Тема 8. Демократія, економічна свобода та економічний порядок

Лекції – 4 год.

Семінари – 0 год.

Сам. роб. – 8 год.

Теми рефератів

1. Сутність демократії та її місце в самоуправлінні економікою.

2. Взаємозалежність економічного порядку та економічної свободи.

3. Напрямки розвитку демократії в Україні.

4. Вплив економічного ринку на розвиток демократії.

5. Глобалізація, інформаційний вибух та демократія.

6. Особливості місцевого самоврядування в Україні.

7. Кланово-олігархічні об’єднання та їх роль в українській політиці.

8. Формування та розвиток нової політичної системи України.

9. Українська багатопартійність та етапи її розвитку.

10. Конфлікти і кризи у суспільно-політичному житті та шляхи їх подолання.

Понятійний апарат

Абсентеізм – відмова від участі в голосуванні викликана відсутністю інтересу до виборів та впевненістю, що їх особиста участь у виборах нічого не змінить.

Вибори – демократичний засіб формування періодичної або позачергової зміни персонального складу органів державної влади або підтвердження повноважень на новий термін, процедури призначення посадових осіб через вільне волевиявлення дієздатних осіб шляхом голосування за кандидатів, які висунуті відповідно встановленим законом правилам і процедурам.

Виборча система – сукупність визначених законодавством правил, що регулюють хід виборчої компанії та спосіб визначення переможців і розподілу між ними депутатських мандатів.

Демократія – суспільна самоорганізація, котру здійснюють рівноправні громадяни через безпосередню участь у розгляді і вирішенні громадських справ шляхом голосування.

Державний комітет – центральний орган виконавчої влади, що здійснює міжгалузеве управління відповідними сферами.

Економічний порядок - це сукупність правил, норм і установ, пов’язаних зі структурними організаціями, і регулюють відносини між елементами економічної системи.

Індекс людського розвитку – фіксує рівень доходів, тривалість життя та рівень освіти громадян конкретної країни.

ЗМІ – розгалужена система закладів, що займаються підбором, обробкою, розповсюдженням інформації.

Консолідація демократії – процес перетворення випадкових угод між політичними елітами в період демократичного переходу в стійкі норми відносин суперництва та співробітництва між головними діючими особами політичного процесу.

Медіатизація політики – політика починає підпорядковуватися внутрішнім законам засобів масової інформації.

Міністерство (з лат. ministro – служу, керую) – центральний орган, що керує якою-небудь галуззю державної політики.

Мобільність населення – зміна робітниками своїх позицій на ринковому просторі.

Ордолібералізм - свобода індивідуальної діяльності тільки в рамках певного соціально-економічного порядку, що дозволяє здійснити цілеспрямовану координацію всіх видів діяльності та забезпечувати працездатність господарської системи.

Парламент – виборний і колегіальний вищий орган держави, котрий представляє інтереси громадян і діє від їх імені, затверджує закони.

Парламентські фракції – організовані групи депутатів парламенту або органів місцевого самоврядування (легіслатур), що належать до однієї або декількох родинних політичних партій, мають загальні позиції, намагаються проводити у колегіальному органі визначену лінію, дотримуються фракційної дисципліни.

Політична партія – організована частина суспільства, члени якої об’єднуються з метою завоювання влади в державі та утримання її.

Політична рента – сукупність індивідуальних благ (економічних, політичних, правових, духовних та ін.), що отримує або може отримати державний агент поверх грошових доходів і інших благ, котрі він отримує як безпосередній еквівалент витраченої ним праці.

Політична система суспільства – цілісна, інтегрована сукупність політичних суб’єктів, структур та відносин, що відображає інтереси всіх політичних та соціальних сил суспільства.

Політичне маніпулювання – приховане управління політичною свідомістю та поведінкою людей з метою примусити їх до дій напротиріч власним інтересам.

Політичний режим – сукупність характерних для будь-якого типу держави політичних відносин, засобів та методів реалізації влади, відносин між державною владою і суспільством, пануючих форм ідеології, соціальних і класових взаємовідносин, стану політичної культури суспільства.

Суспільні об’єднання – добровільні формування, які виникають внаслідок вільного волевиявлення громадян, об’єднаних на засадах загальних інтересів.

Теорія лібералізму - це базова теорія ринкової економіки, яка проголошує 3 основних умови функціонування ринкової системи: наявність приватної власності, як юридичної основи економічного життя; вільного підприємництва, як рушія технічних нововведень та економічного прогресу, свобода конкуренції, як механізму координації економічних відносин.

Тоталітаризм (з франц. Totalite – сукупність, повнота; з лат. totus – увесь, цілий) – політичний режим, який характеризується повним контролем держави на усіма сферами людського життя, фактичною ліквідацією прав та свобод громадян, репресіями відносно опозиції.

Федералізм – розподіл управлінських функцій між центральними та місцевими органами влади.