2.3. Оцінка кредитоспроможності позичальника, методи забезпечення кредитів.

За сучасних умов, надання банками позик суб'єктам господарювання носить ризиковий характер. Причина цього полягає в низькому професійному рівні менеджменту комерційних банків, зокрема у відсутності науково-обгрунтованих методів оцінки кредитоспроможності позичальника, а також у відсутності спеціалістів, компетентних у підготовці та прийнятті рішень щодо кредитування.

Треба відмітити, що поняття кредитоспроможності тісно пов'язане із основними рисами кредиту як економічної категорії. Цей зв'язок можна помітити розглядаючи принципи кредитування, а саме принципи повернення та терміновості. Кредитор, надаючи позичальнику у тимчасове користування кредитні ресурси розраховує на їх повернення у заздалегідь обумовлені строки. Таким чином кредитор виявляє певну довіру до позичальника, а це говорить про те, що він повинен бути впевнений у том, що той виконає свої зобов'язання які передбачені кредитною угодою. У зв'язку з цим банк повинен здійснити попередню фінансову оцінку позичальника з точки зору можливості та доцільності надання йому кредиту, а також визначити ймовірність його своєчасного погашення у відповідності з умовами кредитного договору. Результат цієї оцінки - характеризує » кредитоспроможність клієнту банку.

Кредитоспроможність - це наявність передумов для одержання позичальником кредиту та спроможність його повернути у визначений строк.

Кредитоспроможність - спроможність позичальника виконати свої зобов'язання по позичках у встановлені строки.

Отже, оцінка кредитоспроможності - це механізм визначення факторів, які задовольняють або перешкоджають виконанню базових умов кредитної угоди, та характеризують можливість, або навпаки, не можливість позичальника вчасно розрахуватись по прийнятим на себе зобов'язанням, які виникли у зв'язку із отриманням кредитних ресурсів у тимчасове користування.

Головною метою аналізу кредитоспроможності клієнта є:

^ визначення ризику, який банк може взяти на себе;

^ обсягів капіталу, що перебувають під ризиком;

^ розробка заходів щодо запобігання та усунення ризику.

Всебічна оцінка фінансової стійкості позичальника та врахування можливих ризиків за кредитними операціями дають змогу

комерційному банку більш ефективно здійснювати управління

кредитними ресурсами та одержувати стабільні прибутки.

В основі оцінки кредитоспроможності клієнта, що проводиться в

зарубіжних країнах, лежить сукупність конкретних показників, які менеджери кредитного відділу "банку' можуть "розрахувати ° або ""ж зробити щодо них запит у фінансовій службі позичальника. Це, перш за все, коефіцієнт ліквідності, коефіцієнт покриття, коефіцієнт залучень, 'йтаюйвдйж- обо^отаості. капітале та тоз^У¹'^⁰®⁰^¹ основної діяльності позичальника. Але розрахунок абсолютних чи відносних значень вказаних показників не завжди дає змогу чітко відповісти на поставлене запитання, особливо за нинішніх умов ведення господарства, оскільки треба зважити на перспективи розвитку та зростання конкретного підприємства. Тому менеджери банку повинні провести оцінювання стану та напрямків використання основних виробничих фондів, трудових ресурсів, характеру та якості виробленої продукції, перспектив її збуту, особливо якості керівництва-позичальника тощо.

Існує багато методик оцінки кредитоспроможності позичальника, такі як: "5 си", "САМРАКІ", всі вони мають багато спільного. В сучасних умовах дуже важливо з'ясувати, чи дійсно ці методики дозволяють якісно оцінити фінансовий стан позичальника та прийняти рішення про надання кредиту. Тому, на нашу думку, доцільно провести оцінку кредитоспроможності клієнта банку за одною із методик, а потім

> порівняти отриманий результат із результатом більш детального аналізу фінансово-господарського стану підприємства.

Практична оцінка кредитоспроможності клієнта банком здійснюється шляхом розрахунків відповідних показників, які визначені постановою НБУ №323 від 29.09.97 року.

Аналіз ВАТ "Онікс", за цією методикою треба розпочати з дослідження ділової активності позичальника, використовуючи при цьому такі джерела визначення цих показників як "Баланс підприємства", "Звіт про фінансові результати". Треба відмітити, що баланс був складений станом на 01.10.98 року, а це визначає дві основні дати на яких буде грунтуватися проведення нашого дослідження -01.01.98 року та 01.10.98 року, тобто буде проведений аналіз роботи підприємства за останні 10 місяців.

