48 Соціальна робота Теоретичні основи соціальної роботи 49

дозволяє віднайти найбільш глибинні причини і зв'язки подій, що відбу-

ваються, визначити їх внутрішні закономірності, і внаслідок цього, по-

значити тенденції, що в них зароджуються. Для матеріалістичної філо-

софії соціальна робота — це діяльність, результатом якої є створені

матеріальні і духовні цінності, яка спрямована, перш за все, па створен-

ня матеріального продукту. На відміну від цього ідеалістична філософія

дивиться на будь- яку діяльність по формуванню людини,як па "звору-

шення і піднесення всієї людської істоти, спрямованої па інше, вище

життя, нове буття". Тому визначення методологічного підходу (матеріа-

лістичного чи ідеалістичного) па сьогодні в теорії соціальної роботи є

одним з найменш окреслених питань [ 8 ].

І.Загальнонаукові методи застосовуються в багатьох галузях сусп-

ільної діяльності, в тому числі і в соціальній роботі. Вони визначають

деякі аспекти процесу пізнання і перетворення світу. В сучасній літера-

турі з проблем соціальної роботи [б, 11, 12] найбільш часто згадуються

такі загальпопаукові методи:

— метод наукової абстракції;

— метод аналізу та синтезу;

— метод індукції та дедукції;

— метод єдності спільного та особливого;

— історичний метод;

— метод пересування від простого до складного;

— метод єдності якісного та кількісного аналізу;

— генетичний метод;

— копкретіїо-соціологічпий метод;

— метод формалізації;

— метод аналогії;

— системпо-структурний метод .

3. Спеціальні наукові методи — це специфічні способи пізнання і

перетворення окремих сфер суспільного життя, що притаманні тій чи

іншій системі знань. Ці методи після відповідної трансформації викорис-

товуються в соціальній роботі. Варто зазначити, що відносно цієї групи

методів в літературі не існує єдності визначень. Одну систему дій деякі

автори називають методом, другі — методикою, інші -технікою чи тех-

нологією. Така різниця у підходах пов'язана, на нашу думку, з тим, що

методи соціальної роботи багато в чому обумовлюються специфікою

об'єкта, а також — спеціалізацією соціального працівника, структурою

соціальних служб, підрозділів тощо.

У професійній діяльності соціального працівника метод є способом

реалізації діяльності, він мов би опосередковує мету і результат, задає

"векторпість" досягнення оптимального результату. Інколи визначення

методів соціальної роботи накладається на загальне поняття соціальних

технологій. Щоб розвести ці два терміни, зазначимо, що соціальні тех-

нології в нсихолого-педагогічній літературі розглядаються як сукупність

методів, прийомів та впливів, що застосовуються для досягнення мети

соціального розвитку. Типовим є погляд на соціальні технології як уза-

гальнення набутих і систематизованих знань, досвіду, умінь і практики

роботи суб'єктів соціальної діяльності. Соціальні технології також розг-

лядаються як сукупність способів професійного впливу па соціальний

об'єкт з метою його покращення, забезпечення оптпмізації функціону-

вання при можливому тиражуванні даної системи впливу [ 9].

В сучасних дослідженнях з проблем соціальної роботи основою для

класифікації методів практичної діяльності соціальної роботи виступа-

ють як інтереси, потреби індивідів так і соціальні інтереси управлінських

систем. Так, Р.В. Овчарова, в класифікації методів роботи, що викорис-

товуються в соціальііо-педагогічиій практиці пропонує і класифікаційні

ознаки для методів загальної соціальної роботи, а саме визначає: методи

соціальної діагностики, соціальної профілактики, соціального контролю,

соціальної реабілітації, соціальпо-екопомічні і організаційпо-розноряд-

жувальиі методи [5, 274].

У більшості джерел з проблеми класифікації методів соціальної ро-

боти визначаються такі групи спеціальних методів соціальної роботи:

оргаііізацшні(адміиістратнвш), соціальпо-екопомічні, педагогічні та пси-

хологічні. На нашу думку, до цього переліку методів у соціальній роботі

слід також додати соціологічні методи. Крім того, інноваційна практика

соціальної роботи породжує нові методи соціальної взаємодії, які не

підлягають під існуючі класифікаційні ознаки. До таких методів роботи

належить вулична соціальна робота та метод "рівипй-рівпому". На ха-

рактеристиці окремих методів ми зупинимось більш детально.

