Львівський інститут банківської справи
Університету банківської справи
Національного банку України
Кафедра економіки та управління
персоналом
Індивідуальна робота
з дисципліни “Економіка підприємства”
тема:
«Матеріально-технічне забезпечення виробництва»
Виконала студентка
Чайковська Наталя Романівна
2 курс, 204-ФК група
Львів
2011
ЗМІСТ
Вступ……………………………………………………..……………………..….3
Зміст і функції матеріально-технічного забезпечення…….………………..5
Зарубіжний досвід матеріального забезпечення підприємства…………...9
Шляхи покращення матеріально-технічного забезпечення виробництва……………………………………………………………..…...13
Висновок…………….……………………………………………………………16
Список використаної літератури…………………………………………..….19
ВСТУП
У своїй діяльності підприємство використовує різноманітні матеріально-технічні ресурси (сировину, матеріали, паливо, енергію, комплектуючі вироби тощо). Вони в процесі виробництва перетворюються на продукцію (послуги) і підлягають постійному поповненню. Для цього організується матеріально-технічне забезпечення, яке включає: визначення потреби в матеріально-технічних ресурсах, пошук і купівлю ресурсів, організацію доставки, зберігання й видачі окремим споживачам на підприємстві. Постачання матеріально-технічних ресурсів має бути своєчасним, комплектним і з мінімальними витратами. Виконує цю роботу відділ матеріально-технічного постачання.
Матеріально-технічні ресурси підприємство купує на ринку, де продавцями й постачальниками є безпосередньо підприємства-виробники або організації-посередники. Купівля матеріально-технічних ресурсів безпосередньо у виробників, тобто організація постачання за прямими зв’язками, має ті переваги, що вона забезпечує можливість оперативного врахування спеціальних вимог покупця до продукції, конкретних побажань щодо її складу, конструкції, оформлення, планування тощо. За прямими зв’язками поставляються передусім ті матеріально-технічні ресурси, які потрібні постійно та у великій кількості, а також вироби за індивідуальними замовленнями, та складне устаткування. Проте вся номенклатура матеріально-технічних ресурсів, потрібних у виробництві, яка сягає іноді десятків тисяч найменувань і типорозмірів, не може поставлятися за прямими зв’язками. Ті ресурси, які потрібні у невеликій кількості, періодично або нерегулярно, економніше буває купувати в посередників – оптових фірм і магазинів. Вони комплектують певний асортимент товарів для продажу і територіально розміщуються неподалік від підприємств та організацій споживачів.
Нерегулярна або періодична купівля матеріально-технічних ресурсів, передовсім з однорідними стандартизованими властивостями, може здійснюватися на товарних біржах, де концентрується інформація про продаж продукції та рівень поточних цін.
Коло основних постачальників підприємства є досить стабільним, особливо за умов масового та серійного виробництва, коли існує постійна потреба у великій кількості тих самих матеріалів. Але періодично виникають нові завдання, які потребують нових матеріально-технічних ресурсів і нових постачальників (освоєння нової продукції, заміна та вдосконалення технологічних систем, нове будівництво тощо). Проте і без цього може виявитися потреба замінити окремих постачальників, розширити їхнє коло [1, с. 134].
Зміст і функції матеріально-технічного забезпечення
Однією з умов функціонування виробничого процесу є наявність засобів виробництва і предметів праці. Предметами праці в цьому випадку виступають матеріально-речовинні елементи виробництва: сировина, матеріали, паливо, енергія, що комплектує вироби. Рішення задачі безперебійного забезпечення підприємства предметами праці здійснюються органами матеріально-технічного забезпечення (МТЗ).
Матеріально-технічним забезпеченням називається процес отримання і доставки підприємству засобів і предметів праці в терміни і в кількостях, що забезпечують його виробничу діяльність. Конкретний зміст цієї роботи полягає у визначенні потреби підприємства в матеріальних ресурсах, дослідженні джерел покриття цієї потреби, в отриманні матеріалів за прямими договорами з постачальниками, від територіальних організацій МТЗ, в закупівлі їх через сировинну біржу, в організації зберігання матеріалів і видачі їх в цехи.
