Антиметаболіти водорозчинних вітамінів

Антиметаболіти водорозчинних вітамінів є однією з найважливіших груп сполук, які певним чином впливають на прояви їх біологічних ефектів, а отже і виявляють специфічну дію на перебіг метаболічних процесів у організмі. Незважаючи на те, що внесок антиметаболітів вітамінів у розвиток гіпо- та авітамінозних станів більшості випадків незначний, не можна повністю ігнорувати їх дію. Це особливо важливо коли мова йде про водорозчинні вітаміни засвоєння і використання яких у значній мірі залежить від функціонального стану системи травлення, зокрема, наявності відповідної мікрофлори. Крім того, у зв'язку з широким використанням харчових добавок, ферментних препаратів можливий непередбачуваний вплив їх компонентного складу не лише на загальний вміст окремих вітамінів у їх штучних композиціях, але і на можливість використання окремих вітамінів організмом.

Серед антиметаболітів водорозчинних вітамінів зустрічаються сполуки різної хімічної природи - від простих, низькомолекулярних (органічних і неорганічних) до високомолекулярних для яких характерна власна висока біологічна активність. Слід враховувати також те, що значна частина антиметаболітів водорозчинних вітамінів має ендогенну природу (мікронутрієнти), які по-різному впливають на ферментні системи, що забезпечують реалізацію їх специфічних ефектів. Все сказане вище засвідчує необхідність подальшого вивчення будови, функцій і механізму впливу антиметаболітів на забезпеченість організму вітамінами та можливість використання їх для корегування розладів процесів обміну в організмі.

Антивітаміни та антагоністи вітаміну в1

Ця група сполук представлена як структурними аналогами тіаміну, у молекулах яких окремі функціональні групи у піримідиновому чи тіазоловому циклах заміщені іншими, або ж модифікована частина молекули, внаслідок заміни циклів. Від рівня модифікації молекули, а також положення функціональних груп, які зазнали модифікації залежать подальші функції антиметаболітів вітаміну Ві та механізм впливу на його обмін. Якщо цей процес не стосується безпосередньо функціональних груп, які забезпечують каталітичну активність ферментів, до складу яких вітамін Ві входить у вигляді кофактору, то сполука може вступати у конкурентні взаємні відносини з вітаміном. В іншому випадку такі взаємні відносини будуть будуватися на принципах антагонізму.

Серед антиметаболітів тіаміну є і такі, що безпосередньо пошкоджують або руйнують вітамін і не лише позбавляють його біологічної активності але і виявляють токсичну дію на організм. Вказане вище не виключає і інші варіанти відносин між тіаміном і його антиметаболітами, оскільки в кожному конкретному випадку важко передбачити можливість реалізації ефектів кожного з них.

Найважливіше значення в обміні тіаміну належить його природним аналогам, таким як 4-гідрокситіамін, дигідроксиметилтіамін, піритіамін, а також ряду сполук, які не мають з ним структурної подібності. 4-гідрокситіамін - структурний аналог тіаміну, в якого аміногрупа в 4 положенні піримідинового циклу замінена на гідроксогрупу. Для цієї сполуки характерна виражена антигельмінтна дія у зв'язку з чим її використовують для боротьби з кокцидозами у тварин. 4-Гідрокситіамін введений в дозах, що гальмують дію тіаміну, викликає значне зниження маси тварин та брадикардію при відсутності неврологічних розладів. Вважають, що гідрокситіамін зумовлює утворення антикоферментних форм вітаміну В1, порушує біологічну активність тіамінових ферментів, які забезпечують перебіг окисно-відновних процесів у організмі.

В останні роки з'явилися повідомлення про те, що антитіамінові фактори містять ряд продуктів харчування, овочі, фрукти, злаки. Дія цих факторів базується на антагонізмі з тіаміном. Важливе значення має також типовий антагоніст тіаміну - фермент тіаміназа, який зумовлює руйнування його і повну втрату біологічної активності. Вперше дію цього фактора було виявлено в при дослідженні патогенезу спастичних парезів у тварин, яким згодовували сиру рибу.