До соціально-економічних методів соціальної роботи належать всі

існуючі засоби, за допомогою яких спеціалісти соціальної роботи здійсню-

ють вплив па матеріальні, моральні, сімейні, національні, та інші соц-

іальні інтереси та потреби клієнта. До соціальпо-економічних способів

впливу належить натуральна та грошова допомога, моральне заохочення

клієнта, встановлення пільг, здійснення патронажу, соціального супро-

воду, допомоги в побутовому обслуговуванні. 50 Соціальна робота Теоретичні основи соціальної роботи 51

Організаційні (адміністративні) методи соціальної роботи розг-

лядаються в контексті управлінського аспекту організації діяльності струк-

тури соціальних служб. Реалізація цієї групи методів можлива тільки за

умови підґрунтя нормативпо-нравових документів. Організаційні методи

закріплюють права та повноваження, обов'язки, відповідальність кожної

лапки в органах управління соціальними службами; дозволяють здійсни-

ти оперативне втручання, уточнення і вирішення епізодичних завдань.

До основних методів цієї групи відносять: регламентування, нормування

та інструктування [6].

Регламентування — спосіб організаційного впливу, що полягає в

розробці і введенні в дію організаційних положень, обов'язків для вико-

нання в органах управління соціальними службами та установами (нака-

зи, типові положення, посадові інструкції тощо).

Нормування — встановлення нормативів з обмеженнями, що висту-

пають орієнтирами в діяльності соціального працівника (наприклад, нор-

мативи чисельності клієнтів із розрахунків на одного соціального праці-

вника, нормативи часу обслуговування тощо).

Інструктування — метод організації найбільш толерантного соціаль-

ного виливу, сутність якого полягає в роз'ясненні завдання, можливих

шляхів його вирішення, перешкод і наслідків невірних дій клієнта, зас-

тереження його від можливих помилок. Найбільш розповсюдженими

прийомами інструктування є консультування та інформування.

Педагогічні методи, які найчастіше використовуються в соціально-

педагогічній практиці є різновидами методів виховання. Методи форму-

вання свідомості спрямовані на формування певних понять, оцінок,

суджень, світогляду особистості. Переконання —■ це спосіб впливу на

раціональну сферу особистості за допомогою логічно аргументованої

інформації з метою підсилення чи зміни поглядів, установок, оцінок у

об'єкта впливу. Навіювання — це спосіб впливу на особистість, засно-

ваний на некритичному сприйманні інформації об'єктом впливу. Важли-

вою відмінністю навіювання від переконання є його спрямованість не на

логіку та розум особистості, її здатність мислити та розмірковувати, а на

емоції людини, її готовність отримати готові інструкції до дії. При-

клад — метод виховання, заснований на свідомому відтворенні особист-

істю певних способів поведінки.

Методи організації діяльності — це способи закріплення, форму-

вання позитивного досвіду поведінки, відносин, дій та вчинків. Як

найбільш типовий метод організації діяльності називають методи дору-

чення, соціального навчання та закріплення позитивного досвіду.

Доручення є методом організації соціальпо-керованої діяльності. За

типологією виділяють управлінські та виконавські дор>ченпя, постійні

та тимчасові (змінні), індивідуальні та групові. В соціальпо-педагогічній

практиці отримав розповсюдження метод чергування творчих доручень.

До соціально-иедагогічних умов успішного застосування методу дору-

чення слід віднести: наочність, гласність виконання доручення, забезпе-

чення методичної підтримки його виконання, урахування інтересів та

соціального досвіду клієнта.

До методів організації діяльності більшість авторів відносить гру як

спосіб соціальної взаємодії і розвитку творчої особистості клієнта. Спе-

цифіка ігрової діяльності в системі соціально-педагогічної роботи поля-

гає, па наш погляд, в профілактичній, превентивній спрямованості гри

як засобу організації змістовного дозвілля, запобіганні асоціальній діяль-

ності клієнтів. У цьому контексті гра є одним з провідних інструментів в

арсеналі соціального працівника ще й тому, що її можна застосовувати з

метою діагностики, психокорекції міжособистіспих стосунків. Крім того,

гра сприяє духовному і фізичному звільненню, зняттю напруги, посилен-

ню відчуття радості від подолання певних труднощів, перешкод. Під час

гри людина відчуває насолоду від вільного прояву своїх здібностей. Ця

ситуація ігрової творчості, що неодноразово повторюється, закріплюється

і створює певний "творчий ключ", яким кожний соціальний працівник

може користуватись у своїй діяльності.

