають інвестиційні компанії, інвестиційні фонди тощо.

Іпотечний банк – банк, що спеціалізується на наданні іпо­течного кредиту, перепродажі іпотек та інших послуг, пов’яза­них з операціями іпотеки.

Комерційний банк – універсальна фінансово-кредитна установа, що створюється для залучення коштів і розміщення їх від свого імені на умовах повернення і оплатності.

Консервативний інвестор – інвестор, схильний мати невеликий, але гарантований дохід. (Купує облігації та короткотермінові цінні папери).

Маклер – посередник під час укладання угод на фондових, торгових і валютних біржах, який виконує операції за рахунок клієнтів і одержує грошову винагороду у формі комісійних.

Мультиплікатор інвестиційних витрат – коефіцієнт, який показує, у скільки разів сума приросту національного доходу перевищує суму приросту чистих інвестицій в економіку країни. Модель такого мультиплікатора розробив Д. Кейнс.

Незалежний реєстратор – юридична особа – суб’єкт підприємницької діяльності, що має відповідний дозвіл на ведення реєстру власників іменних цінних паперів.

Номінальна ставка відсотка – ставка відсотка, що встанов­люється без урахування зміни купівельної спроможності грошей у зв’язку з інфляцією.

Парабанківські інституції – небанківські фінансово-кредитні установи: інвестиційні компанії та фонди, лізингові компанії, факторингові компанії, брокерські та дилерські фірми, страхові компанії, пенсійні фонди, фінансові компанії, ломбарди, кредитні товариства (спілки), трастові компанії тощо.

Портфельний інвестор – інвестор, котрий купує акції акціонерних товариств виключно з метою отримання поточного доходу чи примноження капіталу в перспективі, але не має на меті формувати контрольний пакет акцій для реальної участі в управлінні таким акціонерним товариством.

Пул – тимчасове об’єднання певних об’єктів інвестування при формуванні портфеля або групи інвесторів для реалізації певних інвестиційних програм.

Ризиковий портфель – агресивний інвестиційний портфель із високим загальним рівнем ризику за ним.

Синдикат – група інвестиційних дилерів, які спільно підписуються на нові випуски або великі блоки оборотних цінних паперів і поширюють їх.

Спеціальна (вільна) економічна зона – частина території України, на якій установлено спеціальний правовий режим господарської діяльності, особливий порядок застосування та дії законодавства України. На території спеціальної (вільної) економічної зони можуть запроваджуватися пільгові митні, податкові, валютно-фінансові та інші умови підприємництва вітчизняних та іноземних інвесторів. Спеціальні (вільні) економічні зони створюються з метою залучення інвестицій та ефективного їх використання, активізації спільно з іноземними інвесторами підприємницької діяльності з метою збільшення експорту товарів, поставок на внутрішній ринок високоякісної продукції і послуг, упровадження нових технологій, розвитку інфраструктури ринку, поліпшення використання природних, матеріальних і трудових ресурсів, прискорення соціально-економічного розвитку України.

Спільне інвестування – діяльність, яка здійснюється в інтересах і за рахунок засновників і учасників інвестиційного фонду (частково – інвестиційною компанією) шляхом випуску інвестиційних сертифікатів і здійснення комерційної діяльності з цінними паперами.

Стратегічний інвестор – інвестор, метою якого є придбання контрольного пакета акцій для реального управління акціонерним товариством.

Суб’єкти інвестиційної діяльності – сукупність фізичних і юридичних осіб – безпосередніх інвесторів і учасників інвестиційної діяльності.

Субвенція – форма фінансової допомоги окремим галузям, регіонам, компаніям (фірмам), що використовується в окремих випадках з метою інвестування.

Тендерний комітет – постійний чи тимчасовий колегіальний орган, сформований організатором торгів для їх проведення і визначення переможця.

Товарна біржа – організація, що об’єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, визначення цін, попиту і пропозиції товарів, вивчення, упорядкування й полегшення товарообігу та пов’язаних із ним торговельних операцій.

Учасники інвестиційної діяльності – громадяни і юридичні особи, що забезпечують реалізацію інвестицій як виконавці за­мовлень або на основі доручення інвестора.

Фінансові посередники – інвестиційно-кредитні інститути, що акумулюють кошти індивідуальних інвесторів і використо­вують їх для інвестування або кредитування. Фінансові посеред­ники розподіляються на три інституційні групи: 1) інвес­тиційні; 2) банківські; 3) страхові. Інвестиційні інститути фінан­сових посередників представлені інвестиційними фондами; інве­стиційними компаніями; трастовими компаніями (довірчими товариствами). Основні інвестиційні інститути – інвестиційні фонди й інвестиційні компанії – залучають кошти шляхом ви­пуску власних цінних паперів – інвестиційних сертифікатів.

Фірма-девелопер – юридична особа, що бере на себе функції щодо повної реалізації інвестованого капіталу. Як правило, самостійно здійснює пошук найвигіднішого місця вкладення коштів інвестора, розробляє проект, забезпечує його фінансування та реалізацію. Може бути компаньйоном інвестора. Отримує за свої послуги 5–10% загальної суми інвестицій.

Холдинг – акціонерна компанія, яка використовує власний капітал для придбання контрольних пакетів акцій інших компаній з метою встановлення контролю над ними.