Практична робота №8

Хронометраж технологічної операції

Мета роботи: Шляхом багатократних спостережень (вимірів часу) циклічно повторюваних елементів операції визначити оперативний час на виконання операцій, розкрити його структуру і виявити причини непродуктивних затрат часу з розробкою відповідних організаційно-технічних заходів.

Хронометражем називається спосіб вивчення затрат робочого часу на виконання циклічно повторюваних ручних і машинно-ручних елементів операції шляхом багаторазового спостереження (замірів часу). Об’єктом хронометражу являється операція,виконувана робочим або групою робочих на визначеному місці у визначених організаційно-технічних умовах.

Хронометраж виконується в чотири етапи.

1-й етап. Підготовка до проведення спостережень включає в себе попереднє ознайомлення з операцією, розкладання операцій на елементи – комплекси прийомів, або прийомів з виділенням фіксажних точок, встановлення фактів, що впливають на тривалість кожного виділеного елемента. Найменшим елементом операції являється трудовий рух, що представляє собою однократне переміщення самого робочого, його корпуса, ніг, рук, кисті рук, пальців з метою взяти, перемістити або підтримки його в певному положенні. Трудовим рухом називається сукупність декількох рухів, які в процесі роботи неперервно і плавно переходять один в інший і характеризуються єдиним цільовим призначенням. Вся сукупність трудових рухів, об’єднаних єдиним цільовим призначенням, складає технологічну закінчену частину операції, називається трудовим прийомом.

Відокремлення одного прийому операції від іншого здійснюється за допомогою фіксажних точок. Фіксажними точками називаються характерні, добре спостережувані дії робочого, визначення початку або кінця виконання даного елемента. Наприклад, фіксажною точкою закінчення прийому “обробити деталь” буде закінчення сходу стружки з оброблювального інструменту. В лабораторній роботі студентам пропонується самостійно виділити в досліджуваній операції прийоми і відокремити їх одну від одної фіксажними точками, користуючись при цьому прикладом відокремлення операції на елементи, приведені в таблиці 1.

2-й етап. Проведення спостережень. Виконується за допомогою секундоміра (ДС-5 або ін.) або інших хронореєструючих приладів. Тривалість кожного прийому операції визначається шляхом фіксації текучих моментів часу, що відповідають відповідним фіксажним точкам. Значення текучого часу заносять в бланк хронометража в рядках з індексом «1» (див. табл.2).

Для отримання достовірної оцінки тривалості операцій хронометрація проводиться у вигляді декількох циклів спостережень – послідовного хронометража обробки декількох деталей або виконання інших однакових операцій. Необхідне число спостережень залежить від типу виробництва, тривалості окремих елементів і тривалості операцій в цілому. Рекомендуюче число операцій встановлюється за допомогою табл. 3.

Послідовність значень тривалості одного будь-якого елемента операції, отриманих в результаті декількох циклів спостережень, називається хронометричним рядом (коротко-хронорядом). Степінь розкиду отриманих значень, що входять в хроноряд, характеризуються коефіцієнтом стійкості хроноряду , визначається за формулою:

, (1)

де і - відповідно величина максимального і мінімального значення заміру часу в хроноряді.

Значення нормальних коефіцієнтів стійкості хронорядів для різних типів виробництва і тривалості операцій приведені в табл. 4.

Щоб визначити потрібне число циклів спостережень, необхідно провести одне-три пробних спостереження, в ході яких оцінити приблизну тривалість найбільш характерних елементів і операцій в цілому. Потім, використовуючи отримані дані тривалості, визначають по табл.4 нормальну величину коефіцієнта стійкості хроноряду, а по табл.3 для заданого типу виробництва, вибраного коефіцієнта стійкості хроноряду і виміряній тривалості операції і її елементів – необхідне число спостережень (циклів).

3-й етап. Обробка і аналіз результатів спостереження зводиться до наступного.

1. Визначається тривалість виконання кожного прийому операції по всім циклам спостереження. Для цього із значення текучого часу, відповідно цьому прийому, вичислюється попередні йому значення, а результат записують в рядок «2» бланка хронометража (табл. 2) навпроти розглядаючого прийому.

2. Визначається фактичне значення коефіцієнта стійкості по кожному хроноряду. У випадку, якщо отримані значення цього коефіцієнта перевищують нормальні ( встановлені по табл. 4 ), то найбільш відрізняюче (як в більшу, так і в меншу сторону) значення членів хроноряду виключаються із розгляду як нехарактерні, випадкові. На тривалість такого вимірювання зазвичай впливають які-небудь відхилення від нормальних умов виконання операції.

3. Визначається середнє арифметичне значення для кожного хроноряду

, (2)

середня тривалість операції

(3)

В формулах (2) і (3) індекси n і m відповідно означають:

m – число елементів прийомів, визначаючих тривалість операції;

n - число замірів, що складають хроноряд по кожному елементі операції, тобто число членів хроноряду.

Величина - це тривалість і - го прийому.

В кінці визначається середня величина основного і додаткового часу по даній операції, а також їх питому вагу у відсотках.

Оперативний час по операції визначається як сума

(4)

4-й етап. Формування висновків і пропозицій здійснюється наступним чином. На основі даних, отриманих в результаті хронометража визначається оперативний час на виконання операції, проводиться виявлення фактів організаційно-технічного характеру, впливаючих на тривалість кожного прийому досліджуваної операції, вивчається можливість зміни існуючих організаційно-технічних умов.

Таблиця 1