Хід виконання роботи

За завданням викладача студенти будують геологічний розріз по навчальній геологічній карті на форматі А3. Розріз виконується чорною тушшю, шари порід різного віку замальовуються в кольори, які відповідають геохронологічній шкалі. До розрізу додаються умовні позначення.

Контрольні запитання

1 Перерахуйте епохи складчастості. Яким віковим підрозділам відповідає кожна епоха ?

2 Як на геологічній карті розпізнаються різновікові складчасті комплекси?

3 Чому немає епіальпійських платформ ?

4 Що таке структурний поверх і структурний підповерх ?

5 Яке залягання характерне для порід фундаменту і порід осадового чохла ?

6 Як будують розріз через складчасту територію, де декілька структурних поверхів мають складчасту будову, а породи верхнього поверху залягають горизонтально?

7 Що таке тектонічний поверх?

16 Лабораторна робота № 16.

ПОБУДОВА СТРУКТУРНИХ КАРТ

Мета роботи: навчитися будувати структурні карти по покрівлі або підошві певного стратиграфічного підрозділу.

Основні теоретичні положення

Структурні карти називають ще картами підземного рельєфу, на цих картах за допомогою ліній однакових відміток (ізогіпс) зображується гіпсометричне положення опірних поверхонь. Опірними поверхнями можуть бути покрівля чи підошва стратиграфічних і маркуючих горизонтів, пластів корисних копалин, поверхонь неузгодження, зміщувачів та ін. Ізогіпси, побудовані по покрівлі або підошві стратиграфічних підрозділів і горизонтів, що мають встановлене положення в стратиграфічному розрізі, називаються стратоізогіпсами.

Структурні карти за методикою побудови близькі до топографічних , на яких рельєф земної поверхні зображений за допомогою горизонталей. Позитивні форми рельєфу (гори, пагорби) відповідають антикліналям, а від”ємні (западини, улоговини) - синкліналям.

Для побудови структурних карт використовують дані пробурених свердловин, геофізичні дані і геологічні розрізи.

На топографічну карту наносять положення свердловин ( на практиці робиться точна інструментальна прив”язка). Під номером свердловини підписується абсолютна відмітка опірного горизонту; щоб її обчислити, з бурових журналів беруть абсолютну відмітку гирла свердловини (альтітуду А) і глибину (Н) до опірної поверхні, від альтітуди віднімають глибину і отримують абсолютну відмітку поверхні опірного горизонту в цій свердловині (рисунок 16.1). Якщо стовбур свердловини викривлений - вносять відповідні поправки.

Після обчислення абсолютних відміток для всіх свердловин, що пробурені на площі, їх переносять на карту. Всі пункти з”єднують прямими лініями, які складають сітку трикутників; за можливістю розбивають сітку таким чином, щоб трикутники були рівнобічними.

Після цього, в залежності від обраного січення стратоізогіпс, на сторонах трикутників відмічають певні абсолютні відмітки (рисунок 16.2). Однакові абсолютні відмітки з"єднуються плавними кривими лініями (стратоізогіпсами). Слід уважно слідкувати за тим, щоб сторони трикутників не перетинали ділянок, на яких відмітки поверхні були б вище або нижче інтервалу відміток, вказаних на кінцях відповідного боку трикутника (неправильний напрямок А-Б, правильний- В-Г).

Рисунок 16.1 - Визначення абсолютних відміток покрівлі І і ІІ опірних горизонтів за даними бурових свердловин

Рисунок 16.2 - Варіанти побудови структурної карти: а) неправильний; б) правильний

Інтерполяцію зручно проводити за допомогою “висотної арфи” - викресленої на прозорій кальці палетки (рисунок 16.3), де через однакові довільні відстані нанесені прямі паралельні лінії; відстань між двома сусідніми лініями відповідає січенню стратоізогіпс. При необхідності можна провести і проміжні лінії з більш дрібним січенням. .

Рисунок 16.3 - Палетка для побудови структурної карти із січенням стратоізогіпс 20 м

В таблиці 16.1 наводяться варіанти завдань із вже обчисленими абсолютними відмітками поверхні стратиграфічного горизонту за даними 24 свердловин . На форматі А3 точки розташовуються у шахматному порядку (6 точок в ряду), біля кожної точки проставляється номер свердловини і абсолютна відмітка. Точки з”єднуються прямими лініями, утворюється сітка трикутників. На лініях за допомогою палетка з січенням стратоізогіпс 20 м відмічаються певні відмітки, точки з однаковими відмітками з”єднуються стратоізогіпсами. В розривах стратоізогіпс вписуються відповідні абсолютні відмітки.

