4. Мережно-кластерний підхід до дослідження інноваційного оновлення апк і біопаливної галузі
Ефективність інноваційного підприємництва зростає в умовах мереженої кластеризації економіки.
Залучаючи мережно-кластерний підхід до дослідження інноваційного оновлення аграрного виробництва, слід розглядати аграрні кластери як територіальне об єднання споріднених за спеціалізацією діяльності підприємств, що орієнтовані на розробку й використання наукомістких аграрних інновацій для здобуття виробничих конкурентних переваг і забезпечення економічного зростання на державному й регіональному рівнях.
Кластеризація аграрної економіки - це системний інноваційний процес територіально-галузево-мережного об'єднання взаємопов'язаних спільними інтересами підприємств і організацій у конкретній діяльності, для забезпечення раціонального використання їх ресурсного потенціалу, збільшення обсягів виробництва кінцевої продукції і підвищення її конкурентності на ринку та сприяння сталому розвитку агропромислового виробництва і сільських територій.
Кластерна регіональна модель розвитку АПК - це інноваційна структура яка побудована на добровільному територіально-галузевому об'єднанні навколо наукової установи підприємств і організацій сільського господарства і повязаних з ним галузей АПК, що організаційно забезпечує перетворення ізольованих підприємств спорідненого виду діяльності у підприємницьку спільноту, посилення ефектів масштабності, багатофункціональності і диверсифікації інноваційного оновлення та досягнення синергічного ефекту у формуванні сталого розвитку агропромислового виробництва.
Спеціалізація аграрних кластерів відбуватиметься за видом сільськогосподарської продукції, на виробництво якої орієнтовані учасники кластеру. Таким чином, можна розрізняти аграрні кластери в зернопродуктовому (рис 4), в цукробуряковому, в молокопродуктовому, в м'ясопродуктовому та інших під комплексах АПК, а також кластерах по виробництву біопалива, біогумусу тощо.
Рис. 4. Структура зернопродуктового кластеру
Класифікація кластерів:
за ознакою територіального поділу праці поділяє їх на регіональні, національні й міжнародні,
за галузевою належністю - на галузеві та міжгалузеві;
за ознакою структурної основи - на ті, що створені на базі малих і середніх підприємств, та ті, що сформовано навколо великих підприємств;
за характером діяльності його учасників - на виробничі, науково-технічні або змішані,
за кількістю учасників формування - на великі (понад 20 учасників) чи невеликі (менше за 20 учасників);
за механізмом діяльності об'єднання - на ті, що регламентують відносини між учасниками кластеру двосторонніми й багатосторонніми контрактами, та ті, де учасники встановлюють несистемні (неформальні) стосунки.
5. Забезпечувальний механізм ефективного функціонування кластерів агропромислового виробництва та біоенергетики регіону
Для ефективного функціонування агропромислових кластерів важливо сформувати комплексну забезпечувальну інфраструктуру, яка надає торгово-кредитний, інформаційно-дорадницький та інновацій но-оновлю вальни й сервіс (рис.5).
Рис. 5. Структура забезпечувального механізму ефективного функціонування кластерів агропромислового виробництва регіону
В умовах кластерної економіки головним напрямком удосконалення господарського механізму в АПК є економічне обґрунтування відносин між аграрним, промисловим та Іншими секторами національного господарства з метою еквівалентного обміну між містом та селом. Важливо забезпечити обґрунтовані внутрішньогалузеві та міжгалузеві зв’язки в АПК на конкурентних засадах і, залежно від попиту та пропозиції, формувати оптимальні пропорції виробництва продукції на основі оптових, роздрібних та інших цін. При цьому важливе значення має економічне обґрунтування цін, які відображають реальні витрати та співвідношення попиту і пропозиції.
Одним із варіантів виконання цієї умови є запропонована модель інтеграційної системи із застосуванням механізму регулювання економічних інтересів її учасників.
Для забезпечення економічної зацікавленості всіх учасників вказаного формування необхідно визначити порядок розподілу його прибутку від реалізації продукції (що виробляється Із сільськогосподарської сировини), у відповідності з яким кожний учасник кластеру одержує певну його частку.
Інтерес у всіх учасників проявляється в тому, що при даній ціні на товар і частці загального прибутку кожен із них буде прагнути до скорочення витрат в своєму діапазоні, в межах своєї частки і отримуватиме більший прибуток. Нами запропонована наступна послідовність розподілу кінцевих результатів діяльності агропромислового кластерного формування:
1) визначаються нормативні витрати на виробництво продукції в сільськогосподарських підприємствах (ВНсп), на її переробку - на переробних підприємствах (ВНпп), витрати на збут готової продукції в торпвельній мережі (Вз);
2) загальні витрати на виробництво і реалізацію продукції в кластерному формуванні (ВВРкф) обчислюють за формулою:
ВВРкф = ВНсп + ВНпп + Вз;
прибуток кластерного формуваннявід реалізації продукції (Пкф) визначається за формулою:
Пкф = ВР - ВВРкф,
де Вр - виручка від реалізації продукції,
для визначення частки прибутку, яку отримує кожний учасник кластерного формування, потрібно визначити коефіцієнт, що показує скільки прибутку припадає на 1 грн. витрат (Ккф):
.
в подальшому прибуток розподіляється між субєктами кластерного формування пропорційно їх витратам:
Пкф = ВНсп Ккф + ВНпп Ккф + Вз Ккф.
Ще більш доцільною є методика розподілу прибутку кластерного формування, яка забезпечує всім його учасникам одержання однакового прибутку не тільки на одиницю витрат, а й на одиницю вартості основних і оборотних засобів - з урахуванням коефіцієнтів норми прибутку і рівня оборотності витрат, які для сільськогосподарських, переробних та торпвельних підприємств є різними (виходячи із специфіки їх діяльності).
Запропонований розподіл кінцевих результатів діяльності вертикально інтегрованих формувань дозволяє сільськогосподарським виробникам не тільки отримувати інформацію про потреби кінцевого споживача та адекватно реагувати на них, а і отримувати додатковий прибуток. Реалізація викладеної моделі забезпечить сільськогосподарським підприємствам поступове зменшення їх збитків і зростання прибутків.
Таким чином, запропонований розподіл кінцевих результатів в продовольчих та інших кластерах дає змогу сільськогосподарським виробникам, по-перше, потрапити в зону оцінок кінцевого споживача продукції, отримувати інформацію про їх потреби та адекватно реагувати на них, по-друге, отримувати прибуток не тільки від власного виробництва, а й з інших сфер агробізнесу.