Основна література:

1. Бергсон А. Смех. – М., 1992.

2. Борев Ю. Эстетика. – М.: Русь-Олимп:АСТ: Астрель, 2005.

3. Волкогонов Д.А. Феномен героизма. О героях и героическом. – М., 1985.

4. Гадамер Г.Г. Актуальность прекрасного. – М., 1991.

5. Громов Е.С. Палитра чувств: о трагическом и комическом. – М., 1991.

6. Канарский А.С. Категории эстетики как степени развития искусства и эстетической практики человека. // Этика и эстетика – К., 1990. – вып. 33.

7. Карасев Л.В. Смех и зло // Человек. – 1992. - №3.

8. Крутоус В.П. Категория прекрасного и эстетический идеал. М., 1985.

9. Любимова Т.В. Комическое, его виды и жанры. – М., 1990.

10. Любимова Т.В. Трагическое как эстетическая категория. - М., 1985.

11. Михелис П. Эстетическая категория как выразительность духа времени // Западно – европейская эстетика ХХ века. – М., 1991.

12. Мовчан В.С. Героическое в системе эстетических категорий. – М., 1991.

13. Мовчан В.С. Творча сутність героїчного // Етика, естетика і теорія культури. – К., Вип.. 36.

Додаткова література:

1. Гулыга А.А. Что такое эстетика? – М., 1988.

2. Киркегор В.П. Афоризмы эстетики // Киркегор С. Наслаждение и долг. – К., 1994.

3. Лукьянов В.Г. В мире эстетики. – М., 1988.

4. Столович Л.Н. Красота. Добро. Истина. – М., 1994.

Тема 4. Мистецтво як вид естетичної діяльності

Семінарське заняття № 4.

Питання для обговорення:

1. Предмет мистецтва. Концепцїї походження мистецтва.

2. Художній образ. Діалектика художнього образу.

3. Полісемантичний зміст мистецтва. Художня форма.

4. Соціальні функції мистецтва.

Основні поняття: художнє, художня діяльність, мистецтво, предмет мистецтва, художній образ, художній твір, зміст художнього твору, художня форма, художність, функції мистецтва.

Методичні поради

Розгляд мистецтва як вищої форми естетичного освоєння дійсності повинен починатись із визначення його предмету. Предметом мистецтва є людина й дійсність, які інтерпретуються через систему художніх образів. Це дає митцеві можливість осмислити світ, дати художньо-естетичну оцінку зображеному. Характерною особливістю мистецтва є емоційно-чуттєве начало. Феномен естетичного як стан внутрішнього переживання цілком можна назвати переживанням суб'єкта стосовно самих об'єктів, предметів, обставин, явищ, процесів, видів діяльності. Цей стан внутрішнього переживання існує тільки в суб'єкта, а тому виразити його об'єктивно, предметно не можна нічим, крім як знову викликавши його шляхом відтворення життєвої реальності, якою він був породжений. Таку функцію "подвоєння" світу й виконує мистецтво за допомогою художнього образу.

Друге питання присвячене аналізу загальної категорїї художньої творчості, засобу й форми освоєння життя мистецтвом – художнього образу. Потрібно показати, що художній образ – це категорія, якою визначається властива мистецтву форма мислення; й категорія, якою визначається властива мистецтву форма емоційно-почуттєвого пізнання світу; й категорія, якою визначається властива мистецтву форма втілення почуттів і думок автора. За своєю природою він діалектичний, тобто є синтезом суб’єктивного та об’єктивного, раціонального та емоційного, типового та індивідуального.

Важливе місце у мистецькому творі посідають поняття змісту і фор­ми, які дають змогу створити повноцінний художній образ. Зміст і форма органічно пов'язані між собою, вони взаємодоповнюють одне одного. Форма — це зовнішня оболонка художнього ви­твору, вибір митцем зображально-виражальних засобів і технічних прийомів. Форма зумовлює композицію, структуру, темпо-ритмову побудову художнього твору, які допомагають митцеві роз­крити його основний зміст.

Зміст художнього твору є яскравим свідченням існування діалектики суб'єктивного й об'єктив­ного, адже, відображаючи певні процеси та явища, митець обов'язково висловлює своє ставлення до них у контексті свого світосприйняття. Структура змісту художнього твору є синтезом таких важли­вих компонентів, як тема, ідея та емоційно-естетична оцінка зображуваних явищ. Тема є головним об'єктом зображення у художньо­му творі. Проте цінність твору залежить не тільки від вибору теми, а й від можливості розкриття його ідеї. Ідея - це дум­ка автора, що відображає його світовідчуття і світосприйняття, тобто емоційно-естетична оцінка зображуваних явищ.

Єдність теми та ідеї визначає художній рівень змісту твору мистецтва. Отже, органічне поєднання і взаємовплив змісту і фор­ми сприяє створенню повноцінного художнього образу.

Розглядаючи функцїї мистецтва, слід відмітити, що естетичне в мистецтві стає й засобом і метою, беручи на себе системостворюючу функцію. Естетичне, як своєрідна інтегративна цінність, здатне об'єднати в деякий моноліт усі функції мистецтва, даючи йому позачасове і неминуще життя. Не менш важливою, поряд з естетичною функцією мистецтва, є соціальна і пізнавально-перетворювальна. Особливо можна виділити загальнокультурну функцію мистецтва. Мистецтво виражає естетичну сферу культури, будучи її ціннісною самосвідомістю.