2. Основні типи та особливості контролю в міжнародних корпораціях

За якістю впливу на об’єкти та методологією контроль в міжнародних організаціях може бути класифікований на дві групи: прямий та непрямий.

Прямий (безпосередній) контроль:

- наради в штаб-квартирі;

- відрядження вищих менеджерів до зарубіжних відділень;

- контроль поточної діяльності персоналу;

-  письмові офіційні звіти, ланцюги команд.

Непрямий (опосередкований) контроль:

- щомісячна звітність, що надсилається до офісу країни походження;

- додатки до оперативної звітності, включаючи фінансові звіти.

Існує, як правило, три комплекти фінансових звітів зарубіжних відділень до штаб-квартири:

1. Звіти, що ґрунтуються на національних стандартах рахунків країни- господаря.

2. Звіти за стандартами країни походження.

3. Консолідовані фінансові звіти.

Особливості контролю в різних міжнародних корпораціях

Операції з контролю в корпораціях США відзначаються наступними характерними рисами:

- наголос здійснюється на кількісних аспектах контролю діяльності;

- контролювання виконання у відповідності із стандартами компанії;

- централізоване надходження інформації до штаб-квартири;

- істотний вплив кар’єрних аспектів на процес контролю.

Західноєвропейські ж МНК у сфері контролю відзначаються наступним:

- тенденція до вимірювання якісних аспектів зарубіжних операцій;

- контролювання переважно поведінки, моральних принципів та підходів і їх впливу на досягнення цілей;

- переважно децентралізований характер виробничого контролю;

- короткі вертикальні відстані у каналах звітності.

Риси японських МНК:

- менша, ніж у США участь менеджерів і контролерів у процесі безпосереднього контролю;

- наявність довгострокових планів і бюджетів призводить до більш гнучкого використання засобів контролю в комунікаціях, що розширює їх роль.

3. Системи обліку країн світу

Причинами відмінностей в облікових системах країн є:

- характер розвитку ринків капіталу;

- кількість інвесторів і кредиторів;

- участь країни в міжнародних ринках капіталу;

- рівень інфляції;

- загальний рівень освіти;

- типи законодавчих систем.

Так, ринки цінних паперів особливо розвинуті у США і Великобританії. Тому для більшого числа інвесторів необхідна постійна і повна інформація про діяльність компаній для прийняття рішень про інвестування. У Німеччині і Японії історично сильні позиції банків. Інформація про діяльність компанії орієнтована перш за все на них. У Франції і Швеції орієнтація облікової інформації пов’язана із задоволенням вимог держави. Вплив облікових правил однієї країни на облікові правила іншої країни може бути обумовлено політичною і економічною залежністю країни, її географічним положенням. Так, облікова система Індії близька до англійської, що є наслідком тривалої колоніальної залежності; облікова система Канади знаходиться під сильним впливом американської практики із-за географічного положення цих країн.

Виділяють три основні групи країн за підходами до дії систем обліку:

1. Англо-американська модель (Великобританія, США, Нідерланди, Канада, Австралія і т. п.).

2. Континентальна модель (Німеччина, Австралія, Франція, Італія).

3. Південно-американська модель (Бразилія, Аргентина, Чилі і т. п.).

Англо-американська модель функціонує в умовах розвинутого фінансового ринку. Облік орієнтований на потреби інвесторів і кредиторів. Принципи і правила ведення обліку і складання звітності регулюються національними загальноприйнятими стандартами, що розробляються незалежними професійними організаціями бухгалтерів, а не встановлюються національним законодавством.

Континентальна модель обліку орієнтована на державні інтереси оподаткування і макроекономічне планування. Має юридичну основу. Бухгалтерські стандарти затверджуються законодавчо і обов’язкові у виконанні. Однорідність досягається єдиним планом рахунків і затвердженою методологією фінансової звітності.

Південно-американська модель обліку орієнтована на податкові державні інтереси, тому бухгалтерський облік законодавчо уніфікований. Особливістю їх є розкриття методології бухгалтерського обліку в умовах інфляції.

Наявність різних підходів до формування систем обліку ускладнює аналіз стану підприємств, що знаходяться у різних країнах. Якщо ТНК має філії із наведених груп країн, то отримані підсумки їх діяльності можуть бути незпівставні. Тому багато компаній, що прагнуть залучити іноземних інвесторів або здійснюючих консолідацію фінансової звітності у єдиній валюті, паралельно до прийнятих норм обліку у країні використовують Міжнародні стандарти обліку (МСБО). Основні задачі МСБО – гармонізація і прийняття стандартів. Міжнародні стандарти обліку (International Accounting Standards – IAS) – документи, що визначають загальний підхід до складання фінансової звітності і пропонують варіанти обліку окремих засобів або операцій підприємства.