Класифікація небезпек. Таксономія небезпек.
БЖД – дисципліна, що вивчає небезпеки й захист від них, це є предметом її дослідження. Небезпеки необхідно проаналізувати й систематизувати, тому що їх існує безліч. Методологічною базою БЖД є систематичний аналіз небезпек – таксономія небезпек.
Таксономія – наука про класифікацію й систематизацію складних явищ, понять, об'єктів. Таксономія небезпек – класифікація та систематизація явищ, процесів, інформації, об'єктів, які здатні завдати шкоди. Оскільки небезпека є поняттям складним, ієрархічним, що має багато ознак, класифікація їх виконує важливу роль в організації наукових знань в області БЖД, дозволяє глибше зрозуміти природу небезпеки.
При проведенні таксономії небезпек проводять їхнє виявлення в наступному порядку:
1) При виконанні конкретних досліджень складається номенклатура небезпек для окремих об'єктів, цехів, процесів, професій і т.д. (номенклатура – перелік назв, термінів, систематизованих за визначеною ознакою).
2) Далі проводиться квантифікація небезпеки – введення кількісних характеристик для оцінки ступеня небезпек. Застосовуються чисельні, бальні й інші прийоми квантифікації. Одним з них є ризик.
3) Потім проводиться ідентифікація небезпеки – процес виявлення й установлення кількісних, тимчасових, просторових й інших характеристик, необхідних для розробки профілактичних заходів, що спрямовані на забезпечення безпеки життєдіяльності.
У процесі ідентифікації визначається ймовірність прояву небезпек,
просторова локалізація, можливий збиток й інші параметри, що потрібні для вирішення конкретного завдання.
Існує кілька критеріїв небезпек:
1 Якісні критерії (наприклад, добре, задовільно, незадовільно, погано), які дають можливість уявити рівень небезпек.
2 Логічні критерії (найпоширеніший з них – небезпечно й безпечно).
3 Фізичні критерії – які можливо кількісно виміряти (рівень шуму,
напруга електричного струму тощо).
4 Імовірнісні критерії, які розраховуються за допомогою методів теорії імовірності.
5 Ретроспективні критерії, коли розглядається поведінка системи в попередній період експлуатації (наприклад, небезпека терористичного акту в метро на підставі вже накопичених даних).
6 Експертні критерії – об'єкт розділяють на компоненти за якостями або властивостями й оцінюють:
− за бальною системою ;
− за значимістю (або за методом ранжирування) – що важливіше з погляду небезпеки;
− за методом парного порівняння (скоріше „провалишся” на математиці, ніж на БЖД).
7 Економічні критерії, коли мірою небезпеки є величина збитків (для оцінки наслідків – реальних чи потенційних) – найбільш зручний критерій для молодих підприємців.
8 Соціальні критерії – визначають рівень страждань, дискомфорту, зміни життєвих орієнтирів (благополуччя), перспектив і тенденцій розвитку й ін. У судовій практиці соціальний критерій може бути переведений у вартісний – моральний збиток, який, до речі, у десятки разів може перевищувати матеріальний.
9 Інші критерії.
До критеріїв пред'являються свої вимоги – об'єктивність, чутливість (до рівня зміни небезпеки), селективність (вибірковість) – повинні реагувати тільки на рівень небезпеки, динамічність (швидкість реакції на зміну умов), простота застосування, інструментальне забезпечення й ін.
Існуючі класифікації небезпек дуже умовні, і їх дуже багато, як і самих небезпек.
Існують наступні види класифікації небезпек:
1) За походженням: природні, антропогенні, екологічні, технічні, змішані.
2) За ймовірністю: постійні, випадкові й ті, що виникають за неприємного збігу обставин.
3) За об'єктивністю: зовнішні джерела – стан виробничого середовища й помилкові, непередбачені дії персоналу, що призводять до аварій і створюють для людей ризиковані ситуації; внутрішні – обумовлені особистісними особливостями працюючого, які пов'язані з його соціальними й психологічними властивостями і являють собою суб'єктивний аспект небезпеки.
4) За офіційними стандартами: фізичні, хімічні, біологічні, психофізіологічні.
5) За часом локалізації: імпульсні, суцільні, комулятивні.
6) За локалізацією: пов'язані з гідросферою, літосферою, атмосферою й космосом.
7) За сферою прояву: побутові, спортивні, шляхово-транспортні, виробничі, військові й т.п.
8) За структурою: прості й похідні, породжувані взаємодією простих.
9) За характером впливу на людину: активні й пасивні. До активних належать небезпеки, що активізуються за рахунок енергії навколишнього середовища, до пасивних – що активізуються за рахунок енергії, носієм якої є сама людина (колючі, ріжучі предмети, нерівності поверхні, ухили, підйоми й ін.).
Прихована (потенційна) небезпека проявляється за певних, часто важко передбачуваних умов і реалізується у формі надзвичайних ситуацій, захворювань чи травм людей.
Умови, за яких реалізуються потенційні небезпеки, називаються причинами. Форми збитку або небажаних наслідків різноманітні: травми різної ваги, шкода навколишньому середовищу й т.д. Небезпека, причини й наслідки є характеристиками таких явищ, як нещасний випадок, надзвичайна ситуація, пожежа. Та сама небезпека може реалізуватися в небажані наслідки з різних причин. В основі профілактики нещасних випадків, власне кажучи, лежить пошук причин.
Приклади: 1) отрута (небезпека) – помилка провізора (причина) – отруєння (небажаний наслідок); 2) алкоголь – надмірна кількість – летальний результат; 3) пропуски занять (причина) – незадовільні результати сесії (небезпека) – відрахування з академії (небажаний наслідок); 4) паління в гуртожитку – зустріч із комендантом – виселення з гуртожитку.