МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНА

ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО

 

 

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК

ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ ТА ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

"УКРАЇНСЬКА МОВА ЗА ПРАВОЗНАВЧИМ СПРЯМУВАННЯМ"

(відповідно до вимог ЕСТS)

 

 

Харків «Право» 2010

 

ББК81.2+67.9(4УКР) H 15

 

Навчально-методичний посібник для самостійної роботи та практичних занять з навчальної дисципліни "Українська мова за правознавчим спрямуванням" (відповідно до вимог ECTS) / Уклад.: В.В. Комаров, В.В. Жернаков, В.В. Зуй та ін. – X.: Нац. юрид. акад. України, 2010. – 188 с.

 

Укладачі: B.B. Комаров, B.B. Жернаков, B.B. Зуй, O.B. Каплша, O.A. Лисенко, В.Ю. Мамницький, В.М. Пивоваров, O.A. Шумейко

 

Рекомендовано до видання редакційно-видавничою радою академії (протокол № 5 від 06.09.2010 p.)

© Національна юридична академія України, 2010

© «Право», 2010

1. ВСТУП

2. ЗАГАЛЬНИЙ РОЗРАХУНОК ГОДИН ЛЕКЦІЙ, ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ, САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

3. ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ "УКРАЇНСЬКА МОВА ЗА ПРАВОЗНАВЧИМ СПРЯМУВАННЯМ"

4. ПЛАНИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

5. ЗРАЗКИ ДОКУМЕНТІВ

5.1. Загальні документи

5.2. Документи у цивільному процесі

5.3. Документи у кримінальному процесі

5.4. Документи в адміністративному праві

5.5. Документи з питань розв'язання трудових спорів

6. ПИТАННЯ ДО ІСПИТУ

7. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПІДГОТОВКИ І СКЛАДАННЯ ІСПИТУ

8. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Вступ

Навчальний курс охоплює основні поняття про предмет і завдання української мови за правознавчим спрямуванням, мовні норми (лексичні, морфологічні, синтаксичні, стилістичні), усну та писемну форми спілкування, стильову диференціацію сучасної мови, юридичну термінологію, форму і зміст документа, правильність його укладання.

Вільне володіння українською мовою є складовою професійної компетенції, одним із важливих показників культури мовця. Сучасний випускник повинен бути високоосвіченим, висококваліфікованим фахівцем, добре знати державну (українську) мову, правильно послуговуватися в повсякденній професійній діяльності. Задля цього необхідно збагачувати власний словниковий запас, дбати про правильність, точність і логічність мовлення, дотримуватися мовних правил, удосконалювати загальний рівень мовлення.

Фахова мова правника базується на законах української мови, її лексичних, морфологічних і синтаксичних нормах. Мовні засоби, що використовуються юристами, досить різноманітні, тому необхідно дотримуватися усталених вимог щодо їх застосування в різних сферах правничої діяльності. Важливим також є набуття вмінь і навичок комунікативно виправданого використання засобів мови, формування навичок професійної комунікації.

Навчальна дисципліна "Українська мова за правознавчим спрямуванням" покликана не лише узагальнити та систематизувати раніше отримані знання з української мови, а й сформувати таку особистість, котра добре засвоїла усне та писемне мовлення, здатна вирішувати будь-які питання, вправно використовувати набуті знання, належно навчена й підготовлена для оптимальної мовної поведінки у професійній сфері.

Під час опанування матеріалу студенти повинні засвоїти основні категорії мови, зміст мовних одиниць фахового спрямування, навчитися безпомилково записувати і тлумачити юридичні терміни, правильно їх використовувати, розуміти правописні норми, прагнути й надалі набувати умінь і навичок у культурі усного та писемного мовлення.

Отже, опанування навчальної дисципліни "Українська мова за правознавчим спрямуванням" суттєво підвищить загальний рівень підготовки студентів, удосконалить їх мовну компетентність, комунікативність, що забезпечить професійне спілкування на відповідному рівні.

Курс української мови передбачає різні форми навчання: лекції, практичні заняття, виконання різноманітних граматичних завдань, редагування та укладання документів, самостійну роботу.

На практичних заняттях розглядаються основні теоретичні питання усного та писемного мовлення, мовностилістичні особливості документів, класифікація правничих документів і специфіка їх укладання, удосконалюються навички правильності володіння словом у всіх сферах спілкування. При проведенні цього виду роботи враховується також рівень оволодіння студентами граматики української мови. Для виконання поставлених завдань до кожного практичного заняття добираються різні усні й письмові завдання, виконання яких допоможе студентам закріпити на практиці засвоєні теоретичні знання й навіть доповнити їх. Перевірка ж знань студентів здійснюється у формі поточного модульного контролю. Підсумковою формою контролю знань є іспит, мета якого – перевірити рівень засвоєння теоретичних знань, уміння їх застосовувати на практиці, а також самостійно працювати зі словниками, довідниками, науковою та навчальною літературою.

У результаті вивчення української мови (за правознавчим спрямуванням) студенти повинні:

- знати законодавчі акти про мову; специфіку мови правознавчого спрямування, її функції, місце в комунікативній практиці юриста; норми сучасної української літературної мови; функціональну диференціацію сучасної української літературної мови; вимоги до культури усного та писемного мовлення; фахову термінологію: джерела запозичення і значення; сутність цивільно-процесуальних і кримінально-процесуальних документів з погляду правових, лінгвістичних і технічних вимог до них;

- вільно орієнтуватися в питаннях граматики мови, культури мови, літературного слововживання, вибору слова, наголошування та вимови;

- уміти дотримуватися мовних норм у спілкуванні; послуговуватися фаховою термінологією; редагувати, корегувати та перекладати спеціальні тексти; впливати на співрозмовника за допомогою вмілого використання різноманітних мовних засобів; сприймати й відтворювати фахові тексти; використовувати різні типи словників, довідкову літературу; ґрунтовно засвоїти норми сучасної української літературної мови й практично оволодіти ними; правильно використовувати різні мовні засоби відповідно до комунікативних намірів; правильно висловлювати думки з метою успішного розв'язання проблем у професійній діяльності; сприймати, відтворювати, редагувати тексти офіційно-ділового та наукового стилів; створювати тексти правознавчого спрямування; укладати різні типи документів, правильно добираючи мовні засоби; послуговуватися лексикографічними джерелами (словниками), іншою допоміжною довідковою літературою, необхідною для самостійного вдосконалення мовної культури.