5.3.3. Клінічні прояви нейроциркуляторної дисфункції у дітей

• Нейроциркуляторний синдром – постійний головний біль, запаморочення.

• Психоемоційні розлади – психоемоційна лабільність, недовірливість, схильність до нав'язливих станів, тривоги тощо.

• Синдром дезадаптації – млявість, підвищена стомлюваність, зниження працездатності, неадекватність до фізичних навантажень, метеочутливість, підвищена чутливість до гіпоксії.

• Гіпоталамічний синдром – порушення терморегуляції, ожиріння, порушення сну тощо.

• Синдром порушення транскапілярного обміну – набряклість обличчя, кінцівок, поліартралгії.

5.3.4. Клінічні прояви вегето-судинної дисфункції у дітей

• Синдром порушення функції збудливості, провідності міокарда – тахікардія, брадикардія, екстрасистолія, прискорення атріовентрикулярної провідності, уповільнення внутрішньошлункової провідності.

• Гіпертензивний синдром – артеріальна гіпертензія, підвищення ударного об'єму крові.

• Синдром скоротливої дисфункції міокарда – неприємні відчуття в ділянці серця, задишка при фізичному навантаженні, артеріальна гіпотензія.

• Синдром тонічної дисфункції міокарда – пролапси клапанів серця, порушення тонічності папілярних і хордальних м'язів серця.

• Міокардіальний (міокардіодистрофічний) синдром – постійні кардіалгії, що посилюються при фізичному навантаженні, ознаки порушень реполяризації.

5.3.5. Клінічні прояви вегето-вісцеральної дисфункції у дітей

• Порушення функції травного каналу (дискінезії жовчовивідних шляхів і кишечнику, психогенне блювання, біль у животі нападоподібного характеру).

• Порушення функції сечового міхура (нейрогенний сечовий міхур, нічне і денне нетримання сечі.

• Порушення дихання (ваготонічна бронхіальна астма, напади пароксизмального невротичного кашлю, відчуття ядухи, напади психогенної задишки).

5.3.6. Параксизмальна вегетативна недостатність

Параксизмальна вегетативна недостатність – це клініко-патогенетична форма, що характеризується вегетативними кризами (пароксизмами), які провокуються емоційним, розумовим або фізичним перенапруженням, а також зміною погодних умов. Найбільш істотним фактором патогенезу цих кризів є дезрегуляція ерготропної та трофотропної діяльності вегетативної нервової системи.

Вагоінсулярні (ваготонічні) генералізовані кризи супроводжуються слабкістю, відчуттям припливу жару, ядухи почервонінням обличчя, головним болем, запамороченням з потемнінням в очах, рясною пітливістю, алергійною висипкою, локальними набряками Квінке, болем у животі, нудотою. Знижується артеріальний тиск, температура тіла, реєструється брадикардія, синусова аритмія, екстрасистолія. З'являються позиви на випорожнення, іноді профузні проноси. Пароксизми можуть закінчуватися непритомностями.

Симпатико-адреналові (симпатичні) генералізовані кризи супроводжуються приголомшлевим ознобом, похолоданням кистей, стоп, сухістю в роті, серцебиттям, кардіалгіями. Спостерігається підвищений артеріальний тиск, гіпертермія, різка тахікардія аж до пароксизмальної. Напад супроводжується рухомим порушенням, почуттям страху, закінчується поліурією.

Основні клінічні ознаки симпато-адреналового і вагоінсулярного кризів у дітей

Ознаки	Симпато-адреналовий криз	Вагоінсулярний криз
Частота кризу	Часто	Рідко
Наявність провісників	Відсутні, початок раптовий	Є (млявість, розбитість, тривожн.)
Артеріальний тиск	Підвищений	Знижений
Пітливість	Невиражена	Виражена
Озноб, похолодання кінцівок	Є	Відсутні
Больові відчуття	У ділянці серця	Головний біль, біль у животі
Напади ядухи	Відсутні	Можуть бути
Частота пульсу	Різка тахікардія	Тахікардія, брадикардія