Глава 20

П равове регулювання інших видів господарсько-торговельної діяльності (бартер, зберігання у товарному складі)

§ 1. Правове регулювання товарообмінних

(бартерних) операцій

Згідно з ч. 1 ст. 293 ГК договір міни (бартеру) - це до­говір, за яким кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність, господарське відання чи опера­тивне управління певний товар в обмін на інший товар.

Термін «бартер», що вживається в ГК як тотожний тер­міну «міна», застосовується, головним чином, для позна­чення товарообмінних операцій у галузі зовнішньоеконо­мічної діяльності (див. Закон України від 23 грудня 1998 р. ♦Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності»)¹.

Можна виділити такі характерні ознаки договору міни (бартеру):

а) товар (майно) за цим договором передається у влас­ ність, господарське відання чи оперативне управління (а не у володіння чи користування);

б) об'єктом договору міни є товар (а не роботи чи послуги);

в) товар за договором міни передається в обмін на інший товар (а не на гроші, цінні папери тощо).

З положення, встановленого ч. 2 ст. 293 ГК, згідно з яким сторона договору вважається продавцем того товару, «кий вона передає в обмін, і покупцем товару, який вона одержує взамін, випливає, що договір міни (бартеру) най­більше наближається до договорів купівлі-продажу, постав­ки або контрактації. Проте ознаки договору міни (барте­ру), зазначені вище, свідчать про його самостійний харак­тер в системі господарських договорів.

¹ Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 5—в. — Ст. 44.

_{-431 -}

Ч. З ст. 293 ГК містить виняток із загального правила, встановленого ч. 1 ст. 293 ГК щодо обміну одного товару на інший: за погодженням сторін можлива грошова доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості, якщо це не суперечить законодавству.

Законодавством встановлено заборону обмінювати майно, що віднесене до основних фондів і належить до державної або комунальної власності, якщо друга сторона у договорі міни (бартеру) не є відповідно державним чи комунальним підприємством. Інакше кажучи, державне майно, віднесе­не до основних фондів, що є державною власністю, може бути об'єктом міни (бартеру) лише у договорі з державним підприємством. Так само основні фонди, віднесені законо­давством до комунальної власності, можуть бути об'єктом міни (бартері) у договорі з комунальним підприємством.

Законодавством можуть бути встановлені також інші особ­ливості здійснення бартерних (товарообмінних) операцій, пов'язаних з придбанням і використанням окремих видів майна, а також здійснення таких операцій в окремих галу­зях господарювання. Так, Закон України «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньое­кономічної діяльності» встановлює режим здійснення това­рообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоеконом­ічної діяльності, відповідальність за порушення його норм та визначає повноваження і функції державних органів під час здійснення контролю за проведенням таких операцій.

Як зазначалося в договорі міни (бартеру) містяться еле­менти договорів купівлі-продажу, поставки, контрактації, що дає змогу застосовувати до договору міни (бартеру) пра­вила, що регулюють зазначені договори. Проте таке засто­сування відповідних правил не повинно суперечити зако­нодавству і має відповідати суті відносин сторін.

Застосування до договору міни (бартеру) правил, що ре­гулюють договори купівлі-продажу, поставки, контрак­тації, не спростовує висновку щодо самостійного характе­ру договору міни.