75) Абразія

Абразія (abrasion від лат. abrasio – зголення, зішкрябування, зняття стружки) – процес руйнування та знесення гірських порід хвилями і прибоєм у береговій зоні водойм (океанів, морів, озер тощо).Геоморфологічним наслідком цього процесу є виникнення абразійних форм рельєфу. Суть процесу полягає в тому, що частинки гірських порід, які формують берег і береговий схил, відриваються енергією водної маси від материнського субстрату. Відповідно, процес абразії та її швидкості залежатимуть не тільки від властивостей води та фізичних параметрів хвиль і прибою, але й від властивостей гірської породи чи мінералів, що її утворюють. Залежно від характеру впливу хвиль і прибою на берег і підводний береговий схил розрізняють механічну (хвильову), хімічну і термічну абразію. Спосіб руйнування берега, що супроводжується розсіюванням кінетичної енергії хвильового або прибійного потоку, називають власне хвильовою або ж механічною абразією. Хімічна абразія – процес руйнування берега внаслідок хімічної дії води на породи або відклади. Термічна абразія – руйнування берега в процесі розсіювання теплової енергії та теплообміну води і корінних порід берега (сукупної дії механічної та теплової енергій моря). Найпоширенішою є механічна абразія, що протікає одночасно з хімічною і термічною.

76) Інгресійні береги

Інгресія (ingression від лат.ingressio – входження, вступання) – повільне проникнення морських вод у зниження рельєфу прибережної смуги при підвищенні рівня моря або зануренні берега.

Оскільки поверхня суші завжди тією чи іншою мірою розчленована під дією ерозії чи інших екзогенних чинників або ж диференційована вертикальними рухами земної кори, то береги, які виникли при цьому, успадкували в своїх обрисах вихідний характер розчленування. Такі звивисті, порізані береги, що утворилися під час затоплення за інгресії моря, називають інгресійними. Залежно від основної причини, що обумовлює вихідне розчленування берегової лінії, найчастіше розрізняють такі типи вихідного розчленування берегів, як ерозійно-флювіальний, гляціальний, еоловий, геолого-структурний, вулканогенний. Однак у природних умовах не дуже часто трапляються розчленування берегів суто одного типу. Здебільшого в процесах розчленування беруть участь декілька чинників і процесів, але майже завжди за переважанням одного-двох, які і дають назву тому чи іншому типу берега. Характер похилів схилів і вертикального розчленування рельєфу прибережної зони багато в чому залежатиме від геологічної будови прибережної зони материків та островів, від інтенсивності денудації та акумуляції, напряму дії та швидкості тектонічних рухів земної кори тощо.

77) Коралові береги і острови

Кораловий острів - острів, який утворився в результаті життєдіяльності коралів в океанах і морях тропічного поясу. Кораловий острів у вигляді суцільного або розірваного кільця називають атолом. Наприклад Мальдівські острови були утворені за допомогою коралових поліпів, тобто мають коралове утворення.

78) Морські тераси

Дуже часто спостерігається серія таких морських терас, що нагадують східчасті поверхні у бік моря. В кожній із них розрізняють такі елементи – тиловий шов, уступ, поверхня, бровка тераси. Залежно від геологічної будови тераси та умов формування розрізняють акумулятивні, цокольні і корінні або абразійні тераси.Акумулятивні тераси цілковито складені пухкими морськими відкладами, геологічно одновіковими з її поверхнею. Це колишні пляжі, серії берегових валів, давні акумулятивні берегові форми. Вони формуються вище відповідного рівня моря, причому перевищення над ним залежатиме від висоти штормового прибою. Абразійні або корінні тераси цілком вироблені в породах, старших від її віку. Це колишній абразійний підводний схил (бенч), який прилягає до кліфу. Такі тераси формуються нижче відповідного рівня моря. Морські тераси, складені в основі корінними породами, а зверху перекриті пухкими відкладами, одновіковими з віком тераси, називають цокольними. Утворюються вони в умовах змін режиму берегової зони. Умови формування морських терас, які визначаються гідродинамічними чинниками і літологією порід, що формують узбережжя, можуть змінюватися впродовж берега досить сильно, і це впливає на їхній гіпсометричний рівень. Найчастіше ці чинники не враховуються під час аналізу піднятих терас, а розбіжності у їхніх висотах пояснюються тільки диференційованими тектонічними рухами. Відповідно, для пояснення історії розвитку рельєфу морського узбережжя велике значення надають простяганню терас уздовж берегів, тобто зіставленню висот терас, виявлених дослідниками на різних ділянках. Висоту тераси необхідно визначити за висотою її тилового шва, тобто підніжжя одновікового з нею уступу, оскільки, здебільшого, він відповідає положенню берегової лінії під час утворення поверхні тераси. Відмітки на бровці однієї і тієї ж тераси можуть бути різними, оскільки невідомо як відбувалося руйнування попередньої, сформованої вище тераси під час формування дещо молодшої. Затоплені давні берегові лінії також розрізняють передусім за їхнім батиметричним положенням. Щодо цього припускають, що рівновисотні на одній і тій же ділянці узбережжя давні берегові лінії на сусідніх профілях однакові. Це припущення при можливості перевіряють і за іншими ознаками, наприклад: за складом відкладів, що утворюють берегові форми; за складом і віком фауни, що в них знаходиться; за абсолютним віком порід тощо. Отже, побудувавши графік зміни висот терас, можна виокремити ділянки узбережжя зі зміною рівнів берегових ліній. Морські тераси мають велике значення для аналізу палеогеографії узбережжя. Тераси є свідченням зміни рівнів моря в минулому, вони характеризують тектонічний режим узбережжя, за ними здійснюють кореляцію подій минулого в різних районах берегової зони.