Отже ділова активність позичальника визначається:

Валюта балансу = сума по А балансу на кінець звітного періоду -сума по А балансу на початок звітного періоду

Показник валюти балансу свідчить про ріст або занепад ділової активності позичальника. Зменшення валюти балансу, або її незмінність

на протязі ряду років говорить про зменшення інтенсивності роботи підприємства-позичальника.

Висновок про зміну валюти балансу можна зробити виконав наступні обчислення, використовуючи при цьому "Баланс підприємства":

Валюта балансу = 6030,6 - 6096,1 = - 65,5 маємо негативне значення, яке говорить про те, що є ризик неповернення кредиту.

Рентабельність активів = "Балансовий прибуток" / Актив балансу

Даний показник показує наскільки вдало підприємство розміщує свої кошти, тобто чи дає така схема використання ресурсів підприємству відповідний прибуток, який дозволяє йому працювати ритмічно.

Рентабельність активів = 401,5 / ((6096,1 + 6030,6)72) = 0,0662

Таке значення показника свідчить про добре розміщення активів підприємством, тобто рентабельність складає 6,62%.

Основним критерієм оцінки фінансового стану позичальника є його платоспроможність та ліквідність балансу.

Коефіцієнт загальної ліквідності = // розділ А -витрати майбутніх періодів + ПІ розділ А / П розділ П - позики не погашені в строк + ПІ розділ П

Даний коефіцієнт характеризує: наскільки обсяг поточних зобов'язань по кредитам та розрахункам можна погасити за рахунок всіх мобілізованих оборотних активів.

Коефіцієнт загальної ліквідності (на початок року) = 1225,1 +630,4 / 1588,1 ⁼ 1,17

Коефіцієнт загальної ліквідності (на кінець періоду) = 1051,6- 24,3 + 511,0/1449,6=1,06

Порівнюючи ці два коефіцієнта ми бачимо, що на кінець звітного періоду коефіцієнт зменшився на 0,11, хоча оптимальне значення показника повинно коливатися в межах від 2 - 2,5. Цю тенденцію ілюструє наступна діаграма.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності = Каса + р/р + Короткострокові вкладення /І розділ П

Цей коефіцієнт характеризує: наскільки короткострокові зобов'язання можуть бути миттєво погашені високоліквідними грошовими коштами та цінними паперами.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (на початок року) = 43,1 + 13,7 / 4508 = 0,012

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (на кінець періоду) = 25,4 + 29,5 / 4581=0,011

Теоретичне значення цього коефіцієнту складає не менше ніж 0,2, а це означає, що позичальник не може в повному обсязі погасити короткотермінові зобов'язання високоліквідними грошовими коштами та цінними паперами.

В першому випадку підприємство може погасити свої короткострокові зобов'язання високоліквідними активами лише на 1,2%, в другому випадку на 1,1%. Ми бачимо, що цей показник зменшився, що показує наступна діаграма.

Діаграма 8.

Коефіцієнт автономії == II розділ П + ПІ розділ П/Ірозділ П

Цей коефіцієнт є одним і найважливіших показників фінансового стану позичальника, який характеризує ступінь залежності клієнта від позикових коштів, тобто показує розмір залучених коштів на одну гривню власних коштів. Оптимальне значення коефіцієнта повинно бути менше 1.

Значення цього коефіцієнту можна отримати провівши наступні розрахунки:

Коефіцієнт автономії (на початок року) = 1588,1 / 4508,0 = 0,352 Коефіцієнт автономії (на кінець періоду) = 1449,6 / 4581,0 = 0,316

Діаграма 9.

Отже, на кінець звітного періоду ми спостерігаємо незначну зміну коефіцієнту в кращій бік на 0,036. Це свідчить про те, що залежність підприємства від залучених коштів становить лише 35,2% на початок періоду і 31,6% на кінець періоду. Помітне покращання цих показників свідчить про добрий фінансовий стан підприємства, адже залежність від залучених коштів дуже незначна.

Коефіцієнт маневреності == (І розділ П - І розділ А) /І розділ П

Цей коефіцієнт характеризує ступень мобільності використання власних коштів.

Коефіцієнт маневреності(на початок року) = 4508,0 - 4240,6 / 4508,0 = 0,059

Коефіцієнт маневреності(на кінець періоду) = 4581,0 - 4468,0 /4581,0 -0,024

Теоретичне значення цього коефіцієнту не повинно бути менше ніж 0,5. Отримані результати характеризують підприємство як таке, що не досить ефективно використовує власні кошти, тим більше, що значення цього показника на кінець звітного періоду зменшилося. Таку ситуацію ілюструє нижче наведена гістограма.

Діаграма 10.

