Значення лісу

На Землі ліси займають близько 3 млрд. га, або 22% суші. Україна малолісна. На її території ростуть такі цінні породи, як дуб, бук, ясен. Ліси на Україні поширені нерівномірно. Найбільше їх у зоні Полісся, в Карпатах і в гірському Криму; тут піл ними зайнято понад 40% усієї земельної площі. Лісостепова зона значно бідніша лісами. Вони тут займають близько 10% земельної плоші і лише на крайньому заході цієї зони (Львівська область) —понад 30%. У степовій зоні лісів дуже мало і зосереджені вони головним чином у заплавах річок та балках (1,5—2% усієї площі). Після Великої Вітчизняної війни, тут посаджено багато полезахисних лісосмуг, внаслідок чого степова зона дещо нагадує лісостепову. Тому значення лісу таке велике для нас Ліс відіграє важливу роль у житті й господарській діяльності людини. Значну частину своїх потреб людина може задовольнити його дарами. Ліс дає сировину для виготовлення паперу, тканини, штучної шкіри, синтетичного каучуку, численних полімерних матеріалів, різних хімікатів, деревину для будівництва і виготовлення меблів, харчові продукти (гриби, ягоди), корми для тваринництва, сприяє підтриманню нормального водного режиму річок, оздоровлює клімат і атмосферу, регулює клімат на величезних територіях, захищає грунти від ерозії й сприяє підвищенню врожайності полів. Ліси — могутнє джерело кисню атмосфери. Чотири дорослих дерева за добу віддають в атмосферу стільки кисню, що його вистачає для дихання однієї людини. Всі лісп Радянського Союзу за рік виділяють в атмосферу близько 3 млрд. т кисню. Люди здавна користуються лісом для задоволення своїх потреб, але не завжди дбали про підтримання життя лісу. З розвитком землеробства випалювали й вирубували ліси, не думаючи про їх відновлення. За порівняно короткий історичний період таким способом були знищені лісп в стародавніх Греції, Сірії, Лівані, Месопотамії та Ін. Ф. Енгельс у «Діалектиці природи» писав, що людям, які в той час вирубали ліси під орну землю, й не снилося, що, позбавивши землю лісів, вони одночасно позбавили її центрів нагромадження й збереження вологи. Альпійські італійці, які вирубали хвойні ліси на південних схилах гір,— тоді як на північних ці ліси ретельно оберігалися,— не передбачали, що цим самим підривається основа високогірного скотарства, бо внаслідок порубок гірські річки більшу частину року залишатимуться без води, а в період дощів затоплюватимуть рівнину потоками води. Іспанські колонізатори па Кубі вирубали й випалили ліси під дуже прибуткові кофейні плантації. Ф. Енгельс підкреслює хижацьку суть іспанських плантаторів, яким не було діла до того, що зливи потім змивали не захищений верхній шар грунту, залишаючи після себе голі скелі. Особливо широких масштабів набрало знищення лісів в епоху капіталізму під час бурхливого промислового розвитку. Характеризуючи капіталізм, К, Маркс писав, що заходи по підтриманню й насадженню лісу становлять мізерну величину порівняно з масштабом його знищення. Яскравим прикладом цього є Сполучені Штати Америки. До колонізації майже вся величезна територія Північної Америки була вкрита дрімучими лісами. З появою перших поселенців з Європи почалося вирубування лісів, яке набувало дедалі більшого розмаху, й зараз від колишнього безкрайого моря лісів лишилися жалюгідні рештки. Внаслідок такого бездумного знищення лісів мільйони гектарів родючої землі перетворилися в напівпустині, пилові бурі засипають посіви, плантації й сади, розвиваються яри, поводі затоплюють селища й навіть невеликі міста. Щоб хоч частково послабити згубні знищення лісів, тепер доводиться витрачати величезні кошти на гідромеліоративні споруди, протиерозійні заходи тощо. За всю історію США там насаджено лише близько 1млн. га лісу. Заради прибутків