3. Часткові та ситуативні принципи організації

Часткові принципи мають обмежене поширення в соціально-економічних системах. їх поділяють на такі групи:

- принципи, що використовуються у різних підсистемах суспільства (економічній, соціальній, політичній, сімейно-побутовій);

- принципи, що використовуються в процесі різних видів організаційної діяльності (принципи державної служби, принципи управління персоналом, принципи побудови системи управління персоналом в організації, принципи планування службово-професійного просування);

- принципи управління фірмою, корпорацією.

Е. Смирнов — відомий фахівець в галузі теорії організації й управління — розробив систему принципів організаційного аудита:

- принцип виокремлення головного;

- принцип відповідності;

- принцип енциклопедичності;

- принцип повноти;

- принцип системності;

- принцип стандартизації;

- принцип своєчасного використання облікових даних;

- принцип еластичності;

- принцип планування;

- принцип координації;

- принцип включення.

Особливості дії ситуативних принципів обумовлені ситуацією, що складається, або певним характером діяльності. Наприклад, відомий американський топ-менеджер Лі Якока при формуванні своєї команди керувався такими принципами: професіоналізм, досвід, здатність вирішувати проблеми, уміння взаємодіяти, працювати в колективі, готовність вирішити складне питання, особиста відданість, надання повної самостійності, рішучість та оперативність в підборі членів команди. До цієї ж групи правил-принципів можна віднести правила-повчання.

4. Суть принципів ланцюгового зв'язку, інгресії, підбору, рухомої рівноваги, слабкої ланки

Універсальними організаційними принципами в теорії організації прийнято вважати принципи:

• ланцюгового зв'язку,

• інгресії,

• підбору,

• рухомої рівноваги,

• слабкої ланки.

Принцип ланцюгового зв'язку. Організація пронизана прямими й зворотними зв’язками. Цей принцип означає, що виробничі та інформаційні процеси повинні протікати найбільш коротким шляхом з мінімальною кількістю допоміжних операцій, щоб уникнути додаткових витрат і спотворень (принцип прямого зв’язку). Він вказує на необхідність регулювання керованих систем (принцип зворотного зв’язку).

Принцип інгресії та принцип підбору. О. А. Богданов найбільше уваги в своїй роботі приділяв дослідженню саме цих двох універсальних організаційних принципів: «формуючого принципу інгресії та регулюючого принципу світового підбору». Завдання методу інгресії – дослідити можливості входження елементів у комплекс або одного комплексу в інший (інгресія – «входження»), дослідити проміжні ланки – зв’язки-з’єднання, необхідні для будівництва комплексів. З’єднання комплексів – основний механізм тектології, він називається біологічним терміном кон’югація. Системи інгресивні, якщо складаються з комплексів, об’єднаних зв’язкою. Наряду зі з’єднанням комплексів відбувається їх постійне розділення і утворення «нових окремостей», значить, нових меж, кордонів. Цей процес має назву дезінгресія. Таким чином, найбільш важливе завдання тектології – це оптимальний підбір елементів комплексу і «можливостей їх зв’язки».

Принцип рухомої рівноваги. Розрізняючи урівноважені й неврівноважені системи, А.А. Богданов розглядає рівноважний стан системи не як раз і назавжди даний, а як динамічну рівновагу. Система, що знаходиться у рівновазі, в процесі розвитку поступово втрачає цю якість і переживає цей стан як «кризу», а переборюючи його, приходить до нової рівноваги на новому рівні свого розвитку. «Збереження є лише результатом того, що кожна зі змін, що виникає, урівноважується тут же іншою, їй протилежною, - воно є рухомою рівновагою змін».

Цей принцип має загальний характер. Чи мова йде про створення чи про ліквідацію, про злиття чи розділення, укрупнення чи розукрупнення різних структурних одиниць від окремого підприємства до складних організованих систем великого розміру (сфер економіки, відомств, територіальних одиниць, держав і т. п.). Усі ці процеси в найбільш узагальненій і абстрактній формі описані Богдановим в запропонованих ним термінах кон’югації, інгресії, дезінгресії, дегресії, егресії і т. п.

Принцип слабкої ланки. Ефективність організації в кінцевому підсумку визначається станом її найбільш слабкої ланки. Однак, вчені виділяють ще один принцип – принцип головної ланки.

Принцип головної ланки. Визначальну роль у формуванні цільових властивостей організації відіграє її головна ланка. Власне, результативна організація, її основний ефект — синергія багато в чому визначаються участю в ній головної ланки, що обумовлює не лише нові якості, а й нові структури, форми, процеси. Така ланка, виконуючи роль «каталізатора», «золотника», «стержня», «домінанти», формує, мобілізує і концентрує основні якості організації, обумовлюючи найбільш повне проявлення або досягнення ефекту синергії. В цьому відображається ключове значення головної ланки в об’єктивній організації і її цілеспрямоване використання в суб’єктивних організаціях.