72. Недійсність шлюбу та його припинення у мПрП.

Порушення тих чисельних матеріальних вимог до укладення шлюбу, а також деяких з формальних умов, мають своїм наслідком недійсність шлюбу. проблема недійсності шлюбів розв'язується на рівні національних законодавств, а у МПрП - шляхом застосування колізійного методу.

1. Щодо припинення (розірвання) шлюбу у світі існує три підходи.

Згідно з лершим, відтвореним у законодавстві окремих країн (Аргентина, Ірландія, Іспанія, Колумбія) розірвання шлюбу заборонено майже за будь-яких підстав. Відповідно до другого, розірвання шлюбу можливе на підставі клопотання жінки (Єгипет, Ліван), чоловіка (країни мусульманського права) або будь-кого з подружжя, проте лише за передбачених в законі підстав, серед яких взаємна згода подружжя на розлучення не зазначена. Більшість же

У більшості держав для розірвання шлюбу встановлено судовий порядок. Проте в деяких (Японія, наприклад) передбачається і по-засудовий порядок розірвання шлюбу. МПрП також відомі випадки розлучення за рішенням короля, парламенту і т. ін. «Шкутильгаюче розірвання шлюбу», коли здійснене в одній державі розлучення не визнається в іншій, наприклад, на підставі застереження про публічний порядок.Судова практика виробила досить просте, але дуже ефективне рішення, підставою якого є звичайний здоровий глузд: розірвання змішаного шлюбу можливе лише у випадках, коли воно задовольняє вимоги обох колідуючих національних правопорядків.

73. Правовідносини між батьками та дітьми у мПрП.

Юридичними батьками у міжнародному приватному праві вважаються особи, які здійснили усиновлення. Усиновленням є оформлення спеціальним юридичним актом прийняття в сім'ю неповнолітньої дитини на правах сина або дочки1 і воно є важливим інститутом кожної правової системи. Загальними принципами його здійснення вважаються:

• таємниця усиновлення;

• рівність прав батьків та дітей незалежно від того, чи є вони кровними родичами за походженням, чи вважаються такими за усиновленням.

Безпосереднє відношення до приватноправових аспектів батьківства мають такі конвенції:

• Гаазька конвенція про юрисдикцію, застосовне право та визнання рішень про усиновлення, 1965 р.;3

• Гаазька конвенція про захист дітей та співробітництво в галузі міжнародного усиновлення, 1993 р.4

Україна участі в цих Конвенціях не бере.

Усиновлення іноземцем дитини, яка є громадянином України, здійснене у відповідних органах держави, на території якої проживає дитина.

Що стосується набуття дітьми громадянства України внаслідок усиновлення (ст. 1 Закону), то дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства і яку усиновлюють громадяни України або подружжя, один з якого є громадянином України, а другий - особою без громадянства або іноземцем, стає громадянином України з моменту набрання чинності рішенням про усиновлення, незалежно від того, проживає вона постійно в Україні чи за кордоном.

щодо аліментних зобов'язань існує досить-таки велика кількість міжнародних домовленостей. Насамперед, слід назвати такі Гаазькі конвенції:

• Про право, застосовне до аліментних зобов'язань на користь дітей, 1956 р.1;

• Про визнання і виконання рішень у справах з аліментних зобов'язань щодо дітей, 1958 р.;

• Про юрисдикцію та застосовне право щодо захисту неповнолітніх, 1961 р.;

• Про право, застосовне до аліментних зобов'язань, 1973 р.2 Окрім Гаазьких, існують і деякі інші конвенції з цього питання,

наприклад, Нью-Иоркська конвенція про утримання аліментів за кордоном,1956 р.

На жаль, Україна не є учасницею жодної з цих конвенцій.