5.2. Температурні випробування

Випробування на дію підвищеної температури проводять з метою визначення здатності ЕА зберігати свої параметри і зовнішній вигляд в межах норм ТУ в процесі і після дії верхнього значення температури.

Розрізняють два методи випробувань ЕА на дію підвищеної температури: випробування під термічним навантаженням, випробування під суміщеною термічною і електричною навантаженнями.

Першому методу випробувань піддаються не теплорозсіючі вироби, температура яких в процесі експлуатації залежить тільки від температури навколишнього середовища, другому — теплорозсіюча ЕА, яка в робочому стані нагрівається за рахунок потужності, що виділяється, під дією електричного навантаження.

При випробуванні під суміщеним навантаженням виробу поміщають в камеру і випробовують під нормальним або максимально допустимим для даних виробів електричним навантаженням, відповідним верхньому значенню температури зовнішнього середовища, встановлюваного залежно від ступеня жорсткості випробувань

Можливі два способи проведення випробувань теплорозсіючих виробів. При першому способі досягнення заданого температурного режиму виробів визначають контролем температури повітря в камері, яка встановлюється рівної верхньому значенню температури навколишнього середовища при експлуатації (вказаної в ТУ). При другому способі досягнення заданого температурного режиму виробів визначають контролем температури ділянки (вузла) виробу, яка має найбільшу температуру або є найкритичнішим для працездатності виробу.

Для випробувань на підвищені температури застосовують спеціальні камери тепла, які повинні забезпечувати у разі потреби подачу електричного навантаження і вимірювання параметрів — критеріїв придатності ЕА в процесі випробувань. Розміщення датчиків контролю температури при випробуванні теплорозсіюючої ЕА повинне бути таким, щоб враховувалася можливість впливу становлячи її виробів один на одного.

Як датчики температури застосовують термоелектричні перетворювачі і термоперетворювача опори.

Термоелектричні перетворювачі працюють в діапазоні температур —50...+1800° З і випускаються в різних виконаннях, залежно від інерційності, стійкості до механічних дій, герметичності і т.д.

Випробування на дію знижених температур проводять з метою перевірки параметрів виробів в умовах дії низької температури зовнішнього середовища, а також після перебування їх в цих умовах. Вироби поміщають в камеру холоду, після чого встановлюють нижнє значення температури по ТУ. Матеріали, вживані для кріплення малогабаритних виробів, повинні володіти високої теплопровідністю.

Час витримки при заданій температурі вибирають залежно від встановленої жорсткості випробувань з тимчасового ряду значень, приведених в ТУ. Проводяться вимірювання тих же параметрів, що і при випробуванні на дію підвищених температур.

Для перевірки працездатності виробу передбачається витримка виробів під електричним навантаженням при заданій температурі.

Випробування проводять в камерах холоду. Температура стінок камери після досягнення температурної стабільності не повинна відрізнятися від температури випробування більш ніж на 8%.

Випробування на циклічну дію зміни температур проводять для визначення здатності виробів протистояти швидкій зміні температури. В процесі цього випробування виробу піддають дії швидкої зміни верхнього і нижнього значень температур. Для випробування виробів встановлюють три цикли, якщо інше число циклів спеціально не обумовлено.

Кожний цикл складається з двох етапів. Спочатку вироби поміщають в камеру холоду, а потім в камеру тепла, температури в яких встановлюють залежно від ступеня жорсткості випробування. При заданих температурах вироби витримують протягом часу, необхідного для досягнення теплової рівноваги. Час перенесення виробів з камери тепла в камеру холоду або назад не повинне перевищувати 5 мін. При цьому рекомендується, щоб час досягнення заданого температурного режиму в камерах після завантаження виробу також не перевищувало цього значення.

Під час випробування електричне навантаження на вироби не подається, а електричні параметри вимірюють до і після випробування, заздалегідь витримавши вироби в нормальних кліматичних умовах.

Термоциклірованіє є одним з найжорсткіших видів кліматичних випробувань і дозволяє виявити приховані конструктивні дефекти і дефекти в технології, допущені при виготовленні виробів.