Тема 2. Основні етапи становлення сптук.
СПТУК як навчальна дисципліна виникла на початку 21 століття, як спеціальна, прикладна соціолого-психологічна теорія, що включає в себе менеджмент та управління, розглянемо основні положення інтегруючих наук (соціології психології та менеджменту) які лягли в основу СПТУК. Поняття особистості, колективу та управління ними, піднімали стародавні філософи. Конфуцій стверджував: не роби відносно інших того, чого не бажаєш собі. (закон бумеранга). Платон поділив суспільство на групи: мудрі правителі 3%, воїни охоронці 7% ті ремісники і селяни 90%, і визначив першим можливі варіанти управління меншості більшістю.
Варіанти управління: один із них – демократія (владу народу), яка приведе до тиранії більшості або тоталітаризму.
Аристотель поділив форми управління колективом на правильні (монархія, аристократія, політія) і неправильні (тиранія, олігархія, демократія).
Політія – включала доброчинність, багацтво і свободу.
Демокрит і Декарт займалися розробкою питань управління групами і масами.
Не традиційні варіанти соціально-психологічних теорій управляння належать теологічному напрямку соціології психології і менеджменту. Кожна з віток релігії: буддизм, християнство з православ’ям, католицизмом а протестантизмом, мусульманство та інші виробило певні методи впливу на свідомість особистості і колективу.
Цікавим є підхід до особистості і колективу у Італійського філософа Макіавеллі. Основна ідея його вчення зводиться до фрази: Мета виправдовує засоби (поведінка хитрого лиса).
Період військової демократії і війни всіх проти всіх в історії людства описав Гоббс, вказавши варіанти подолання конфліктів між особистістю и колективом.
«Левіафан…» він пропонує два варіанти налагодження відносин: домовленість, підкорення.
Англійський філософ Джон Локк звернув увагу на розвиток особистості її свободу яку може обмежити тільки закон (лібералізм).
Гегель запропонував теорію домовленості між особистістю і колективом та державою, яку може реалізувати громадянське суспільство (об’єднання, гуртки, партії).
Теорію високо моральності кожної особистості розробив Фіхте. Стверджував, що держава як апарат насилля і управляння – тимчасова, бо їй на зміну прийде високо організованість кожної особистості коли нікого не треба буде контролювати (анархізм).
Рівний розподіл благ і обов’язків між всіма лежить в основі утопічного соціалізму (Томас Мор фантастичний твір «Утопія» і кампанела «Місто сонця»). Ідеї цих філософів лягли в основу практичної теорії управління суспільством – соціалізму.
Марус в теорії управляння особистістю и колективом розглянув питання конфлікту між працею і капіталом, робочою силою і керівництвом, хоч спеціально питаннями соціології, психології і менеджменту він не займався.
В середині XIX століття закони природи фізики, біології були перенесені на суспільство.
Сем-Сімон філософ неопозитивіст першим переніс фізичні закони на людство. Його секретар Конт після кількарічних записів викрав праці Сем-Сімона і на їх основі видав підручник соціології.
В кінці ХІХ ст. розробив проблеми соціології Дюркгейм: природа суспільства, стани суспільства, методи дослідження і статус соціології. В 1896 р. в м. Бордо очолив першу кафедру соціології, редактор журналу ,,Щорічник” (12 томів). Розробив правила соціологічного пізнання, які гарантували ефективність наукового пошуку:
1. Факти як предмети, що давало можливість розглядати суспільство зовнішніми об`єктивними методами.
2. Соціальні факти пояснювались факторами:
а) об`єктивного існування відносно окремих індивідів,
б) мають примусовий вплив на індивідів.