27. Живопис італії 18 ст.

У живописі Італії на рубежі ХVІІ-ХVІІІ ст. виникають два головних

художніх напрямки. Одне з них, що одержало назву «болонский академізм»,

зв'язано з творчістю братів Карраччи, інше — з мистецтвом самого

великого художника Італії XVII в. Караваджо.

Брати Карраччі — Аннибале (1560-1609 р.), основоположник сучасної

карикатури, Лудовіко (1555-1619 р.) і Агостино (1557-1602 р.) —

організували в Болоньї «Академію спрямовану на щирий шлях». Головним

принципом їхньої творчості було перетворення натури відповідно до

класичних норм, так щоб вона стала гідним предметом зображення.

Поклоніння пастухів. Аннібал Карраччі (1560-1609).

Гравюра різцем, офорт.

Микеланджело Мерізі да Караваджо (1573-1610 р.) — художник, що дав

найменування могутньому реалістичному плину в мистецтві, що знайшло

послідовників по всій Європі. Він є основоположником нового мальовничого

стилю, заснованого на контрастах світла і тіні, монументальності і

ретельному проробленню деталей. Подібні прийоми створюють атмосферу

внутрішньої напруженості і драматизму.

У XVII ст. Італія ще зберігала провідне положення в мистецтві Європи,

але з XVIII в. почався занепад, причини якого лежать в історичній долі

Італії, дуже складної в XVIII ст.

29. Творчість джованні батіста теполо

До творців монументально декоративного мистецтва в першу чергу належить Джованні Батіста Тєполо(1696-1770). Працював не тільки в італії, Німеччині і іспанії. Його композиції прикрашали царські палаци та садиби Росії 18 ст. його кисті належать величезна кількість фресок вівтарних образів, станкових картин, офортів, малюнків. Ранній період творчості видно у фресках венеціанської церки дель Аскальце. Одна з цих фресок апофеоз святої Терези. В цій фресці він вводить нові просторові рішення. До цього стилю належить 10 величезних декоративних панно написаних для прикраси палацу венеціанського Патриція – «Тріумф імператора», «Хоріолан під стінами Риму». Тут передача героїчних сюжетів використання яскравих контрастів і світлотіньових ефектів. До 1726 року належать фрески Архієпископського палацу в місті Удіні, написані на біблійні теми. «Зявлення ангела Сарі», «Жертвоприношення Аврама» та ін. По позам і жестам персонажів вони нагадують пишний спектакль. До станкового живопису Т,єполо належать картини написані в кінці 1730 рр. Написані для церков – «Шлях на Голгофу», «Бичування христа», «Терновий вінець». Тут життєвість образів виражається сильніше, колорит похмурий і глибокий. Розквіт декоративного таланту Т,єполо наступає в 40 рр. він пише ряд міфологічних картин, сере них «Тріумф Амфітрити». В 40-50 рр. він створює декоративні цикли вівтарні образи і невеликі станкові картини. Малював кубчасті хмари, між ними малював англів і святих. Крім релігійних сюжетів малював пишні святкування, бенкети, тріумфи. Добивався відчуття легкості, невагомості і ефектів денного освітлення. Складні перспективні рішення, динамічність композиції. В 50-60 рр. він розписує Єпископський палац у Вюрцбурзі. Зокрема в цьому палаці фреска – «Одруження Барбаросси». Тут він зображав міфологічні сюжети, зокрема Аполлона на колісниці який мчить по хмарам. Крім цих фресок він розписав величезний плафон площею 650 кв. м. Над палацовими сходами, дне він зобразив Олімп. Також він зобразив різні частини світу Європу, Амкрику, Азію, Африку зобразив жінками. Повернувся до Венеції став президентом венеціанської академії живопису. Його портрети «Антоніоно Рікобоно» (45 р) «Джованні Кверіні» (49р). Останні роки проводить у Мадриді розписуючі палац іспанського короля Карла 3. Перетворював плафон на небесний простір,був обраблемний фігурними композиціями ,що втілюють іспанські колони і провінції. У технікі офорту виконав міфологічні,романтичні,алегоричні сцени.Зображав астрологів,циганок,воїнів,людей у східному одязі.