- •Передмова
- •Договір купівлі-продажу План
- •2. Істотні умови договору купівлі-продажу.
- •4. Перехід права власності на товар і ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження.
- •5. Зміст договору купівлі-продажу та правові наслідки його порушення.
- •Роздрібна купівля-продаж План
- •2. Особливий порядок укладення та форма договору роздрібної купівлі-продажу.
- •3.Права та обов'язки сторін за договором роздрібної купівлі-продажу.
- •4. Права покупця у разі придбання ним товару неналежної якості.
- •Договори поставки, контрактації, постачання енергетичними ресурсами, міни План
- •3. Договір постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.
- •4. Договір міни
- •Договір довічного утримання (догляду).
- •2. Договір ренти
- •3. Договір довічного утримання (догляду)
- •Договір найму (оренди) План
- •2. Договір прокату
- •3. Договір найму (оренди) земельної ділянки
- •4. Договір найму (оренди) транспортного засобу
- •Договір лізингу План
- •2. Сторони, предмет, форма та строк договору лізингу
- •3. Зміст договору лізингу та наслідки його порушення
- •Договір позички План
- •Поняття договору позички та його відмежування від суміжних договорів.
- •Зміст договору позички та його припинення.
- •1. Поняття договору позички та його відмежування від суміжних договорів.
- •2. Зміст договору позички ат його припинення.
- •Договір підряду. Договір побутового підряду План
- •2. Правова характеристика та умови договору підряду.
- •3. Права та обов’язки сторін. Правові наслідки неналежного виконання умов договору підряду.
- •4. Договір побутового підряду.
- •Лекція 9 спеціальні види договорів підряду План
- •2. Договір підряду на проектні та пошукові роботи.
- •3. Договір підряду на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт.
- •Договір про надання послуг План
- •2. Види перевезень та їх правове регулювання.
- •3. Договір перевезення вантажу.
- •4. Договір перевезення пасажира та багажу.
- •5. Договір транспортного експедирування
- •Договір зберігання План
- •2.Зберігання на товарному складі.
- •3. Спеціальні види зберігання.
- •Договір доручення План
- •2. Права та обов’язки сторін за договором доручення.
- •3. Припинення договору доручення.
- •Договір комісії План
- •2. Зміст договору комісії та умови його виконання.
- •3. Припинення договору комісії.
- •Договір управління майном План
- •2. Права та обов'язки сторін за договором.
- •3. Припинення договору.
- •Договір позики План
- •Поняття та загальна характеристика договору позики.
- •Відповідальність сторін за договором.
- •1. Поняття та загальна характеристика договору позики.
- •2. Відповідальність сторін за договором.
- •Кредитний договір План
- •2. Елементи та умови кредитного договору.
- •3. Права та обов'язки сторін за кредитним договором.
- •Договір банківського вкладу (депозиту) План
- •2. Загальна характеристика договору.
- •Договір банківського рахунка План
- •2. Елементи та умови договору банківського рахунка.
- •3. Зміст договору банківського рахунка та порядок його розірвання.
- •Договір факторингу План
- •2. Сторони, предмет, ціна та форма договору факторингу.
- •3. Права та обов'язки сторін за договором факторингу.
- •Розрахункові зобов'язання План
- •2. Розрахунки із застосуванням платіжних доручень.
- •3. Розрахунки за акредитивом.
- •4. Розрахунки за інкасовими дорученнями.
- •5. Розрахунки із застосуванням розрахункових чеків.
- •Види договорів щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності План
- •2. Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної гласності.
- •3. Договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності.
- •4. Договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності.
- •5. Інші договори щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.
- •Договір комерційної концесії План
- •2. Права та обов’язки сторін за договором комерційної концесії.
- •7. Зміна та припинення договору комерційної концесії.
- •Зобов’язання за спільною діяльністю. Договір простого товариства. План
- •2. Поняття та елементи договору простого товариства.
- •3. Зміст договору простого товариства.
- •Припинення договору простого товариства.
- •Недоговірні зобов'язання (зобов’язання з односторонніх дій) План
- •2. Публічна обіцянка винагороди за результатами конкурсу.
- •3. Вчинення дій у майнових інтересах іншої особи без її доручення (ведення чужих справ без доручення).
- •4. Рятування здоров'я та життя фізичної особи, майна фізичної або юридичної особи.
