5.4. Індивідуальні особливості регуляції і саморегуляції

Розглянувши основні рівні когнітивної і емоціональної ієрархій, ми зустрічаємося з ще одним дивовижним феноменом світу психічної реальності - контролюючими і управляючими процесами, що зазвичай називаються регулятивними. Також як і два інших компоненти базової ментальної тріади - когніції та емоції, - феномен регуляції має складну ієрархічну структуру. Дослідження показують, що немовлята можуть регулювати свій рівень збудження, переключаючи увагу з людей або предметів, які виступають причиною посилення збудження. Чинник регуляції тісно пов'язаний як з когнітивними, так і з емоційними процесами. Р.Томпсон, наприклад, визначає емоційну регуляцію як систему внутрішніх і зовнішніх процесів, що забезпечує моніторинг, оцінку і модифікацію емоційних реакцій, особливо пов’язаних з інтенсивно-тимчасовими патернами, які забезпечують досягнення мети.

Виділяється загальний чинник саморегуляції людини похідний від основних властивостей нервової системи і виявлений в психомоторній та інтелектуальній сферах. Виявлено, що найважливіший параметр саморегуляції - пластичність, яка характеризується швидкістю переключення - пов'язаний (негативно) з рівнем просторово-тимчасового зв’язку електрофізіологічних процесів мозку (ЕЕГ-процесів).

Вивчення природи регулятивних процесів з метою виявлення їх механізмів безумовно вимагає включення параметрів психобіологічного рівня індивідуальності, зокрема, темпераменту. В. П. Боярінцев (1988), досліджуючи індивідуальні прояви саморегуляції, виявив відмінності в механізмах компенсації в динаміці пристосованого акту у людей з різним темпераментом. Екстравертовані і пластичні суб’єкти відрізняються швидким виникненням і більшого ступеня вираження стану монотонності, який компенсується повільним виникненням і малим ступенем вираження стану стомлення. Інтровертовані і ригідні суб'єкти, навпаки, характеризуються повільним виникненням і малим ступенем вираження стану монотонності, що компенсує швидке виникнення і великий ступінь вираження стану стомлення: завдяки тому, що різні сторони динаміки монотонності і стомлення можуть один одного компенсувати - створюються необхідні умови для успішної продуктивності діяльності людей різних темпераментів. Не менш цікавим - в порівнянні з вивченням рівня мимовільної регуляції, в основі якої лежать позасвідомі, що знаходяться зовні фокусу свідомого організованого контролю, механізми – виявляється аналіз довільних дій і вчинків, що традиційно відносяться до сфери волі. Н.Ф.Круглова (1990) розглянула індивідуально-типові особливості довільної регуляції у школярів шостих-восьмих класів співставивши вольові характеристики з успішністю навчання, особливостями мислення і рівнем самостійності в роботі. В результаті було виділено три групи, що вчаться, які розрізняються за ступенем сформованості і усвідомленості регуляторних функцій. В групі А учні проявляли самостійність, досягали заданих результатів використовуючи раціональний спосіб діяльності. В групі В було слабше уміння аналізувати значущі ознаки, школярі відрізнялися несамостійністю і потребували допомоги для успішного виконання завдань.

У групі С учні, хоча і проявляли достатній рівень самостійності, показали низьку здатність до узагальнення, не оптимальність способів роботи при відмові від прямої допомоги, а також поганий самоконтроль.

При цьому вікових змін у виявленій регуляторній типології не було виявлено.