Тема 4. Характеристика економічного потенціалу україни

Лекції – 2 год.

Семінари – 2 год.

Сам. роб. – 12 год.

План заняття

1. Природно-ресурсний потенціал та господарський комплекс України.

2. Інноваційна політика як функція держави. Промисловий потенціал розвитку України.

3. Паливно-енергетичний комплекс у системі енергетичної безпеки України.

4. Забезпечення стабільного розвитку агропромислового виробництва та природно-ресурсний потенціал України.

5. Соціально-трудовий потенціал та його використання в Україні.

Теми рефератів

1. Земельний фонд України та шляхи його ефективного використання.

2. Проблеми водозабезпечення в Україні та шляхи їх вирішення.

3. Проблеми та перспективи розвитку харчової промисловості України.

4. Науково-технологічні інновації та структурна перебудова економіки України.

5. Перспективи розвитку технополісів та технопарків в Україні.

6. Можливості та перешкоди на шляху розвитку науково-технічного потенціалу в Україні.

7. Активне використання національного науково-технічного потенціалу – найважливіший фактор успіху України в міжнародній конкуренції.

8. Інноваційна реструктуризація та її необхідність в сучасній Україні.

9. Сучасний стан енергетичного ринку України.

10. Трудові ресурси та структура робочої сили України.

Понятійний апарат

Відтворення населення – процес зміни поколінь внаслідок природного руху населення.

Внутрішньо-економічний потенціал - частина загального економічного потенціалу країни, орієнтована на задоволення внутрішніх потреб національного виробництва та соціальної сфери.

Водозабезпечення – співвідношення водних ресурсів та розмірів водоспоживання.

Господарський комплекс – система виробництв, обміну, розподілу та споживання, що склалася на визначеній території.

Демографічна політика – система державних заходів спрямованих на регулювання народжуваності в бажаємому руслі.

Державна інноваційна політика – це комплекс економічних, організаційно-правових і інших заходів держави, спрямованих на впровадження результатів НТП у виробництво, стимулювання та підтримку інноваційних процесів в економіці.

Інкубатори бізнесу – первісна підтримка дрібного (переважно інноваційного), підприємництва, допомога підприємцям, котрі не можуть самостійно розпочати свою справу.

Інноваційний потенціал країни – здатність фундаментальної та прикладної науки забезпечити нововведеннями процес оновлення продукції.

Інноваційний центр – інноваційна структура, що є асоціаціями підприємств та фірм, об’єднаних загальним бажанням досягти високого комерційного результату на основі використання науково-технічних розробок та винаходів.

Інноваційні процеси – створення та впровадження нової техніки,технології, розробка нових матеріалів, розвиток нових галузей національної економіки.

Економічний потенціал країни - це кількісно-якісна характеристика наявності та можливості використання всіх видів ресурсів, які має держава для свого економічного і соціального прогресу та розвитку.

Експортний потенціал - здатність національної економіки виробляти продукцію, конкурентоспроможну на світових ринках, експортувати її в достатніх обсягах за світовими цінами.

Людський потенціал - сукупність населення, яке проживає або перебуває на території країни і його здатність забезпечувати потреби економіки у відповідності кількостей і якостей суспільної праці.

Міграція населення – переміщення населення з однієї території на іншу, пов’язане з тимчасовою або постійною зміною місця проживання або роботи.

Модернізація – заміна старих способів вирішення суспільством своїх завдань новими, більш ефективними.

Науково-технічна політика держави – політика держави відносно формування благо приємних умов для ефективного науково-технічного розвитку країни, зокрема, це – форми, цілі та методи діяльності держави в науково-технічній сфері.

Науковий потенціал - сукупність ресурсів і можливостей сфери науки чи будь-якої системи (колективу, галузі), що дає можливість при істотних формах організації і управління ефективно вирішувати господарські завдання.

Науково-технічний потенціал - можливості, які є в розпорядженні країни в галузі науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок (НДДКР), досягнення фундаментальної та прикладної науки, нові технології, дослідно-експериментальна база, а також науково-технічні та конструкторські кадри високої кваліфікації.

Науково-технічний прогрес – безперервний розвиток науки та техніки, зумовлений потребами виробництва, збільшенням і ускладненням суспільних потреб.

Національна продовольча безпека – стан, за яким всі члени суспільства фактично користуються правом на достатнє харчування при наявності в державі необхідної їх кількості.

Паливно-енергетичний комплекс – технологічно складна, різноманітна, територіально розгалужена система з видобування, виробництва, переробці енергоносіїв.

Природний рух населення – сукупність процесів народжуваності, смертності та природного приросту, що забезпечують безперервне оновлення та зміну людських поколінь.

Природно-ресурсний потенціал – сили природи, що прямо або опосередковано впливають на господарську діяльність людини.

Промислова зона – об’єднання промислових районів, вузлів, центрів, пунктів на великій території.

Промисловий вузол – сукупність промислових центрів і промислових пунктів.

Промисловий (грюндерський) парк – об’єднує фірми, фінансово – комерційні структури для надання допомоги підприємствам, що розвиваються.

Промисловий район – територія на якій розташовані промислові вузли, центри, пункти.

Промисловий центр – місто або поселення міського типу, де знаходиться декілька промислових підприємств.

Реструктуризація – комплексні та взаємопов’язані зміни структур, що забезпечують функціонування підприємств у цілому, передбачає зміну виробничої програми та пов’язані з цим нововведення в виробничій, функціональній, інформаційній, організаційній, кадровій, фінансовій структурах.

Соціально-трудовий потенціал – трудовий потенціал, що зорієнтований на виробниче функціонування за допомогою саме соціальних умов, факторів, мотивацій.

Технопарк – територіальний міжгалузевий науково-технічний комплекс юридично та економічно самостійних, функціонально об’єднаних навколо крупного центру наукових, проектно-конструкторських, технологічних, освітніх, фінансових, інформаційних, закладів та промислових підприємств, діяльність котрих скоординована єдиним інноваційним процесом.

Технополіс – територіальне утворення міського типу, орієнтоване на забезпечення кращих умов взаємодії науки та промисловості, комерційного освоєння результатів фундаментальних та прикладних досліджень і підтримка малих науково-дослідницьких, дослідницько-виробничих підприємств у сфері високих технологій.

Трудовий потенціал - трудові ресурси країни, включаючи підприємницькі здібності, його обсяг, і якість визначаються кількістю активного працездатного населення, його освітнім і професійно-кваліфікаційним рівнем.

Університетсько-промислові дослідницькі центри – структури, де відбувається об’єднання фінансових коштів та матеріально-технічної бази промисловості з кваліфікованими вузівськими кадрами.

Урбанізація – зростання міст, міського населення, розповсюдження міського образу життя.

Фактори формування господарського комплексу – конкретні умови, що визначають розміщення галузей господарського комплексу.