- •Філософія, її предмет і роль у сіспільстві.
- •Світогляд і його історичні типи: міф, релігія, філософія.
- •Німецька класична філософія, загальна характеристика.
- •Формування основ матеріалістичної соціальної філософії.
- •Особливості розвитку ідеалістичної філософії.
- •Культурно-історичні передумови виникнення філософії.
- •Проблеми філософії екзистенціалізму.
- •Проблема людини в екзистенціалізмі.
- •Соціально-історичні та культурні передумови виникнення філософії.
- •Зародження філософської думки в Стародавній Індії.
- •Зародження філософської думки в Стародавньому Китаї.
- •Досократівський період античної філософії.
- •Зародження філософської думки в Стародавній Індії. (див.Пит.10)
- •Становлення філософської думки в Стародавньому Китаї. (див.Пит.11)
- •Особливості західно- та східноєвропейської релігії філософії.
- •Філософсько-гуманістична думка українського Ренесансу (16-17 ст.)
- •Особливості філософської парадигми доби Нового часу.
- •Середньовічна філософія, її особливості.
- •Основні риси філософської епохи Відродження.
- •Філософія Просвітництва і Києво-Могилянська академія.
- •Філософські ідеї в культурі Київської Русі.
- •Місце німецької класичної філософії в історії філософської думки.
- •Вчення Гегеля як найбільше досягнення німецької класичної філософії.
- •Антропологічна філософія.
- •Неотомізм – сучасна релігійна філософія.
- •Позитивізм та його види.
- •Емпіризм і гносеологія ф.Бекона, т.Гоббса.
- •Дуалізм і раціоналізм р.Декарта, пантеїзм б.Спінози.
- •Філософські ідеї в культурі Київської русі.
- •Києво-Могилянська академія – центр філософської думки та освіти.
- •Природа філософського знання.
- •Глобальні проблеми сучасності.
- •Філософське розуміння людини.
- •Природа як предмет філософського аналізу.
- •Проблеми людського буття в психоаналізі.
- •Категорія буття її смисл і специфіка.
- •Зміст основних форм буття.
- •Матерія як субстанція. Рівні структурної організації матерії.
- •Основні поняття, що характеризують діалектику як теорію розвитку.
- •Поняття і структура свідомості. Функції свідомості.
- •Поняття категорії. Особливості категорій діалектики, їх різновиди.
- •Альтернативи діалектики.
- •Пізнання як соціально-опосередковане відношення людини до світу.
- •Проблема істини в філософії та науці.
- •Суспільство як соціальна система.
- •Соціальна сфера суспільного життя.
- •Діалектика національного та загальнолюдського в сучасному світі.
- •Поняття духовного життя суспільства, його структура: духовне виробництво, духовна
- •Філософська спадщина г.Сковороди
- •Наука як система знань, пізнавальна діяльність, вид дух. Виробництва і соц. Інститут.
- •Соціальна сфера суспільного життя. (див. П. 50)
- •Основні методи наукового пізнання.
- •«Філософія життя» як філософський напрямок (кін 19 поч. 20 ст.)
- •Філософія постмодернізму.
- •Антропологічні орієнттації філософської герменевтики прагматизму та інструменталізму.
- •Релігійні філософські напрями.
- •Новітня Українська філософія.
- •Місце онтології у структурі філософського знання.
- •Історичні долі світу
- •Моделі світу.
- •Реальність буття і небуття.
- •Просторові-часові рівні буття.
- •Рух і розвиток.
- •Системність буття.
- •Свідомість і несвідоме в мисленні.
- •Поняття суб’єкта суспільного розвитку.
- •Парадокси та безвихідь особистої свободи.
- •Проблемне поле філософії.
- •Предметні рівні, дисципліни і методи філософії
- •Філософія як герменевтична діяльність.
- •Методології і стилі мислення.
- •Джерела філософської концепції розвитку.
- •Класична теорія розвитку.
- •Становлення сучасної філософської концепції розвитку.
- •Проблема гуманізації економічної освіти.
- •Економічна діяльність і мораль.
- •«Глобальний еволюціоназм» та його відображення у концепціях ноосфери, синергетики, соціобіології, корвенгенції.
- •Діалектика форм духовного освоєння світу.
- •Продуктивна сила суспільної свідомості.
- •Духовна культура та ідеологія.
- •Основні сфери, методи соціального прогнозування.
- •Індивід, індивідуальність, особистість.
- •Проблема субстанції. Дуалізм і монізм.
