Тема 12. Міжнародне виробниче кооперування

12.1. Міжнародне виробниче кооперування.

12.1.1 Принципи та завдання міжнародного виробничого кооперування.

12.1.2 Види та показники масштабів міжнародного виробничого кооперування.

12.1.3 Форми та особливі умови міжнародного виробничого кооперування.

12.2. Регулювання міжнародного виробничого кооперування.

12.3. Особливості участі України у міжнародному виробничому кооперуванні.

1. Міжнародне виробниче кооперування

12.1.1 Принципи, завдання та переваги міжнародного виробничого кооперування.

Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність»:

- «міжнародна кооперація – взаємодія двох або більше суб’єктів господарської діяльності, серед яких хоча б один є іноземним. У процесі такої взаємодії здійснюється спільна розробка або спільне виробництво, спільна реалізація кінцевої продукції та інших товарів на основі спеціалізації у виробництві проміжної продукції (деталей, вузлів, матеріалів, а також устаткування, що використовується у комплектних поставках) або спеціалізації на окремих технологічних стадіях (функціях) науково-дослідних робіт, виробництва та реалізації з координацією відповідних програм господарської діяльності» (ст.1).

- «виробнича кооперація з іноземними суб’єктами господарської діяльності належить … до видів зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюють в Україні суб'єкти цієї діяльності » (ст. 4).

«Міжнародне виробниче кооперування» («міжнародне промислове співробітництво», «international industrial сooperation») - «економічні взаємини і діяльність, що обу­мовлені укладанням:

- угод строком на декілька років, які виходять за межі простої купівлі-продажу товарів і послуг і охоплюють ряд взаємодоповнюваних чи взаємо­пов'язаних операцій (на рівні виробництва, розробки і передачі технології, збуту тощо);

- угод, які визначені урядами у двосторонніх та багатосторонніх домовленостях як угоди про виробниче кооперування» (Європейська економічна комісія ООН (ЄЕК ООН).

Міжнародне виробниче кооперування – це співпраця юридично самостійних та економічно незалежних господарських структур різних країн зі спільного виготовлення кінцевої продукції, що:

передбачає безпосередні виробничі та/або науково-технічні, збутові, управлінські зв’язки між партнерами, спільність інтересів;

базується на спеціалізації господарської діяльності партнерів; узгодженні технічних параметрів готових виробів та їх складових з урахуванням стандартів стран-кооперантів; координації діяльності партнерів та регулярних довгострокових договірних відносинах між ними;

направлено на реалізацію економічних, технічних, екологічних цілей в результаті раціонального розподілу праці.

«Угоди про виробниче кооперування стосуються:

- передачі технології та технологічного досвіду чи обміну ними;

- співробітництва в галузі виробництва, включаючи у відповідних випадках співробітництво у наукових дослідженнях;

- співробітництва в освоєнні природних ресурсів;

- збуту спільно чи за спільний рахунок продукції, яка виробляється в результаті виробничого кооперування в країнах-сторін в договорі чи на ринках третіх країн;

- спорудження великих об'єктів» (Керівництво для складання міжнародних угод про виробниче кооперування №124 ЄЕК ООН) .

Завдання міжнародного виробничого кооперування:

• ефективному завантаженні виробничих потужностей підприємств-виробників замовленнями;

• оптимізації виробничих процесів;

• формуванні раціональних господарських зв'язків між споживачами й постачальниками;

• забезпеченні повного, своєчасного і комплексного постачання продукції.