«Архітектори»
Владислав Городецький народився 23.05.1863 р. у родинному маєтку в с. Шолудьки на березі Південного Бугу. Він навчався у реальному училищі при лютеранському храмі Святого Павла в Одесі та на архітектурному відділенні Академії мистецтв у Санкт-Петербурзі. 1891 р. архітектор переселився до Києва, де його першими роботами стали дерев'яний стрілецький тир у садибі «Товариства розмноження мисливських і промислових тварин та правильного полювання» поблизу Лук'янівського цвинтаря, а також мармурова усипальниця баронів Штейнгелів на Аскольдовій могилі.
Упродовж наступних 30 років В. Городецький спорудив близько ЗО будинків у Києві та багато будівель в інших містах України. Зокрема, він побудував мавзолей графів Потоцьких у селі Печері, Шпиківський цукровий завод, каплицю у Рахнах-Лісових на Поділлі, жіночу гімназію у Черкасах, гімназію та міську школу в Умані, лікарню у Мошнах, греблі та шлюзи на волинських річках. В Євпаторії архітектор збудував собі віллу, у Сімферополі — власний завод вуглекислоти та штучного льоду.
У Києві на вулиці Жилянській В. Городецький звів Південноросійський машинобудівний завод, за радянської влади відомий як «Ленінська кузня», на Куренівці — цементний завод «Фор», який із синьої глини з берега Глибочиці щороку виробляв 640 тис. пудів цементу (Городецький був співвласником та членом ради директорів цього підприємства). Для Всеросійської виставки 1897 р., що розмістилася на Троїцькій площі (нині тут НСК «Олімпійський»), він збудував із деревини павільйони Костянтина та Юзефа Потоцьких.
Наприкінці XIX ст. В. Городецький заснував у Києві власну будівельну контору, що за його проектами звела кілька будинків у чотирикутнику між Хрещатиком і вулицями Миколаївською (нині Архітектора Городецького), Лютеранською та Банковою. Серед них вирізнялася 4-поверхова будівля Російського страхового товариства на розі вулиці Прорізної та Хрещатика, увінчана баштою зі шпилем (не збереглася, зруйнована вибухом у 1941 р.). На початку вулиці Миколаївської архітектор збудував у співавторстві з Г. Шлейфером та Е. Брадтманом 4-поверховий готель «Континенталь» (нині тут консерваторія).
До свого сорокаріччя В. Городецький побудував для себе на вулиці Банковій знаменитий «Будинок з химерами». Він розташований на крутому південному схилі Хрещатицької долини, тому з боку вулиці Банкової має 3 поверхи, а з боку площі Івана Франка — 6. Італійський скульптор Е. Саля прикрасив будівлю створеними з бетону наядами, дельфінами, слонами, носорогами, жабами, ящірками та іншими істотами. На кожному поверсі будинку — одна квартира, і для кожної архітектор передбачив окремий винний льох, стайню, каретний сарай, льодовню і навіть корівник. Він оселився у найкращій квартирі з 10 кімнат, а решту квартир здав в оренду.
В останні роки XIX ст. В. Городецький одночасно працював над проектами 3 відмінних будівель. На схилі над Європейською площею він звів будинок Історичного музею (нині — Національний художній музей) із класичним 6-колонним портиком, який стережуть двоє левів роботи Е. Саля, на Ярославовому валу — караїмську кенасу у мавританському стилі, стіни якої Е. Саля оздобив різьбленням та ліпленням. Нарешті, у долині Либеді митець збудував костел Святого Миколая у неоготичному стилі, уперше використавши залізобетонні палі та перекриття, а Е. Саля прикрасив храм фігурами янголів та святих.
Творчі задуми Городецького не обмежувалися архітектурою. Він також проектував меблі, виготовляв ювелірні прикраси, малював ескізи театральних декорацій, вітражів, шпалер, тканин, взуття та одягу, розписував плафони, різьбив по каменю й оформляв книги.
Більшовики конфіскували всі маєтності В. Городецького, відтак навесні 1920 р. він із дружиною Корнелією виїхав до Варшави. У Польщі В. Городецький збудував критий ринок та водогінну вежу у місті Пьотркові Трибунальському й водогінні вежі, бойні та електростанцію у Радомі й Любліні, розробив проект реставрації родового замку князів Вишневецьких у Вишневці на Волині.
У 1928 р. В. Городецький на запрошення компанії, що будувала залізниці в Ірані, переїхав до Тегерана і за 2 роки спорудив там залізничний вокзал, театр, готель та шахський палац. Помер у Тегерані 03.01.1930 р.
Вулиця у центрі Києва, забудована 100 років тому архітектором В. Городецьким, зараз носить його ім'я. А поруч, за столиком на тротуарі у Пасажі, віднедавна п'є каву бронзовий Владислав Городецький.