6. Проблема запобігання, регулювання та розв’язання конфліктів

6.1. Імовірні результати конфлікту та форми його завершення

Імовірні результати конфлікту – це наслідки конфліктної взаємодії, пов’язані з досягненням учасниками конфлікту власних цілей. Логіка конфлікту примушує оцінювати вдалий результат конфліктної взаємодії як перемогу, виграш, а невдалий – як поразку, програш. На перший погляд, можливо лише виграти або програти, однак дійсно співвідношення між виграшем та програшем не таке просте.

Конфліктологи ведуть мову про конфлікти трьох видів: конфлікт з нульовою сумою, конфлікт з ненульовою сумою та конфлікт з від’ємною сумою (див.таблицю 8).

Таблиця 8

Види конфліктів залежно від його імовірних результатів

	Варіант І	Варіант ІІ	Варіант ІІІ	Варіант ІУ
конфлікт з нульовою сумою	А перемагає за рахунок В	В перемагає за рахунок А	−	−
конфлікт з ненульовою сумою	А перемагає за рахунок В	В перемагає за рахунок А	А і В перема-гають	А і В програ-ють
конфлікт з від’ємною сумою	−	−	−	А і В програ-ють

Конфлікт з нульовою сумою – конфлікт, у якому інтереси сторін повністю протилежні. У такому конфлікті „виграш” одної сторони дорівнює „програшу” іншої, а в результаті сума „виграшем” дорівнює нулю.

Конфлікт з ненульовою сумою – конфлікт, у якому інтереси сторін не повністю протилежні, тому „виграш” є „виграшем” для обох сторін.

Конфлікт з від’ємною сумою – конфлікт, у якому всі його учасники в „програші”.

У кожному з цих видів конфліктів будуть свої варіанти розвитку подій – імовірні результати конфлікту. У таблиці наведені конкретні наслідки кожного з перерахованих видів конфлікту. Тут показано, що найбільшу кількість варіантів виходу з конфлікту має конфлікт з ненульовою сумою.

У чому особливості можливих варіантів завершення конфлікту?

„Виграш-програш” − прагнення до перемоги не лише для реалізації своїх інтересів, але і для „покарання” противника, що виступив проти. „Виграш” для переможця не завжди є дійсно перемогою.

Відомий американський громадський діяч Б.Франклін вважав, що ставка на „виграш-програш” взагалі не виправдовує себе ні при яких обставинах. Він писав: „У спорі не можна отримати верх. Не можна тому що, якщо ви програли в спорі, то ви також програли. Припустимо, ви отримали верх над співрозмовником, розбили його доводи у пух та прах... Ну і що? Ви будете себе почувати чудово. А він? Ви примусили його відчути вашу зверхність. Ви зачепили його самолюбство. Але ж людина, яку переконали проти його волі, не відмовиться від своєї думки. У дев’яти випадках з десяти спір закінчується тим, що кожний з його учасників залишається ще більш, ніж раніше переконаний у своїй абсолютній правоті”.

„Програш-виграш” − так може бути налаштована сторона, яка бачить у своєму опонентові дуже сильного противника. Вона піддається тиску з його сторони, „добровільно” приймає його перемогу. Однак, підкорившись переможцю, переможений може мститися за своє приниження. Іноді така установка є ширмою для отримання перемоги в чомусь іншому. І зовсім трагічним може бути даний варіант завершення конфлікту, коли перемога досягнута в результаті суворої боротьби сторін і поразка − змушена ситуація, з якою ніколи не змириться переможений.

„Програш-програш” − частіше за все цей варіант завершення конфлікту пов’язаний зі свідомими діями, що ведуть до взаємної поразки − „хай мені буде гірше, але і з ним я поквитаюсь”. Такий же результат отримує конфліктна взаємодія сторін, які не знаходять шляхів примирення і тим самим руйнують те, що мають (наприклад, розлучення подружжя − часто у програші залишаються обидві сторони).

„Виграш-виграш” − такий результат може мати місце, коли кожна з конфліктуючих сторін прагне до такого виходу з конфлікту, який дасть користь обом учасникам. Зона розбіжностей розглядається конфліктерами не як поле битви, а як поле співробітництва.