Дитина з порушеннями слуху

1. Розвиток особистості при порушеннях слухового аналізатора

Особистість дитини формується поступово в процесі комунікативних дій з дорослими й однолітками, у процесі одержання соціального досвіду.

Особистість дитини з недоліками слуху формується в умовах дефіциту інформації, що надходить через слуховий аналізатор. Це затрудняє процес спілкування з людьми, що нормально чують, збіднює соціальний досвід дитини.

Акустичне сприйняття має велике значення у формуванні емоційної сфери. Дитина з порушенням функцій слухового аналізатора найчастіше втрачає можливості слухати музику, звучання людського мовлення, що приводить до дефіциту емоцій, спрощенню міжособистісних відносин.

1. П. Гозова відзначає в глухих дітей значні труднощі розуміння різних відтінків емоцій в інших людей, у них із труднощами формуються морально- етичні вистави й поняття.

В. Петшак відзначає вповільнене формування самоконтролю за власними емоціями, почуттями, поведінкою в дітей з порушенням слуху. При несприятливому соціальному оточенні в дитини з недоліками слуху можуть розвитися такі негативні риси характеру, як згоцентричність, підвищена сугестивність, імпульсивність.

Правильно побудована корекційна робота сприяє формуванню в дітей тонкого розуміння навколишньої дійсності, особистісних особливостей інших людей і міжособистісних відносин. Сурдопсихолог привертає увагу дитини до вивчення мімічних рухів, виразних рухів у жестовім мовленні. Велике значення для формування особистості дитини відіграє сімейне виховання. Залежно від того, чи є в батьків порушення слуху, сурдопсихолог дає відповідні рекомендації з виховання дитини. Так, за спостереженнями

2. Петшак, глухі діти глухих батьків не відрізняються за емоційними проявами від дітей, що чують, а глухі діти батьків, що чують, зазнають значних труднощів у збагаченні емоційного досвіду, вони більш сором'язливі й прагнуть до самоти.

Цікаві результати досліджень по виявленню бажання бути лідером: найвищий показник був у глухих дітей глухих батьків (45 %); середній - у дітей, що чують (ЗО %); найнижчий (5 %) - у глухих дітей, що чують батьків. Показники товариськості й допитливості в глухих дітей, що чують батьків також виявилися найнижчими. Це пов'язане з тим, що батькам, що чують, тяжко спілкуватися з дітьми, що мають недоліки слуху, вони гірше розуміють їхні бажання й потреби, зайво опікують їх.

Важливу роль у розвитку емоційної сфери глухої дитини відіграє уява й внутрішнє мовлення. Ця здатність дуже добре розвивається в процесі прочитання художньої літератури, коли проявляється інтерес до переживань героїв добутків

2. Діяльність осіб з недоліком слуху

Процес становлення активної взаємодії з навколишнім середовищем в осіб з недоліками слуху відбувається повільно, тому що даний дефект обмежує можливості сприйняття інформації, гальмуючи тим самим процеси інтелектуального розвитку, оволодіння мовленням, адаптації до умов навколишньої дійсності.

Діяльність осіб з недоліком слуху має свої особливості вже в ранньому віці. Так, у розвитку предметної діяльності перехід від неспецифічних дій до специфічних відбувається повільно й нерівномірно в порівнянні з дітьми, що нормально чують. Такі діти, справляючись із завданням на необхідність використання знаряддя, не завжди усвідомлюють призначення того або іншого предмета, намагаючись зробити дії прямо, а не за допомогою допоміжного предмета. Перехід від примітивних способів орієнтування до більш складних значно утруднений.

Предметна діяльність формує в дітей наочно-діюче мислення, розбудовує компенсаторні здатності організму. Навчання грі є важливим моментом у житті дитини з недоліком слуху, тому що в процесі гри розвивається мовлення, тактильні й вібраційні відчуття, зір. У процесі спеціального навчання, яке повинне починатися якомога раніше, у дітей формується артикуляційні образи звуків, слів і фраз, діти починають опановувати вмінням зчитування мовного матеріалу з губ.

Сюжетно-рольові ігри глухих дітей носять стереотипний характер. Діти по кілька раз повторюють ті самі дії не вносячи ніяких змін і нововведень у сценарій гри. Перехід від предметно-процесуальних ігор до сюжетних відбувається довше, чим у дітей, що нормально чують. Діти зазнають труднощів у творчім відбитті навколишньої дійсності, приділяючи зайву увагу зовнішнім механічним діям. Розвитку мислення й усного мовлення сприяє формування тактильного (пальцевого) мовлення.

У міру оволодіння ігровою діяльністю в дітей, що мають недоліки слуху, закладаються основи продуктивної комунікації, полегшує формування навчальної діяльності.

Особливості навчальної діяльності дітей з порушенням слуху досліджувалися Е. Г. Речицькою, яка виявила ряд проблем у формуванні навчальної діяльності даної категорії дітей. Так, вона відзначила ускладнення в розв'язанні завдань, що вимагають процесу аналізу й синтезу, складності застосування отриманих знань у розв'яанні нових завдань, в апелюванні абстрактними поняттями.

Е. Г. Речицька виявила також знижений рівень самоконтролю в учнів, який, однак, підвищується шляхом застосування поетапного формування розумових дій.

Дана методика дозволила сформувати більш високий рівень самоконтролю в учнів і поліпшити результати письмових робіт в 2-2, 5 рази.

Трудова діяльність характеризується низьким рівнем просторового орієнтування, уповільненою швидкістю виконання робіт.