- •5. Зобов'язання зі створення загрози життю, здоров'ю і майну фізичної особи або майну юридичної особи.
- •Загальні положення про відшкодування шкоди План
- •2. Підстави та умови виникнення зобов’язання з відшкодування шкоди.
- •3. Відшкодування шкоди, завданої особою у разі здійснення нею права на самозахист.
- •Відповідальність за шкоду, заподіяну працівником, органами державної влади, правоохоронними та судовими органами План
- •2. Відшкодування шкоди, завданої актами законодавчої та виконавчої влади.
- •3. Відшкодування шкоди, завданої актами правоохоронних органів та органів судової влади.
- •Відповідальність за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю фізичної особи План
- •2. Особливості відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю фізичної особи внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я.
- •3. Особливості відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок смерті потерпілого.
- •4. Порядок відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва, чи іншого ушкодження здоров'я або смерті.
- •Відповідальність за шкоду, заподіяну малолітніми, неповнолітніми, недієздатними, обмежено дієздатними та адієздатними особами План
- •2. Відшкодування шкоди, заподіяної неповнолітньою особою.
- •Відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки План
- •2. Суб’єкти відшкодування за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.
- •3. Особливості відповідальності за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.
- •Відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг) План
- •Загальні положення.
- •Умови відповідальності.
- •1. Загальні положення.
- •2. Умови відповідальності.
- •Відшкодування моральної шкоди План
- •Право на відшкодування моральної шкоди.
- •Умови і порядок відшкодування моральної шкоди.
- •1. Право на відшкодування моральної шкоди.
- •2. Умови і порядок відшкодування моральної шкоди.
- •Спадкове право План
- •Загальні положення про спадкування.
- •Відкриття спадщини.
- •1. Загальні положення про спадкування.
- •2. Відкриття спадщини.
- •Спадкування за заповітом План
- •2. Зміст заповіту.
- •3. Форма заповіту.
- •4. Особливості заповідальних розпоряджень заповідача.
- •5. Право на обов'язкову частку у спадщині.
- •6. Позбавлення спадщини та недійсність заповіту.
- •Спадкування за законом. Здійснення спадкових прав. План
- •2. Розподіл спадщини між спадкоємцями.
- •3. Прийняття спадщина спадкування.
- •4. Відмова від спадщини.
- •5. Спадковий договір
- •І. Джерела права
- •II. Постанови Пленуму Верховного Суду України
- •III. Збірники типових договорів та типові форми юридичних документів у цивільному праві
- •IV. Практика застосування цивільного законодавства України
- •V. Наукова та навчальна література
- •VI. Юридичні словники, довідники
- •Договір дарування.......................................................................................................................................................23
- •Договір ренти...............................................................................................................................................................25
Договір доручення План
Поняття та умови договору доручення.
Права та обов’язки сторін за договором доручення.
Припинення договору доручення.
1. Поняття та умови договору доручення
За договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії (ч. 1 ст. 1000 ЦК). Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
Договір доручення є різновидом договорів про надання послуг. ЦК містить окрему главу, норми якої встановлюють загальні положення про надання послуг (гл. 63). Оскільки, договір доручення є різновидом договорів про надання послуг, норми гл. 63 ЦК безпосередньо стосуються зобов'язань, що виникають із договору доручення. Згідно з ч. 2 ст. 901 ЦК положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання. Отже, до зобов'язань, які виникають із договору доручення, можуть застосовуватися загальні норми про надання послуг (статті 901-907 ЦК), якщо це не суперечить суті зобов'язання, яке виникло на підставі укладення договору доручення.
Серед договорів про надання послуг в окрему групу виокремлюються договори про надання послуг юридичного характеру. У законодавстві закріплено такі види договорів цієї групи - договір доручення (гл. 68 ЦК), договір комісії (гл. 69 ЦК), договір управління майном (гл. 70 ЦК) та агентський договір (гл. 31 ГК). Ці види договорів поєднує те, що вони опосередковують відносини, учасником яких є особа (посередник), яка у правовідношенні діє не у власних інтересах, а в інтересах іншої особи. Крім того, всі зазначені договори пов'язані із наданням юридичних послуг, тобто здійсненням дій, які мають правові наслідки. Разом із тим кожен із них має свої власні особливості, що дає підстави розглядати їх як окремі види договорів.