Залежно від типу виробництва, методу організації виробництва, виду продукції, що випускається, структура служб МТЗ може мати дві організаційні форми: централізовану і децентралізовану. При централізованій формі всі функції по забезпеченню виробництва матеріальними ресурсами виконує відділ постачання і його спеціалізовані бюро (групи): планове матеріальне бюро по видах матеріалів і виробів, диспетчерське бюро, складське господарство.
Важливим засобом планомірного забезпечення підприємств матеріальними і енергетичними ресурсами, зниження матеріаломісткості продукції і економного їх використання є прогресивні, технічно і економічно обгрунтовані норми.
Норма витрати – це планова величина максимально допустимих витрат матеріальних ресурсів на виробництво одиниці продукції. За допомогою норм визначається потреба в ресурсах, фінансах, розробляються матеріальні баланси, організовується забезпечення підприємств і цехів сировиною, матеріалами, енергією, здійснюється контроль. Зниження норм витрати матеріальних ресурсів здійснюється на базі НТП, вдосконалення організації виробництва.
Основною метою раціональної організації матеріально-технічного забезпечення виробництва є своєчасне задоволення потреб виробництва в матеріалах з максимально можливою економічною ефективністю. Для досягнення цієї мети необхідно вирішити цілий ряд завдань: виявити номенклатуру споживаних у виробництві матеріальних ресурсів; забезпечити точну відповідність між кількістю постачань і потребами в них; витримувати обгрунтовані терміни закупівлі матеріалів і напівфабрикатів; дотримувати вимоги виробництва за якістю матеріалів; забезпечувати своєчасну доставку матеріалів у виробничі підрозділи і на робочі місця (рішення цієї задачі забезпечується за рахунок координації і інтеграції робіт по МТЗ виробництва, раціональній організації складського і транспортного господарств поліграфічного підприємства) [1, с. 136].
Функції відділу МТЗ:
Визначення потреб підприємства в матеріально-технічних ресурсах.
Знаходження джерел покриття цих потреб.
Організація отримання матеріальних ресурсів.
Організація зберігання і видачі на виробництво матеріальних ресурсів.
Контроль за правильним використанням матеріальних ресурсів.
Перша функція. Потреба у матеріально-технічних ресурсах визначається по-різному залежно від їх призначення.
Кількість технічних засобів, тобто машин і устаткування обчислюється при проектуванні виробничих систем.
Кількість матеріалів, яку слід закупити, обчислюється за формулою:
Мп = Мв + М з.к. + М з.п.
де Мв – витрати матеріалів за розрахунковий період,
М з.к., М з.п. – перехідний запас матеріалів відповідно на початок і кінець розрахункового періоду.
Витрати матеріалів обчислюються помноженням обсягу продукції (робіт) на норму витрати матеріалів. Так, витрати матеріалів на виробництво продукції підраховуються за формулою:
де n – кількість найменувань виготовлюваної продукції
Q – обсяг випуску продукції і-го найменування у натуральному вимірі;
М Ні – норма витрат матеріалу на одиницю і-го виробу.
М н.в. – витрати матеріалу на зміну залишків незавершеного виробництва.
Друга функція. Існують дві класичні форми МТЗ:
1) децентралізоване постачання,
2) централізоване постачання.
Децентралізованим називається забезпечення виробництва матеріальними ресурсами через товарну біржу, або по бартерним угодам, а також за рахунок місцевих і внутрішніх джерел.
Централізованим – забезпечення виробництва матеріальними ресурсами згідно плану по нарядам вищестоящих організацій.
Третя функція. Отримання матеріальних ресурсів здійснюється по 2-м видам:
1) транзитне забезпечення,
2) складське.
Транзитним називається забезпечення, при якому матеріали поступають від постачальника до споживача безпосередньо, обходячи постачальні бази.
Складським називається постачання, при якому матеріали передаються від постачальників на бази, а потім вже до споживачів, тобто має місце перевантаження МТЗ.
Четверта функція. Організація зберігання і контроль за використанням.
Інтервали поставок матеріалів на підприємств та інтервали їх використання часто не співпадають, багато з них надходять у виробництво безперервно, тобто щоденно. Тому виникає потреба у запасах матеріалів. За призначенням запаси поділяються: поточні, підготовчі, страхові [2, с. 158].