- •Поняття руху та його основні форми. Рух і розвиток. (див. П.67)
- •Закони діалектики.
- •Поняття і субстанція соціального.
- •Елементи суспільного життя.
Проблема істини в філософії та науці.
Як у минулому, так і в сучасних умовах три великих цінності залишаються високим мірилом діянь та самого життя людини - його служіння істині, добра і краси.Перша уособлює цінність знання, друга - етичні засади життя і третя - служіння цінностям мистецтва. При цьому істина, якщо хочете, є той фокус, в якому поєднуються добро і краса.Істина - це мета, до якої спрямовано пізнання, бо, як справедливо писав Ф. Бекон, знання - сила, але лише за неодмінної умови, що воно правдиве.Істина є знання. Але всяке чи знання є істина? Знання про світ і навіть про окремі його фрагментах в силу ряду причин може включати в себе помилки,, а часом і свідоме перекручування істини, хоча ядро знань і становить, як уже зазначалося вище, адекватне відображення дійсності в свідомості людини у вигляді уявлень, понять, суджень, теорій.Але що таке істина, істинне знання? Протягом усього розвитку філософії пропонується цілий ряд варіантів відповіді на це найважливіше питання теорії пізнання. Ще Аристотель запропонував його рішення, в основі якого лежить принцип кореспонденції: істина це відповідність знання об'єкту, дійсності.
Суспільство як соціальна система.
Упродовж усієї історії соціології однією з найважливіших її проблем була проблема: що являє собою суспільство? Соціологія всіх часів і народів намагалася відповісти на запитання: яким чином можливе існування суспільства? Які механізми соціальної інтеграції, що забезпечують соціальний порядок усупереч величезному розмаїттю інтересів індивідів і соціальних груп?Соціологія по-різному тлумачить поняття “суспільство”. Е. Дюркгейм розглядав суспільство як надіндивідуальну духовну реальність, яка основана на колективних уявленнях. За М. Вебером, суспільство — це взаємодія людей, яка є продуктом соціальних, тобто орієнтованих на інших людей, дій. Американський соціолог Т. Парсонс визначав суспільство як систему відносин між людьми, основою якої є норми й цінності. З точки зору К. Маркса, суспільство — це сукупність, що історично розвивається, відносин між людьми, які складаються в процесі їх спільної діяльності.Зрозуміло, що в усіх цих визначеннях так чи інакше відбито підхід до суспільства як до цілісної системи елементів, що знаходяться в стані тісного взаємозв’язку. Такий підхід до суспільства називається системним. Основна задача системного підходу в дослідженнях суспільства полягає в поєднанні різних знань про суспільство в цілісну систему, яка могла б стати теорією суспільства.Суспільство складається з множини індивідів, їхніх соціальних зв’язків, взаємодії і стосунків. Та чи можна розглядати суспільство як просту суму цих елементів? Прихильники системного підходу до аналізу суспільства відповідають, що ні. З їхньої точки зору суспільство — це не сумативна, а цілісна система. Це означає, що на рівні суспільства індивідуальні дії, зв’язки і відносини створюють нову, системну якість.
Соціальна сфера суспільного життя.
Соціальна сфера — це складна система зв'язків між різними елементами суспільства — етнічними, класовими, іншими спільностями людей. В основі цієї сфери завжди лежить соціальна структура суспільства, яка залежить від панівного способу виробництва матеріальних благ і ним визначається.Соціальна структура- це спосіб закономірних зв'язків між елементами суспільства на певному етапі його розвитку. Такими елементами є групи людей, які розрізняються економічними, професійними, національними та іншими ознаками. Найпоширенішими є теорії класової структури і соціальної стратифікації. Соціально-класовий підхід до аналізу суспільства, поділеного на класи, є одним з корінних методологічних принципів марксизму. Поділ суспільства на класи — це результат розвитку його продуктивних сил. Його глибинною причиною був поділ праці в суспільстві. На завершальному етапі первісного суспільства виділилися в окремі галузі землеробство і скотарство, потім реміснича праця відокремилася від сільськогосподарської, розумова — від фізичної. Все це зумовило зростання продуктивності праці й появу додаткового продукту як економічної основи приватної власності, яка прийшла на зміну суспільній формі. Зауважимо, шо приватна власність виникла поетапно: спочатку вона поширилася на результат, продукт праці, потім - на засоби виробництва, а ще пізніше — на самих виробників. У результаті цього в суспільстві з'являються соціальні групи, які займають неоднакове місце у виробництві, виникають класи. З'являється нерівність, суспільство починає ділитися на багатих і бідних.