Головною ознакою, яка відрізняє договір доручення від договору комісії та управління майном, є те, що повірений діє від імені довірителя, в той час як комісіонер та управитель майна діють від власного імені, хоча і в інтересах іншої особи (статті 1011, 1029 ЦК). Договір доручення відрізняється і від агентського договору, так відповідно до ч. 1 ст. 297 ГК агент діє від імені особи, яку він представляє, але агент вчиняє не тільки юридичні, а й фактичні дії.
Договір доручення є однією із підстав виникнення відносин представництва (ч. З ст. 237 ЦК), сутність яких полягає в тому, що одна особа представляє у правовідношенні інтереси іншої, набуваючи для неї права та обов'язки, розширюючи межі її юридичних дій. Договір доручення опосередковує відносини так званого прямого представництва, коли повірений діє безпосередньо від імені довірителя (ч. 1 ст. 237, ч. 1 ст. 1000 ЦК). На відміну від нього опосередковане представництво виникає у разі, коли одна особа діє в інтересах іншої, але від свого власного імені. За цією ознакою відносини представництва, що виникають із договору доручення, відрізняються і від процесуального представництва. Адвокат, наприклад, хоча і діє в інтересах особи, яку він представляє, має в процесі самостійний статус, власні права та обов'язки.
За договором доручення повірений діє в інтересах довірителя. У ст. 1000 ЦК немає спеціальної на те вказівки, дана обставина випливає із суті відносин представництва в цілому. Відповідно до ч. З ст. 238 ЦК представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва. Навіть тоді, коли повірений діє як комерційний представник обох сторін договору, він не може порушувати інтереси осіб, яких він представляє, й забезпечувати інтереси одного довірителя за рахунок іншого.
Права та обов'язки за договором, який повірений вчиняє від імені довірителя з третіми особами, виникають у довірителя (ст. 239, ч. 1 ст. 1000 ЦК). Це загальне правило, яке встановлено для усіх видів відносин представництва, закріплено в ст. 239 ЦК - правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє. Закріплення аналогічного правила в ч. 1 ст. 1000 ЦК свідчить про принциповість даного положення для зобов'язань, що виникають із договору доручення.
Договір доручення уповноважує повіреного на створення реальних правових наслідків - виникнення, зміну або припинення прав та обов'язків довірителя. У цьому полягає різниця між договором доручення та простим уповноваженням особи на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів (ч. 2 ст. 237 ЦК).
Повірений своїми діями продовжує юридичні можливості довірителя. Тому він може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє (ч. 1 ст. 238 ЦК). Ще в римському праві було сформульовано правило, відповідно до якого одна особа не може передати іншій більше прав, ніж ті, які вона має сама.
Повірений не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто довірителем (ч. 2 ст. 238 ЦК). Так, довіритель не може уповноважити повіреного скласти від його імені заповіт, бо цей правочин може бути вчинено виключно заповідачем. Не може він укладати і авторські договори, за якими довіритель зобов'язується надати видавництву літературний або художній твір тощо.
За своєю правовою природою договір доручення може бути визначений як консенсуальний. Його консенсуальність полягає в тому, що. договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч, 1 ст. 638 ЦК). Якщо договір доручення має відплатний характер, то він належить до двосторонніх договорів.
З урахуванням того, що договір доручення є різновидом договорів про надання послуг, його предмет складає надання нематеріальних посередницьких послуг, які полягають у вчиненні однією особою від імені другої юридичних дій. Важливо відзначити, що відповідно до ч. 1 ст. 1000 ЦК повірений має вчиняти не будь-які, а певні юридичні дії. У ст. 1003 ЦК уперше конкретизується, що такі дії мають бути чітко визначені. Крім того, вони мають бути правомірними, конкретними та здійсненними. Невиконання таких умов унеможливлює здійснення повіреним своїх обов'язків та може призвести до порушення прав довірителя. Для того, щоб уникнути непорозумінь останній має конкретно визначити, які саме юридичні дії він доручає виконати повіреному і в якому обсязі - купити або продати річ чи інше майно, обміняти одну річ на іншу, передати майно на зберігання, одержати заробітну плату, кореспонденцію тощо. Він може визначити коло контрагентів за договором, який буде вчинятися повіреним, спосіб та порядок здійснення ним дій. Довіритель може надати повіреному виключне право вчиняти всі або частину юридичних дій, передбачених договором. У ньому можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного (ч. 2 ст. 1000 ЦК). Таким чином, у межах часу та території, встановлених довірителем, виключне право діяти від його імені та в його інтересах має тільки особа, визначена у договорі як повірений. Разом із тим довіритель не може доручити іншій особі вчинення дій, які мають протиправний характер (наприклад, купівля-продаж речі, яка була вкрадена). Не може він і ставити завдання, які за своєю природою є нездійсненними (купівля жилого будинку, який не продається, продаж речі, яка не існує).