ліси по-хижацькому знищували і в Царській Росії. Наслідки цього — згубні посухи, перетворення родючих земель у сипкі піски, свого роду «малі Сахари», в Європейській частині Росії. Такі піщані, не придатні для землеробства землі з’явилися у Воронезькій губернії, в пониззях Дону й Сіверського Дінця. Вирубування лісів позначилось на судноплавстві багатьох річок, спричинило різку зміну клімату в окремих місцевостях. Ще наприкінці XIX ст. бухта Золотий Ріг, на берегах якої стоїть Владивосток, взимку не замерзала. Але хижацьке вирубування лісу Іга сопках навколо бухти призвело до різкої зміни температури повітря взимку, і відтоді бухта замерзає, зимове судноплавство без криголамів тепер неможливе. Для ліквідації цих згубних наслідків хижацького знищення лісів потрібні сотні років. Передові вчені в царській Росії активно протестували проти безгосподарного вирубування лісів, виступали за їх збереження та відновлення. Окремі лісівники висаджували ліс, щоб якоюсь мірою знешкодити наслідки його винищування. Але цих посадок було занадто мало. Лише Велика Жовтнева соціалістична революція поклала край хижацькому винищенню лісів у нашій країні. Всі природні багатства, були оголошені загальнонародною власністю. Було вжито цілий ряд заходів по охороні ії збереженню лісів, їх відновленню й раціональному використанню. Вчені ще кілька століть тому почали вивчати ліс та закони його розвитку, методи раціонального його використання та відновлення. З цих досліджень, які спочатку мали суто прикладний характер, розвинулася наука про методи й техніку відновлення, вирощування, використання Й охорони лісу — лісівництво. Одночасно нагромаджувались теоретичні дані про біологію лісу, які лягли в основу лісознавства — науки про ліс та його зв’язки зі середовищем, про закономірності розвитку лісу. Отже, лісознавство- — це теоретична частина науки про ліс, а лісівництво — її прикладна частина. Великий внесок у лісознавство зробили вітчизняні вчені. Серед них слід особливо відзначити Г. Ф. Морозова—творця сучасного вчення про ліс, Г. М. Висоцького — основоположника теорії степового лісорозведення, В. М. Сукачова — засновника біогеоцепологІЇ (науки про лісові біогеоценозі! та типи лісу), праці П. С. По-гребняка про типи лісу. Розроблене останніми вчення про типи лісу тепер широко використовується в лісовому господарстві нашої країни та за рубежем. Слід відзначити, що в розробці корінних питань лісознавства і лісівництва наші вітчизняні вчені завижди вели перед у світовій науці. Тепер питанням користування лісом, його відновленням займалась окрема галузь народного господарства — лісове господарство. У своїй діяльності працівники лісового господарства керуються положеннями й методами лісознавства і лісівництва. Щоб оволодіти цими положеннями й методами, треба вивчити здобутки багатьох наук: хімії, фізики, математики, геології, ґрунтознавства, метеорології, фізіології, анатомії, морфології й -систематики рослин, економічних та технічних наук, географії, зоології тощо. Учитель повинен ознайомити учнів з життям і значенням лісу, з основними біологічними законами його розвитку та принципами лісового господарства. Цю роботу слід провадити не тільки у школі, а й у шкільних лісництвах та гуртках юних друзів лісу, де учні опановують наукові основи лісового господарства, допомагають дорослим оберігати, відновлювати та примножувати його багатства, садити нові ліси. Багато вихованців шкільних лісництв, членів «зелених патрулів», лісових дозорів стають справжніми лісівниками, дбайливими охоронцями зеленого друга. Опанування учнями знань з біології лісу, законів його розвитку й відтворення робить почуття любові до рідної природи змістовнішим і глибшим, багатьом допоможе у виборі своєї майбутньої професії.