207Михайлин і.Л.

впольовану дичину. Aie дорогою мисливець квапив супутника, мовби й не

помічаючи, як тому важко. Підійшовши до своєї вулиці. Василь став

прощатися й забирати дичину. "Лк то так? А борг?" - обу рився Л нксль. Тоді

Василь дістав з кишені гроші і. вручивши Лнкелю позичену суму, подякував

за те, що "потрудився донести мою дичину". Лнкель стояв приголомшеній.

Нарис "Ніжин" мав підзаголовок "З подорожніх нотаток". І хоч Л.

Глібов, зрозуміло, ніяким подорожнім не був. жив у Ніжині довго й добре

його знав, але йому вдалося здійснити блискучу стилізацію записок

людини, яка вперше проїздить через Ніжин, розмовляє з його мешканцями,

спостерігає за типами й поведінкою тутешніх прикметних осіб,

спостережливим оком новачка помічає відмінності від інших населених

пунктів і звертає на них увагу читачів. Так чи інакше, але Л. Глібову

вдалося переконливо виступити під маскою мандрівника. Можливо, і

підпис під нарисом "Киев. 1860" і псевдонім "Ив. Кенер". яким він був

підписаний, покликані були завершити враження справжності від цієї

маленької літературної містифікації.

У відповідності з природним нахилом свого таланту, який так виразно

виявився і в байкарській творчості, Л. Глібов на сторінках своєї газети

вдавався й до соціальної сатири. Оскільки сатира на особи в локальному

просторі Чернігова просто була неможливою, то цілком виправданим

виглядало звернення до сатири на явища. У числі червертому (від 2 серпня)

1861 Року л. Глібов започатку вав цикл нарисів "Нотатки Простодушного",

змальовуючи в них суспільні типи, аластиві. зрозуміло, не самому лише

Чернігову , але в цілому російському імперському життю.

Першій нарис циклу відкривався описом природи рідного краю, який

покіщав оповідач, та розповіддю про його пригоду із закоханою в нього

дівчиною з сусіднього хутора. А втім, палке кохання, яке мало не

спалахнуло між молодими людьми, було швидко зруйноване листом Маші-

Ундіни. який висвітлив її як безграмотну, обмежену особу. Простодушній

тікає від неї і знаходить собі службу в Чернігові. Він обіцяв своїм друзям

вести щоденник і от пропонує з нього деякі фрагменти.

Лкось на вуліщі до нього підійшов знайомій із Ноздрьовки і розповів

історію про станового пристава п. Махайлова, "пристасного любителя усі­

ляких приношень". Недавно він відібрав у купця сувій парусини під виглядом

боротьби з контрабандою, але використав її задля себе, пошивши літній

сюрту к. Знайомій розповів і другий випадок, який ілюстрував самодурство п.

Махайлова. Кілька разів він вимагав, щоб розсильній частував його свіжою

рибою, а коли той не зміг в черговій раз облаштувати почастунок. побив

його. Розсильний подав скаргу, але справа не розглядається. Завертаються

нотатки Простодушного побажанням, аби начальство розгляну ло цю страву :

"яка б розігралася едавна і разом повчальна драма".

Продовження "Нотаток Простодушного" було вміщено в числі

сьомому (від 23 серпня) 1861 року. Після ліричного початку автор знову

передає оповідні права своєму знайомому , цитуючи його лист, що описує

звичаї якогось символічного куточка "нашої нещасливої Аркади"". Один

208Історія української журналістики XIX століття

богоугодний заклад, який міститься там. перетворений на "прибутковий

маєток". Лікар Образинін отримує доходи від своєї медичної діяльності, що

її зміст складає засвідчення нездібності нижчих чинів нести військову службу.

Оповідач докладно з'ясовує, скільки і за які конкретні послуги дістає хабарів

згаданий лікар, розповідає про жалюгідне утримання справжніх хворих.

Згідно з основними рисами маски Простоду шного закінчує він нарис

міркуваннями про те. що "в нашому скромному Чернігові: у нас зовсім не

те..." Тут усі виконують свої прямі обов'язки: священники моляться,

урядовці - чесно уряду ють, лікарі - лікують і т. д.

Цикл "Нотатки Простодушного" обіцяв бути цікавим і дошкульним.

Вдало знайдений образ оповідача, який ніби не здогадувався про справжній

зміст описуваних фактів і явищ, розповідав не власні історії, а лише

переказував почуте або цитував написане в листах до нього, який цілком

поважно протиставляв гріховній провінції незаплямований і чистий

Чернігів, міг на довгі роки забезпечити успіх газеті. Але продовження цикл

не мав. Очевіщно, глибоку іронію, яка лежала о основі головного

художнього прийому "Нотаток", неможливо було приховати, і Л. Глібову

було зроблене зауваження про неможливість таких гострих публікацій. Що

було дозволене в столиці (у С.-Петербурзі з 1859 року виходив знаменитий

щотижневий сатиричний журнал "Искра"), те викликало відчутний опір у

замкнутому просторі провінційного губернського міста. Редактор відчув це

і припинив на самому початку так вдало розпочатий цикл.

А втім, у ті роки не було нейтральних тем, які б зовсім не мали

суспільного резонансу. Помітно політизувалася навіть освітня

проблематика. З матеріалів про освіту важливе значення має стаття "Про

стан жіночої освіти", опублікована 19 липня 1861 року. У ній кілька разів

згадується ім'я видатного науковця М. І. Пирогова, колишнього

попечителя Київської навчальної округи, при якому були розроблені нові

правила виховання дівчат у пансіонах. Французька мова, музика й танці -

ось головні предмети, що досі викладалися в таких навчальних закладах.

Але, на думку Л. Глібова, програми їх слід наповнювати науковими

відомостями. Навівши загальні міркування. Л. Глібов внвів своїх читачів на

ширший обрій за допомогою прикладів із столичного життя.

"Приємне явище в цьому відношенні представляє нам петербурзьке

суспільство, - писав він. - де вже не здається і для дам диким не тільки

відвідування публічних лекцій в університеті, але навіть систематичне

вивчення науки на університетській лаві: серед студентів Петербурзького

університету вже кілька дівчат постійно й старанно займаються

предметами, видимо, для них сухими й непотрібними".

Головна думка статті полягала в тому, що жіноча освіта повинна

збільшувати свій науковий обсяг, і в освіті жінка повинна бути зрівняна з

чоловіком. Л. Глібов у цій статті виступив поборником жіночого

рівноправ'я, попередником майбутніх феміністичних рухів.

Але особливо охоче писав "Черниговский листок" про місцеві події

ку льтурного життя. З цього погляду великий інтерес становлять два номери