Досвід застосування ігрових технік в соціальній роботі дозволяє нам

запропонувати таку класифікацію ігор:

— за кількістю учасників (з обмеженою кількістю учасників, гру

пові, масові);

— за напрямом виховних дій (музичні, танцювальні, інтелектуальні);

— за видами обладнання, що використовується (естафети, настільні,

аукціонні та іи.);

— за ставленням до творчості (репродуктивні, конструкторські, но

ваторські).

До умов застосування гри в соціальній роботі ми відносимо:

— визначення творчого потенціалу гри;

— визначення місця і часу проведення,

— визначення кількості учасників;

— забезпечення комфортності і природності гри;

— урахування вікових та аиатомо-фізіологічиих властивостей учас

ників гри; 52 Соціальна робота Теоретичні основи соцісільної роботи 53

— захист людської гідності, морального самопочуття кожного учас

ника гри;

— визначення місця ігротехніка під час проведення гри;

— цілеспрямоване поширення прав учасників гри.

Сьогодні в практиці соціальної роботи ативпо застосовуються ділові,

рольові ігри, тематичні ігрові програми, вуличні ігротеки. Внаслідок

цього класичні ігрові форми та техніки набувають сучасного звучання.

Методи стимулювання діяльності спрямовані па стимулювання

особистості до покращення чи зміни своєї поведінки, розвитку мотивації

па соціально схвалені способи та види діяльності. Серед методів стиму-

лювання визначають: методи позитивного підкріплення, методи нега-

тивного підкріплення, методи змагання .

Методи самовиховання сприяють свідомій зміні людиною власної

особистості у відповідності до суспільних вимог та особистішого плану

самовдосконалення. До цієї групи належать методи самооцінки, самоор-

ганізації, самоконтролю та самокорекції.

Психологічні методи в соціально-педагогічній роботи застосову-

ються з метою діагностування особливостей індивіда та організації па

основі отриманих результатів різних видів психотерапевтичної та психо-

корекційиої роботи. До цієї групи методів належать: тестуватія, психо-

драма, соціодорама, соціально-психологічний тренінг; психотерапія

(сімейна, ігрова, арттерапія).

До достатньо нових засобів терапевтичної допомоги клієнтам, що

отримали останнім часом застосування в практиці діяльності соціальних

установ можна відпесті епістолярну та казкотерапію.

Епістолярна терапія як метод дозволяє досягнути "реставрації"

міжособистісних стосунків у випадку, коли мовний контакт з клієнтом

порушено чи він взагалі не існує. Крім того, лист до клієнта (чи до його

батьків, осіб з кола найближчого оточення) можна використати як допо-

міжний засіб корекції стосунків. Як можливі форми роботи з епістоляр-

ної терапії можна назвати : лист до уявного (реального) друга; лист

самому собі (до свого кращого Я, до свого поганого Я); лист до улюб-

леного героя (літературного, історичного); лист в майбутнє, лист до

залежності тощо.

Казкотерапія є однією з найцікавіших психокорекційиих технік. Казка

з її багатим виховним потенціалом та емоційною забарвленістю дозволяє

вирішити безліч психолого-педагогічних завдань. Найбільш поширеними

формами казкотеранії є: аналіз відомих авторських та народних казок;

створення казки по слову від кожного ; експромтне інсценування каз-

ки; вигадування кінця казки чи початку пової казки, створення авторсь-

кої казки кожним клієнтом, де в завуальованій формі він розповідає про

власні проблеми, переживання та очікування. Аналіз таких казок дозво-

ляє соціальному працівнику більш яскраво побачити причини життєвої

кризи клієнта, оцінити рівень позитивних зрушень, що відбулися (чи не

відбулися) в становленні чи психологічній реабілітації особистості.

Соціологічні методи використовуються в практиці соціальної робо-

ти найчастіше з метою збору інформації щодо окремих суспільних про-

блем та визначення ставлення людей до них. До цієї групи методів ми

відносимо : спостереження,опитування,інтерв'ювання (у тому числі і в

умовах фокус-групи), анкетування, біографічний метод та метод аналізу

документів.

До методів сутто соціальної роботи, перш за все, слід віднести

метод "рівний-рівному" — як спосіб падання та поширення достовірної

інформації шляхом довірливого спілкування ровесників в межах органі-

зованої (акції, треиіиги) та неформальної соціальної роботи (спонтанне

спілкування), яку проводять спеціально підготовлені підлітки та молоді

люди.