Для визначення фінансової стійкості вираховується коефіцієнт фінансової стабільності, який характеризує співвідношення власних та позикових коштів.

Коефіцієнт фінансової стабільності = 1 розділ П / ( розрахунки з кредиторами за товари, роботи і послуги строк сплати яких не настав + ПІ розділ П)

Коефіцієнт фінансової стабільності ( на початок року) = 4508,0 / (700,5+1588,1)= 1,969

Коефіцієнт фінансової стабільності ( на кінець періоду) = 4581,0 / (527,2+1449,6) =2,317

Перевищення власних коштів над позиковими вказує на те, що підприємство має достатній рівень фінансової стійкості і відносно незалежне від зовнішніх фінансових джерел. Нормативне значення коефіцієнту повинно бути більше 1, тобто ми маємо позитивну оцінку.

Діаграма 11.

На підставі проведеного аналізу можна зробити висновок, що фінансове становище позичальника добре. Якщо враховувати репутацію підприємства, а також ліквідне забезпечення за кредитом то на нашу думку йому можна надати кредит. Але для впевнення втім, що наше рішення прийнято вірно - доцільно провести оцінку фінансово-господарського стану позичальника.

Для проведення аналізу фінансово-господарського стану клієнта будемо використовувати методику Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій.

Основним завданням проведення аналізу є оцінка результатів господарської діяльності за поточний рік, виявлення факторів, які позитивно чи негативно впливають на кінцеві показники роботи підприємства, прийняття рішення про визнання структури балансу задовільною або незадовільною, а підприємства - платоспроможним чи неплатоспроможним.

Інформаційним забезпеченням дослідження будуть виступати такі самі джерела інформації.

Аналіз динаміки валюти балансу абсолютно відповідає зробленому раніше.

Вивчення джерел власних коштів підприємства дає змогу визначити ступінь фінансової незалежності від зовнішніх джерел, саме це і характеризує коефіцієнт автономії.

Коефіцієнт автономії = І розділ П/ Баланс А Коефіцієнт автономії (на початок року) = 4508,0 / 6096,1 = 0,739 Коефіцієнт автономії (на кінець періоду) = 4581,0 / 6030,6 = 0,759

Практикою встановлено, що загальна сума заборгованості не повинна перевищувати суму власних джерел фінансування, тобто критичне значення коефіцієнту автономії 0,5. Чим більше значення коефіцієнту, тим кращий фінансовий стан підприємства. В нашому випадку ми спостерігаємо зменшення залежності від зовнішніх джерел, а також маємо невелике але дуже важливе покращання цього коефіцієнту на 0,02.

Для визначення фінансової стійкості вираховується коефіцієнт фінансової стабільності, який характеризує співвідношення власних та позикових коштів.

Коефіцієнт фінансової стабільності = І розділ П / (розрахунки з кредиторами за товари, роботи і послуги, строк сплати яких не настав + ПІ розділ П)

Коефіцієнт фінансової стабільності^ на початок року) = 4508,0 / (700,5 +1588,0)-1,969

Коефіцієнт фінансової стабільності^ на кінець періоду) =4581,0 / (572,2 + 1449,6) = 2,317

Нормативне значення коефіцієнту повинно бути більшим 1, що говорить про перевищення власних коштів над позиковими, та вказує нате, що підприємство має достатній рівень фінансової стійкості.

Далі проаналізуємо структуру Кт заборгованості. Аналізу підлягають дані III розділу пасиву балансу "Розрахунки та інші короткострокові пасиви".

Говорячи про кредиторську заборгованість доцільно зазначити, що вона є дуже важливим показником, який характеризує діяльність підприємства а також має ряд важливих властивостей:

^ нав'язанність економічних відносин, тобто виникнення

кредиторської заборгованості зазвичай прибуткове для одних і

збиткове для інших господарюючих суб'єктів;

^ кредиторська заборгованість має властивість заміщувати власні

оборотні кошти підприємства;

^ кредиторська заборгованість володіє властивістю "виштовхувати" з

господарського обороту банківський кредит ( ця властивість бере

свої витоки виходячи з дешевизни кредиторської заборгованості

порівняно з банківським кредитом);

^/ кредиторська заборгованість характеризується дуже швидкою

розповсюдженістю від підприємства до підприємства по ланцюгу

взаємопов'язаних платежів, що викликає необхідність заліку

взаємних вимог;

^ сприяє трансформації безготівкових розрахунків, зокрема

відбувається зміна способів платежів.

Отже, розглядаючи структуру Кт заборгованості треба звернути увагу на наступні статті балансу (додаток 1), наведені в таблиці, яка приведена нижче.

Таблиця 8.