12. Методика навчання метанню ручних гранат

Навчання особового складу метанню ручних гранат варто проводити систематично, майже на кожному стрілецькому тренуванні. Крім того, навички у метанні гранат повинні вдосконалюватися на заняттях по інших предметах навчання, у першу чергу по тактичній і фізичній підготовці.

При діях у пішому порядку спочатку солдати навчаються метанню ручних наступальних гранат (як більше легких), потім - метанню оборонних гранат (більше важких) і тільки після цього - метанню протитанкових гранат. У процесі вдосконалювання навичок ті, яких навчають, на кожному занятті можуть метати не тільки осколкові, але і протитанкові гранати. Потім проводиться навчання метанню ручних осколкових гранат із бронетранспортера.

Питання гранатометання звичайно відпрацьовуються у складі відділення.

Безпосереднє навчання гранатометанню починається із заряджання і розряджання гранат з дотриманням заходів безпеки. Потім проводиться навчання метанню гранати на дальність і влучність із найбільш зручного положення - стоячи з місця і спочатку на невелику дальність, наприклад 15-20 м. Після цього відпрацьовуються прийоми метання гранат з положення з коліна і лежачи з місця, у русі при діях у пішому порядку і на бронетранспортерах.

Щоб уникнути розтягання м'язів, перед метанням гранат необхідно виконати фізичні вправи і кілька разів метнути навчальну гранату не на повну силу (на невелику дальність).

На більшості занять навчання гранатометанню повинно проводитися з використанням навчальних гранат. Ці гранати за формою, масі і пристроєм повинні відповідати бойовим і обов'язково мати навчальний запал з важелем і запобіжною чекою.

Розучування прийомів метання гранат спочатку проводиться по елементах (розділам) приблизно у такому ж порядку, як зазначено для навчання прийомам стрільби.

При навчанні заряджанню і розряджанню ручних гранат керівник повинен пояснити, що якщо запал вільно не вкручується, то ніяких зусиль застосовувати не слід, тому що це може привести до нещасного випадку. Не повністю вкручений запал необхідно викрутити із гранати, протерти її трубку і знову спробувати вкрутити запал. Якщо і після цього запал вільно не вкручується, треба приєднати до гранати інший запал, спостерігаючи при цьому за тим, щоб він вкручувався до відмови. Потім керівник пояснює і показує, що заряджена граната укладається при метанні стоячи з місця і у русі у гранатну сумку, при метанні з окопу або іншого укриття - у нішу, на берму і т.п. Заряджання і розряджання бойової гранати проводиться під спостереженням керівника , що метає гранати. Перед заряджанням необхідно оглянути гранату і запал.

Після цього необхідно видати кожному тому, якого навчають, навчальну гранату і навчальний запал і тренувати тих, яких навчають, у заряджанні і розряджанні гранати.

При навчанні метанню ручних гранат з місця треба звертати особливу увагу тих, яких навчають, на те, щоб вони міцно притискали пальцями спусковий важіль до корпусу гранати; робили кидок гранати під кутом, близьким до 45°, що забезпечує найбільшу дальність польоту гранати. Для вироблення навичок у метанні гранат під кутом 45° керівник розташовує тих, яких навчають, у 3 м від метрових стійок з натягнутої між ними мотузкою і вимагає, щоб вони метали гранати через мотузку. Якщо той або інший той, якого навчають, не досягає позитивних результатів у метанні гранати на зазначену дальність, керівник зменшує дальність. При навчанні керівник підкреслює, що перед кидком гранати той, якого навчають, повинен швидко оцінити, з якою силою і по якій траєкторії кинути гранату (прицілитися), щоб вона потрапила у ціль. Якщо не вистачає сили, щоб кинути гранату до цілі, необхідно кидок зробити з невеликого розбігу. Якщо граната відхиляється вліво від цілі або летить низько, це значить, що той, якого навчають, затримує її в руці при киданні, а якщо граната відхиляється вправо або летить високо, це свідчить про те, що він випускає гранату з руки занадто рано.

Після того як усі опанують прийомом метання гранат стоячи з місця на відкритій місцевості, варто перейти до навчання гранатометанню з положення стоячи через укриття. Для цього підготовляються відповідні укриття і на різних дальностях від них встановлюються цілі.

Якщо необхідно метнути гранату через лівий край укриття, то треба, взявши гранату у праву руку, встати правим боком до укриття і виставити вперед праву ногу, висмикнути запобіжну чеку, зробити крок лівою ногою вперед, одночасно повернутися грудьми до цілі і зробити замах рукою із гранатою, не затримуючись, метнути гранату у ціль і сховатися.

Навчання метанню ручних гранат з положень із коліна і лежачи з місця, а також у русі при діях у пішому порядку і на бронетранспортерах проводиться у викладеній вище послідовності. При цьому прийоми метання ручних гранат у русі розучуються спочатку з короткої зупинки, потім у русі кроком і бігом.

Для проведення занять підготовлюється ділянка місцевості, на якій є окоп, на відстані 25, 30, 35, 40 м від окопу позначаються рубежі, з яких проводиться метання гранат, на відстані 50—60 м позначається вихідне положення.

При метанні ручних гранат по вертикальним цілям (вікнам і дверям будинків) необхідно враховувати, що поразка цілі досягається тільки при прямому влученні гранати у намічене місце. При розташуванні цілі на значній відстані треба прицілюватися у верхній край цілі, тому що граната летить по кривій лінії, поступово знижуючись. По амбразурах оборонних споруд гранату вигідніше метати через сторону під малим кутом до поверхні землі.

При метанні гранат по рухомій цілі необхідно, щоб ті, яких навчають, навчилися брати упередження на рух цілі за час від моменту кидка гранати до моменту її вибуху. Це час для осколкових гранат у середньому дорівнює 3 с. Виходить, при метанні гранати по цілі, що наближається, треба, щоб вона впала попереду неї на 8-10 м. Таке ж упередження варто брати і по цілям, що перебігають уздовж фронту.

При русі танка уздовж фронту зі швидкістю близько 15 км/г протитанкову гранату доцільно метати на 3- 4 м попереду переднього обрізу цілі, щоб одержати пряме влучення у ціль.

Прийоми метання гранат із бронетранспортера розучуються спочатку з нерухомого макету БТР, потім з макету БТР, який встановлений на рамі хитання, потім з макету БТР, що рухається і штатного бронетранспортера. Основний час необхідно відвести на навчання метанню ручних гранат із бронетранспортера, що рухається, звернувши при цьому увагу на вибір точки прицілювання і визначення моменту кидка гранати.

Варто враховувати, що на гранату, яка кинута із бронетранспортера, що рухається, робить вплив сила інерції руху бронетранспортера. При метанні гранат по ходу руху бронетранспортера або назад сила інерції збільшує (зменшує) дальність польоту. А при кидку під деяким кутом до шляху руху бронетранспортера, особливо перпендикулярно до напрямку руху, цей зсув буде тим більше, чим вище швидкість бронетранспортера. Отже, щоб потрапити гранатою у ціль із бронетранспортера на ходу, треба враховувати виправлення на рух бронетранспортера. Величина цього виправлення буде залежити від сили кидка, швидкості руху бронетранспортера, дальності, на яку проводиться кидок, і напрямку руху.

Глава шоста

ОРГАНІЗАЦІЯ І МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ВОГНЕВИХ ТРЕНУВАНЬ З МЕХАНІЗОВАНИМИ ПІДРОЗДІЛАМИ НА БМП