Тема №.2.3. Конституційні основи місцевого самоврядування в Україні.
1. Поняття та юридична природа місцевого самоврядування.
2. Принципи місцевого самоврядування.
3. Система місцевого самоврядування.
4. Матеріальна та фінансова основа місцевого самоврядування.
5. Конституційно-правові гарантії місцевого самоврядування.
1. Поняття та юридична природа місцевого самоврядування. Місцеве самоврядування є однією з основ конституційного ладу України. Це найбільш наближена до населення публічна влада, що забезпечує захист тих прав і інтересів людини і громадянина, які засновані на спільному їх проживанні на певній території, на неодмінній взаємодії жителів цієї території. Тому місцеве самоврядування є однією з фундаментальних основ системи народовладдя. Водночас воно визнається і гарантується державою як форма самоорганізації громадян для вирішення питань місцевого значення, забезпечення повсякденних потреб кожної людини окремо і територіальної громади в цілому.
Для ефективного функціонування держави необхідний баланс інтересів державних і місцевих, тобто загальних інтересів жителів кожного окремо взятого села, селища, міста. В ролі виразника місцевих інтересів і покликане виступати місцеве самоврядування.
У світовій практиці склалось два типи місцевого самоврядування: 1. англосаксонський (класичний), який полягає у самостійності громад у вирішенні місцевих справ у межах законів але без втручання центральної адміністрації та її чиновників на місцях (США, Канада, Австралія, Велика Британія); 2. французький (континентальний), який полягає у високому ступені централізації державної виконавчої влади, створення на місцях поряд з місцевим самоврядуванням місцевих органів виконавчої влади (Франція, Італія та інші країни).
Місцеве самоврядування тісно пов’язане з державною владою і має як спільні так і відмінні з нею ознаки. Відмінні ознаки місцевого самоврядування від центральної управлінської влади:
1. розходження в характері влади. Якщо центральна управлінська влада є верховною, суверенною, здатною саму себе реформувати, то місцеве самоврядування це влада підзаконна, що діє в порядку і межах визначених верховною владою, тобто законом, відповідно не характеризується суверенністю;
2. розмежування сфери компетенції державної влади і місцевого самоврядування. Обмеження кола питань, які доручаються місцевому самоврядування, як правило це справи місцевого господарства, місцеві питання, що пов’язані з повсякденними потребами жителів, а також деякі загальнодержавні питання, покладені на них державою;
3. локально-територіальна обмеженість. Місцеве самоврядування функціонує на законодавчо визначених нижніх територіальних рівнях – місто, село, селище;
4. місцеве самоврядування є сукупністю виборних та інших органів та інститутів влади. Ця сукупність функціонує єдиним цілісним механізмом і забезпечує організаційну відособленість, автономність місцевого самоврядування;
5. місцеве самоврядування відрізняється від державної влади незвичайною деталізацією, конкретикою, прив’язаністю до певного місця;
6. місцеве самоврядування організовується і функціонує як структура, що враховує історичні, національні, етнічні та культурні спільні риси відповідної територіальної спільноти;
7. місцеве самоврядування це прозоріша порівняно з державною влада. Вона реально підзвітна і відповідальна перед населенням, забезпечується активною участю громадськості у здійсненні контролю за наданням соціальних послуг, гласністю у прийнятті рішень, оперативніше регулювання на потреби…;
8. єдність самостійності і відповідальності при вирішенні всіх питань місцевого значення;
9. місцеве самоврядування самостійно вирішуючи питання переважно виходить з інтересів населення відповідної території;
10. місцеве самоврядування спирається на власну правову базу, хоча пріоритетними джерелами є КУ і ЗУ, але більшість питань визначаються статутами територіальних громад, прийнятих місцевими референдумами або органами місцевого самоврядування;
11. в основі легітимності муніципальної влади перебувають муніципальні права, свободи та обов’язки, які реалізуються через правові норми;
12. місцеве самоврядування – це складно організований об’єкт соціальної дійсності з спільними характеристиками систем. Його відрізняє територіальна, організаційна, структурна і соціально-економічна цілісність складових елементів, що перебувають у внутрішній взаємодії в результаті чого воно відокремлюється від інших організаційно-управлінських структур (регіональних, загальнонаціональних).