- •Опорний конспект лекцій по дисципліні
- •Змістовний модуль 1 Теоретико-організаційні основи функціонування фінансового ринку
- •Тема 1. Фінансовий ринок: сутність, функції, призначення, основи організації та роль в економіці
- •1. Поняття фінансового ринку
- •С труктура фінансового ринку
- •2. Фінансові ринки, як складова фінансової системи
- •Сфери та ланки фінансової системи
- •3. Об’єктивна необхідність та функціональне призначення фінансового ринку
- •Грошові потоки у системі фінансового ринку
- •4. Структура фінансового ринку
- •Структура фінансового ринку
- •Структура ринку капіталів
- •Структура фінансового ринку
- •Тема 2. Становлення, розвиток та регулювання фінансового ринку
- •1. Ретроспектива розвитку фінансового ринку
- •Етапи становлення світового фінансового ринку
- •2. Бреттон-Вудська система
- •3. Система фіксинговиг цін
- •4. Холодна війна, план Маршалла
- •М етоди регулювання платіжного балансу
- •Передумови впроваждення вільнї конвертації валют
- •5. Державне регулювання фінансового ринку України: сутність, сфери та важелі регулювання
- •Тема 3. Трансформація локальних фінансових ринків у глобальний. Валютний ринок
- •1. Доларова рестрикція і виникнення євродоларового ринку
- •2. Золото, сдр, Євро
- •Етапи впровадження сдр
- •Методи розрахунку вартості сдр
- •Етапи переходу до спільної Європейської валютної системи
- •Етапи введення євро
- •Склад країн – учасниць єс та зони євро
- •3. Падіння Бреттон-Вудської системи
- •Як довго ще протримається конвертованість долара в золото
- •Положення Кінгстонської валютної системи
- •4. Міжнародний фінансовий ринок
- •5 . Міжнародний ринок позичкових капіталів
- •6. Євроринок: суть, структура, принципи функціонування, специфіка операцій
- •Фактори виникнення ринку Євродолара
- •Структура Євроринку
- •7. Валютний ринок
Тема 3. Трансформація локальних фінансових ринків у глобальний. Валютний ринок
1. Доларова рестрикція і виникнення євродоларового ринку
Після зменшення доларового дефіциту в 1958 році у Європі було оголошено конвертованість валют. В той період деякі валюти були недооціненими і Німеччина, наприклад, продовжувала нагромаджувати доларові резерви через постійний профіцит свого платіжного балансу.
У 1960-му році в Європі зрозуміли, що США не спроможні виконувати взяті на себе бреттон-вудські зобов’язання, а зокрема, підтримувати ціну золота на рівні $35 за унцію, через те, що сумарні доларові зобов’язання США перевищили офіційні резерви.
Оскільки долари зберігали свою купівельну спроможність, а тримачі доларів могли купувати золото на приватних ринках, ця проблема до певного часу не була небезпечною. Доларова ж інфляція компенсувалася відсотками на вклади (в банках та інших депозитних інститутах).
Доларова інфляція була великою проблемою лише для золотих запасів США, оскільки подорожчання золота на приватних ринках створювало стимул для купівлі ЦБ (центральними банками) золота в ФРС (федеральній резервній системі) за інфляційні доларові резерви.
США на усі ці негативні зрушення могло б i не реагувати, оскільки нагромадження доларових резервів проходило добровільно, i продовжувати зберігати дефіцит платіжного балансу, постачаючи бажаючих своєю валютою. Однак таке рішення могло б підірвати авторитет долара як ключової валюти.
Долар повинен був залишатися безризиковим активом. У зв’язку з цим адміністрація Кеннеді і Джонсона оголошує серію обмежень на закордонні кредити і прямі інвестиції. 18 травня 1963 року Кеннеді пропонує податок на Процентний Диференціал. Введення цього податку збільшувало витрати іноземних позичальників, які продавали в США свої облігації. Для покриття своїх витрат позичальники були вимушені збільшувати купони. Примітивна ідея цього податку полягала в тому, щоб відлякати іноземців від долара. Як результат, бізнес світу проводить деномінацію облігацій у доларах – виникає ринок єврооблігацій (євробонд).
В 1965 році Податок на Процентний Диференціал був розповсюджений i на кредити американських банків іноземцям (термін від 1 до 3-ох років). Одночасно з податком в 1965 році вводиться Програма добровільного обмеження іноземних кредитів. ФРС встановила квоти, в межах яких американські банки могли без санкції адміністрації кредитувати американські багатонаціональні корпорації, які були в тягнуті в інвестиційні процеси за межами США.
Податок і обмеження слугували поштовхом для розвитку нового міжнародного ринку – ринку євродоларів, який виник в кінці 50-х років у Західній Європі у зв’язку з потребами підприємств, інвесторів i навіть деяких країн Європи в капіталі.
Ринок євродоларів – це ринок деномінованих в доларах депозитів в банках США і в міжнародних банківських установах за межами США власниками яких є нерезиденти США.
Паралельно з ринком євродолара з’являється ще один тип ринку – євровалютний. В 90-х роках у Лондоні регулярно торгують більш ніж 15 європейськими валютами (долар становить біля 60% валютних зобов’язань в євровалюті, а дойчмарка – 14%).
Розглянемо процес створення євродоларів. Наприклад: Нехай американська компанія переводить $10 000 в європейський банк. Тепер євробанк володіє депозитом в американському банку, а в обмін компанія одержує строковий депозит в євробанку. Бухгалтерські проводки в банках будуть такими:
Американський банк |
Євробанк |
||
Активи |
Пасиви |
Активи |
Пасиви |
|
-$10 000 депозит американської компанії |
+$10 000 депозит в американському банку |
-$10 000 депозит американської компанії |
+$10 000 депозит євробанку |
Доларові зобов’язання американського банку не змінилися в результаті даної операції. Все, що відбулося – зміна власності: $10 000 депозит американського банку перейшов в євробанк. Це і є євродолари. Стимулом для компанії зробити таку операцію можуть бути більші відсотки євробанку; оперативна необхідність в євродоларах. Для отримання прибутку євробанк повинен ефективно розмістити доні активи, наприклад, дати комусь кредит.
Давайте випишемо всі проводки при наданні кредиту євробанком суб’єкту “Ω”
Американський банк |
Євробанк |
Суб’єкт “Ω” |
|||
Активи |
Пасиви |
Активи |
Пасиви |
Активи |
Пасиви |
|
-$10 000 депозит євробанку |
-$10 000 депозит в банку США |
|
+$10 000 депозит в банку США |
+$10 000 борг євробанку |
+$10 000 депозит суб’єкта “Ω” |
+$10 000 кредит суб’єкту “Ω” |
Євробанк, даючи кредит, виписує чек проти свого рахунку в американському банку. Знову депозит американського банку буде переходити з рук в руки і точно так само, як і раніше, сумарні зобов’язання американського банку не зміняться.
Євродоларовий ринок є одночасно ринком депозитів і кредитів, деномінованих в іноземній валюті. (Він ще існував і в довоєнний період; ним користувалися банки Берліна і Вени, які обслуговували торгові компанії).
СРСР також допоміг в створенні ринку євродоларів, перевівши в перші роки холодної війни свої доларові депозити з Нью-Йорка в контрольовані ним банки Лондона і Парижа.
(Євровалютами називають кошти не лише в Європі, але i за її межами, хоча стосовно них часто використовують такі терміни, як азіадолари, арабодолари).