До структурної карти додаються умовні позначення. Крім того, вздовж вказаного викладачем напрямку будується геологічний розріз. Лінія профілю проводиться горизонтально; рельєф приймається на 300 м вище найбільшої абсолютної відмітки на структурній карті. Для структурної карти і розрізу масштаб прийняти 1:20000

Контрольні запитання

1 Що таке структурна карта?

2 Що таке стратоізогіпса?

3 Як обчислити абсолютні відмітки поверхі стратиграфічного горизонту?

4 Якім структурам на рельєфі відповідають синкліналі і антикліналі?

5 Чи можуть сходитись в одній точці 3 і більше ізоліній з однаковими абсолютними відмітками?

Таблиця 16.1 - Завдання для побудови структурної карти

№№ св.	Абсолютні відмітки поверхні стратиграфічного горизонту
	№№ варіантів
	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14
1	115	130	360	300	250	560	141	780	880	305	815	102	555	910
2	180	130	425	258	280	500	118	650	854	380	884	104	535	960
3	235	185	442	264	325	481	125	610	828	360	845	111	585	1000
4	215	155	415	288	310	455	170	660	845	315	875	110	615	960
5	195	210	390	224	305	498	188	690	878	340	880	108	620	920
6	180	200	380	200	345	520	195	740	880	410	870	107	645	860
7	155	225	375	248	300	560	130	710	900	375	815	111	620	950
8	130	165	428	280	265	588	122	760	945	300	765	114	605	980
9	185	115	389	264	290	565	120	780	948	390	810	111	588	1010
10	115	135	445	300	255	515	148	730	915	410	790	110	572	920
11	200	130	440	274	270	501	180	758	908	335	785	110	550	870
12	145	150	462	285	230	540	188	770	778	315	760	104	575	820
13	160	115	405	265	285	561	215	730	760	300	780	105	505	960
14	130	185	380	300	290	550	244	700	770	370	825	106	525	980
15	185	175	365	254	315	520	200	715	798	345	820	108	530	970
16	225	185	375	278	275	510	165	754	770	350	835	111	515	1010
17	240	210	412	200	240	500	188	799	810	380	830	113	555	870
18	215	215	365	265	215	540	160	770	840	410	845	110	575	820
19	205	235	331	288	225	555	115	752	815	410	890	113	610	910
20	175	195	385	315	210	578	110	799	805	370	870	108	615	960
21	205	180	394	324	215	590	128	719	848	315	900	107	625	980
22	225	175	365	300	245	550	131	700	865	375	840	104	630	1000
23	200	155	390	285	280	500	150	670	870	340	845	108	615	930
24	175	170	438	255	245	481	113	660	905	330	700	106	630	970

Продовження таблиці 16.1

№№ св.	Абсолютні відмітки поверхні стратиграфічного горизонту
	№№ варіантів
	15	16	17	18	19	20	21	22	23	24	25
1	592	358	630	625	560	320	240	510	675	1100	185
2	534	387	610	671	520	360	265	540	640	1130	180
3	510	395	684	605	520	375	310	565	690	1060	210
4	584	378	720	590	500	390	340	530	730	1120	200
5	589	348	770	550	500	415	300	480	710	1060	185
6	615	355	638	610	478	400	280	465	700	1050	165
7	575	316	665	615	475	370	245	500	750	1110	175
8	515	355	700	675	760	450	250	525	710	1115	195
9	600	378	724	658	568	410	265	540	730	1100	143
10	615	315	758	618	520	415	275	550	700	1065	118
11	605	305	650	590	485	380	315	530	750	1075	125
12	560	295	684	555	520	348	365	500	790	1055	105
13	515	275	640	580	540	318	380	485	770	1035	100
14	585	294	708	615	555	338	380	470	755	1085	135
15	568	305	760	635	578	370	317	450	790	1110	170
16	550	310	800	650	501	390	300	440	745	1115	185
17	530	324	790	698	512	360	324	495	690	1135	190
18	585	330	740	700	568	400	330	525	670	1130	150
19	610	315	690	655	590	390	344	565	610	1100	130
20	540	305	645	618	550	415	360	590	680	1115	135
21	570	324	674	550	540	440	315	550	700	1110	155
22	540	364	700	558	550	400	300	520	715	1090	165
23	520	375	640	580	520	375	284	500	735	1075	145
24	570	345	610	550	500	360	270	485	760	1050	130