При здійсненні доручення повірений нерідко виконує цілу низку дій, які не є юридичними у тому сенсі, як це розуміється ч. 1 ст. 1000 ЦК, бо ці дії не спричиняють виникнення прав та обов'язків у довірителя. Наприклад, за договором купівлі-продажу повірений проводить маркетинг ринку товарів та переговори з потенційними продавцями, здійснює сертифікацію та прийомку товару, доставку його довірителю тощо Вказані дії лише супроводжують укладення договору купівлі-продажу, тобто тієї дії, яка складає основний зміст договору доручення. Тому в цьому договорі вони мають не самостійне, а додаткове значення. У разі, коли одна особа замовляє іншій виконати такі дії без остаточного вчинення правочину (наприклад, маркетинг ринку певних товарів), то може йтися про договори підряду (виконання певних робіт) або надання послуг, але не про договір доручення. Однак при розрахунках між сторонами за договором доручення виконання повіреним фактичних дій може впливати на розмір плати, яка йому належить, та обумовлювати необхідність відшкодування довірителем витрат, що виникли у повіреного у зв'язку з виконанням доручення.
Договір доручення опосередковує відносини представництва. Тому, як і в інших відносинах представництва, в даному разі виникає два види правового зв'язку - внутрішній та зовнішній. Перший зв'язок (внутрішні відносини) складається між довірителем та повіреним, а другий - власне представницький - між повіреним та третіми особами (зовнішні відносини). Ця особливість пояснює наявність двох видів правочинів, які опосередковують перший та другий вид юридичного зв'язку. Внутрішні відносини сторін опосередковуються договором доручення (двосторонній правочин), а зовнішні - видачею довіреності на здійснення певних юридичних дій (односторонній правочин).
У новому ЦК містяться певні неузгодженості стосовно питання щодо співвідношення змісту договору доручення та довіреності. Відповідно до ст. 1003 ЦК дії, які належить вчинити повіреному, мають бути визначені у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності. З цього випливає, що зміст доручення може фіксуватися в одному з двох документів. Разом із тим, у ч. 1 ст. 1007 ЦК зазначено, що довіритель зобов'язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення, без будь-яких винятків.
Отже, якщо сторони уклали договір доручення, то довіреність має видаватися довірителем на підставі, цього договору, з урахуванням його змісту. При цьому розбіжностей, щодо змісту доручення між договором та довіреністю бути не може, бо довіреність видається на вчинення дій, які передбачені договором. Але не можна зовсім виключити можливість існування розбіжностей між змістом договору та довіреності у разі, коли повірений не має можливості отримати від довірителя необхідних пояснень. Виходом із цього становища може бути виконання повіреним тих дій, характер та обсяг яких збігається у договорі та довіреності. Так, якщо в договорі доручення повноваження повіреного є більш обмеженими порівняно з довіреністю, треба виходити з положень договору і, навпаки. Такий підхід найкраще захищає інтереси довірителя, не дає він підстав і довірителю пред'являти вимоги до повіреного з приводу того, що той діяв за межами наданих йому повноважень.
Слід враховувати і можливість існування представництва без довіреності, на підставі лише договору доручення. Таку можливість відкидати не можна, бо вона передбачена, наприклад, ч. З ст. 243 ЦК стосовно комерційного представника. Якщо повірений діє без довіреності, то зміст доручення відображається тільки в договорі доручення.
Відповідно до ст. 1001 ЦК договір доручення може мати як строковий, так і безстроковий характер. Строк договору доручення визначається характером доручення. Також строк дії договору може бути обмежений певною датою (наприклад, отримання заробітної плати, авторської винагороди).
