7.Рівні управління трудовими ресурсами на макро- та макрорівнях

Управління трудовими ресурсами - це складова частина управління вироництвом як матеріальним так і духовним, спрямована на забезпечення зайнятості працездатного населення та його оптимального розподілу між галузями та регіонами країни, а також на забезпечення потреб народного господарства в кваліфікованих кадрах. Управління здійснюється на двох рівнях: зовнішньому - на державному рівні, на внутрішньому - на рівні підприємств.

Підсистеми	Рівень управління
	Державний	Підприємства
	Формування ТР управління процесом відтворення населення управління процесом підготовки ТР управління процесом заміщення ТР	Формування ТР планування набір відбір визначення розміру ЗП і пільг
	Управління процесом розподілу ТР управління процесом створення робочих місць управління процесом перерозподілу ТР	Розвиток ТР профорієнтація і адоптація підготовка кадрів оцінка трудової діяльності підготовка управління кадрів управління пересуваннями по службі
	Управління процесом використання ТР Управління технічним прогресом управління економікою праці	Підвищення якості трудової діяльності мотивація праці удосконалення організації праці та її оплати

8. Індивідуальна пропозиція на ринку праці та сукупна пропозиція на ринку праці.

Індивідуальна робоча сила розглядається як сукупність фізичних і духовних якостей, якими володіють організм, жива особа і користуються кожного разу, коли вони виробляють будь-які спо­живчі вартості.

Це специфічний товар, який:

-є живим товаром, купівля якого називається наймом. Відповідно продана в такий спосіб робоча сила називається найманою робочою силою, а працівник — найманим працівником;

-не відчужується від його власника — найманого працівника в процесі купівлі-продажу.

- передбачає продовження безперервних відносин роботодавця й найманого працівника з моменту найму працівника аж до його звільнення. Ця обставина свідчить про унікальність ринку робочої сили,

-не можна покласти на зберігання, як це можна зробити з іншим товаром;

-не приносить доходу, якщо його не продати, і, крім того, потре­бує додаткових життєвих благ для його підтримання; оплачується роботодавцем після використання його протягом певного часу, встановленого договором купівлі-продажу робочої сили. Найманий працівник дозволяє використовувати свої здібності раніше, ніж вони оплачуються, тобто працівник наче кредитує підприємця;

-не знищується в процесі використання, а навпаки, примножуєть­ся й сам бере участь у створенні благ;

-не може бути абсолютно однаковим у різних індивідів, якщо навіть вони належать до однієї й тієї самої професії та спеціаль­ності, на відміну від інших товарів і послуг, вироблених за одним стандартом та технологією.

Сукупна Пропозиція роб сили — це уза­гальнюючий термін, що описує поведінку потенційних і фактичних продавців товару. При цьому визначаються обсяг, шкала та крива пропозиції. Обсяг пропозиції — це кількість товару, який продавці бажають продати за певний час.

Індивідуальний продавець (найманий працівник) пропонує на ринку праці:

-кількість робочих годин на тиждень, місяць, рік, протягом яких індивід бажає працювати, перебуваючи на ринку праці (Т);

-інтенсивність праці, яку людина проявляє в процесі виробництва продуктів (Е);

-рівень здібностей, підготовки (загальної, професійної) та досвід індивіда (ТS).

Іншими словами, індивідуальний продавець на ринку праці про­понує свою робочу силу певної якості на певний робочий час з пев­ною інтенсивністю використання.