Протокол

надання медичної допомоги при медикаментозної алергії

Наказ Міністерства охорони здоров”я країни від 03.07.06 № 432

Коди МКХ-10: L 50.0 Алергічна кропив'янка. L 51 Еритема багатоформна.

L 51.0 Небульозна еритема багатоформна. L 51.1 Бульозна еритема багатоформна. L 51.2 Токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєла).

L 51.8 Інша еритема багатоформна. L 51.9 Еритема багатоформна неуточнена.

L 29 Свербіж шкіри.

Т88.6 Анафілактичний шок, що зумовлений патологічною реакцією

на адекватно призначений та правильно застосований лікарський засіб.

Т88.7 Патологічна реакція на лікарські засоби чи медикаменти,

неуточнена:

• несприятлива реакція

• алергічна реакція на адекватно призначений та правильно

підвищена чутливість застосований лікарський засіб

• ідіосинкразія

Т80.5 Анафілактичний шок, що зумовлений патологічною реакцією

на адекватно призначені та правильно застосувані сироватки

або вакцини.

Ознаки та критерії діагностики.

Медикаментозна алергія (МА) – патологічна реакція на лікарські засоби (ЛЗ), в основі якої лежать імунологічні механізми.

Єдиної офіційної класифікації МА поки ще немає. Більшість авторів виділяють: А. Системні реакції ( анафілактичний шок, сироваткова хвороба

васкуліти, медикаментозна лихоманка, аутоімунні захворювання).

Б. Органні (місцеві) реакції (з переважним ураженням шкіри, кровотворення та крові, дихальних шляхів, внутрішніх органів).

Можливо використовувати класифікацію кліничних проявів МА за типами медикаментозних алергічних реакцій за P.Gell, R.Coombs (1975), що має важливе значення для вибору методів її діагностики та лікування.

Діагностика

Обов’язкові обстеження.

1 етап. Клінико-анамнестична діагностика МА. Слід застосовувати всюди, де проводиться застосування ЛЗ для діагностики і лікування – таблиця 1.

На підставі збирання анамнезу виділяються наступні контингенти:

1) з підвищеною вірогідністю виникнення алергічних реакцій на ЛЗ. До них відносяться:

- хворі з побічними реакціями на ЛЗ в минулому, які проявлялися вищенаведеними проявами ЛА;

- хворі з АЗ немедикаментозного генезу (БА, АР, кропив”янка, дерматити, інсектна алергія тощо);

3) категорії, що мають (чи мали) постійний професійний контакт з ЛЗ: мед-, фармпрацівники, співробітники хімпідприємств тощо;

4)хворі з аутоімунними захворюваннями, а також ті, хто часто і тривало приймає ЛЗ.

Окрім цього на наступному етапі збирання анамнезу, слід відділити МА від токсичних і псевдоалергічних реакцій на лікарські препарати, тобто, найбільш подібних – таблиця 2.

2 етап. Шкірні проби з ЛЗ.

Рутинні шкірні проби, що проводяться з метою діагностики МА, є малоінформативними і небезпечними для хворого. В Україні розроблена технологія і є вітчизняні засоби для проведення безпечних і більш інформативних шкірних проб з розчинами ЛЗ – наказ МОЗ та АМН України за №127/18 від 02.04.2002 р. Тестування з правильно розчиненим ЛЗ (паралельно ставляться проби з розчином гістаміну – позитивний контроль і розчинником – від'ємний контроль) методом прик-тесту має проводитися під наглядом лікаря-алерголога або лікарів, які пройшли спеціальну підготовку, включаючи заходи по наданню невідкладної допомоги особам з анафілаксією. Нагляд за особою, якій проведено тестування, повинен проводитися не менше, ніж 30 хвилин. При виникненні небажаних реакцій організму на шкірне тестування екстрена медична допомога повинна надаватися згідно загальних принципів лікування при анафілактичних станах.

При наявності протипоказань до шкірного тестування з лікарськими препаратами, але загальній потребі у цьому, спірних, сумнівних чи складних випадках, перебігу МА по 2, 3 чи 4 типу за класифікацією Джелла і Кубса, хворого слід проконсультувати у лікаря-алерголога, за вказівкою якого можуть бути проведені лабораторні тести чи інше обстеження.

Слід пам'ятати, що шкірна діагностика МА з-за об'єктивних причин має обмежену інформативність і може розцінюватися лише як експрес-метод.

3 етап. Консультація алерголога, який допоможе уточнити наявність саме МА, імунологічний тип реакції і, при необхідності, призначить лабораторне тестування (таблиця 3), або провокаційні методи.

Провокаційні проби (в кабінеті алерголога допускається пероральна проба для водонерозчинних лікарських засобів, в умовах реанімаційного відділення – провокаційні парентеральні введення доз відповідного засобу, що поступово зростають).

Додаткові обстеження – в залежності від виявленого патологічного синдрому і ушкодження відповідних органів і систем.