Вирішення питання щодо встановлення або не встановлення строку дії договору доручення залежить від його учасників. Повірений у відносинах із третіми особами, як правило діє за довіреністю, яку йому надає довіритель. Передбачений цивільним законодавством максимальний строк дії довіреності складає три роки. У свою чергу згідно з ч. 1 ст. 247 ЦК строк довіреності може бути визначеним чи невизначеним за рішенням особи, яку представляють, тобто довірителя. Якщо останній встановив строк дії довіреності, а у договорі доручення не вказав строк його виконання, є підстави вважати, що строк договору буде обмежений строком дії довіреності. Отже, вчиняючи правочин після припинення строку довіреності, повірений діє без повноважень. У ст. 241 ЦК встановлюються наслідки здійснення представником правочинів лише з перевищенням наданих йому повноважень. Разом з тим, дії представника, вчинені ним після припинення строку довіреності, важко визнати чимось іншим, ніж діями, які розуміються у цій статті. Тому з певними застереженнями можна вважати, що ці правила поширюються і на випадки, коли представник вчинив правочин після припинення строку довіреності, тобто діяв без повноважень. і після спливу строку дії довіреності. Вирішення питання залежатиме від довірителя. Якщо строк дії договору встановлений і він більший, ніж строк дії довіреності, то довіритель зобов'язаний видати повіреному нову довіреність, яка б мала силу на період дії договору доручення.
Договір доручення може бути відплатим або безвідплатним, Згідно з ч. 1 ст. 1002 ЦК повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, відплатність названого договору передбачається, і довіритель має сплатити повіреному певну плату за надані послуги. Якщо у договорі доручення не визначено розміру плати або порядок її виплати, вона виплачується після виконання доручення відповідно до звичайних цін на такі послуги (ч. 2 ст. 1002 ЦК). Таким чином, не визначення розміру та порядку виплати не впливає на дійсність цього договору, бо розмір плати за відплатним договором доручення не є його істотною умовою. У разі відсутності у договорі умови про плату, вона визначається за цінами, які за схожих умов можуть бути сплачені за надання аналогічних послуг. Договір доручення є безвідплатним тільки у разі, якщо це встановлено договором або законом.
Договір доручення є фідуціарним правочином, тобто таким, що ґрунтується на особливих довірчих відносинах сторін. Насамперед це стосується довірителя, який наділяє повіреного правом діяти у правовідношенні від його імені та набувати для нього прав та обов'язків. Довірчий характер відносин доручення, передусім, находить свій прояв у тому, що, по-перше, цей договір має бути виконано особисто повіреним (ст. 1005 ЦК); по-друге, договір доручення може припинятися при відмові від нього довірителя або повіреного (ч. 1 ст. 1008 ЦК).
Розірвання договору доручення допускається лише за згодою сторін. Однак договором або законом може бути передбачено й інше, зокрема, відмова від договору однієї із сторін. У разі односторонньої відмови від договору, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним (чч. 1, 3 ст. 651 ЦК). У ст. 907 ЦК конкретизоване це правило стосовно договорів про надання послуг: договір може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, установлених ЦК, іншим законом або за домовленістю сторін.
Особисто-довірчий зв'язок учасників договору доручення практично не має значення, коли йдеться про комерційне представництво. Для довірителя в цьому разі головним є професійні якості повіреного, його досвід та вміння діяти на ринку відповідним чином (наприклад, діяльність брокерських фірм або брокерів, які мають статус учасників біржової торгівлі і вчиняють правочини на товарних біржах). Особистих відносин між довірителем і повіреним у цьому разі, як правило, не виникає. Такий підхід є характерним для будь-яких зобов'язань, в яких одна сторона, яка займається підприємницькою діяльністю, зобов'язується виконати певні роботи або надати послуги іншій стороні.
Законодавство не містить спеціальних норм, які б визначали форму договору доручення. Тому вона встановлюється відповідно до загальних правил щодо форми правочинів (статті 208, 209 ЦК).
Сторонами в договорі доручення є довіритель та повірений. Учасниками договору як на одній, так і на іншій стороні можуть бути фізичні та юридичні особи. Важливо підкреслити, що фізичні особи, які беруть участь у договорі доручення, обов'язково мають бути повністю дієздатними. За цим договором як довіритель, так і повірений - це особи, які здійснюють вольові дії, спрямовані на настання певних юридичних наслідків, тому їх повна дієздатність є необхідною умовою дійсності договору. У разі визнання довірителя або повіреного недієздатним або обмеження його цивільної дієздатності договір доручення припиняється (п. 2 ч. 1 ст. 1008 ЦК).
Зміст договору доручення складають права та обов'язки сторін.