2. Базові економічні поняття

Мікроекономіка насамперед вивчає потреби та можливості їх задоволення. Засобами задоволення потреб є блага, за більшість з них потрібно платити, адже вони не є дарами природи, а створюються в процесі виробництва – це економічні блага. Серед економічних благ розрізняють взаємозамінювані (субститути: автобус - тролейбус - трамвай) і взаємодоповнювані (комплементарні: автомобіль і бензин, стіл і стілець).

Для створення благ застосовують економічні ресурси. Традиційно усі ресурси поділяють на працю, капітал, землю та підприємницькі здібності. Однак, це далеко не повний список. Важливе значення у здійсненні мікроекономічного аналізу має врахування таких властивостей економічних ресурсів, як їх обмеженість, взаємозамінюваність та взаємодоповнюваність. Отже, останні два поняття характеризують як блага, так і ресурси.

Особлива увага приділяється проблемі обмеженості ресурсів. Наслідками дефіциту ресурсів є конкуренція і необхідність вибору між багатьма варіантами їх використання.

Економічний вибір - вибір найкращого з альтернативних варіантів, який забезпечує максимальне задоволення потреб при даних витратах.

В результаті вибору ми не просто використовуємо ресурс. Одночасно втрачається можливість його використання за всіма іншими варіантами, а разом з нею назавжди втрачаються вигоди, які мали би місце у разі реалізації цих варіантів. Вартість самого вигідного з втрачених варіантів складає так звану альтернативну вартість прийнятого рішення.

Отже, перш ніж прийняти рішення про використання ресурсу, необхідно провести всебічний аналіз всіх можливих варіантів та наслідків.

Виробничі можливості - можливості суспільства з вироб­ництва економічних благ за рахунок повного й ефективного ви­користання всіх наявних ресурсів при даному рівні розвитку технології. Для демонстрації можливого випуску продукції та ефективного вибору використовують економічну модель, так звану криву виробничих можливостей (рис. 1.3).

В економічній літературі ця модель застосовується для аналізу потенціалу національної економіки в цілому, але її з не меншим успіхом можна використати, оцінюючи можливості окремої фірми.

3. Методологія мікроекономіки і її особливості

Мікроекономіка для вирішення своїх завдань користується двома групами методів: загальнонауковими, і специфічними.

Загальнонаукові методи притаманні любій науці, до них відносять аналіз та синтез, індукцію і дедукцію, наукову абстракцію, аналогію, тощо. Серед специфічних методів мікроекономіки особливе місце посідає економічне моделювання.

Економічна модель - це система взаємозв’язків між еко­номічними змінними, яка дає змогу прогнозувати результат, тобто передбачити, як зміни економічних умов вплинуть на еко­номічні результати.

Економічні змінні - це натуральні або вартісні величини, що можуть набувати ряд можливих значень.

Будь-яка модель передбачає відтворення взаємозв'язків між елементами системи на підставі констант та змінних вели­чин: екзогенних (зовнішніх) та ендогенних (внутрішніх). Метою економічного моделювання є розуміння функціонування того чи іншого сектора економіки. Моде­лі є досить різноманітними. Вони розрізняються: за рівнем уза­гальнення (абстрактно-теоретичні; конкретно-економічні), ча­сом і характером дії (статичні, динамічні), характером взаємо­зв’язку елементів (лінійні і нелінійні) і т. д. Залежно від об’єктів дослідження розрізняють два види економічних моделей: оптимізаційні і рівноважні. Найпростішим видом економіко-математичного моделювання є моделювання у двовимірному просторі - за допомогою графіків.

У побудові мікроекономічних моделей широко викорис­товують такі прийоми:

• граничний аналіз: дослідження того, як кожна додаткова операція, здійснена за певний період, впливає на досягнення по­ставленої мети. Приклад: граничні витрати (витрати, що необхідні для збільшення результату на одиницю), гранична корис­ність (корисність, яку дає споживання додаткової одиниці бла­га);

• функціональний аналіз: в досліджуваному явищі виділяють характерну рису і за відповідною функцією визначають вза­ємодію факторів, які впливають на неї;

• рівноважний підхід: розглядаючи постійну динаміку економічних явищ, мікроекономіка намагається вивчити їх рівноважний стан. Рівновага означає, що відсутні внутрішні тенде­нції до зміни існуючого стану, адже він є оптимальним. Рівновага може бути більш або менш стійкою.