Тире ставиться:
1) перед узагальнювальним словом, що стоїть після однорідних членів речення, напр.: Вишневі садки, ружі понад плотом, криниці, біленькі хатки – все це Україна, неповторна і чарівна (Ю.Мушкетик).
Інколи тире може ставитися після узагальнювального слова перед однорідними членами. У цьому разі однорідні члени вимовляються з підвищеною інтонацією і мають характер пояснення, напр.: Я з тобою все поділю – хліб, і сіль, і краплину щастя (А. Малишко); Ніхто ніколи не нагадував мені про ту прикру пригоду – ані батьки, ані сестра, ані друзі.
2) після однорідних членів речення, які стоять після узагальню вального слова і не закінчують речення, а перед ними стоїть двокрапка, напр.: Усе: і дзвінке повітря, і дзвінкі гори, і ліси – починало, здавалось, від кожного слова бриніти, як грандіозна мембрана (О. Гончар); Мені пригадується…і дитячий схлип річечки, в яку на все літо повходили: м’ята, дикі півники – та й не журяться, а цвітуть собі (М. Стельмах).
Але: якщо після однорідних членів речення з попереднім узагальнювальним словом за правилами потрібна кома, то тире після переліку не ставиться, пор.: Усе зазеленіло: поля, ліси, гаї, бо прийшла весна.
Відокремлені члени речення
Відокремленими називають члени речення, які в усному мовленні виділяють особливою інтонацією, а на письмі – комами, зрідка тире, з метою надання їм більшої самостійності. Відокремленими бувають тільки другорядні члени речення (означення, прикладки, додатки, обставини).
Відокремлені означення
Означення – це другорядний член речення, який вказує на різні ознаки предметі і відповідає на питання який? чий? котрий? скільки? скількома?
Узгодженим називають означення, яке уподібнюється до означуваного члена речення у відмінку, числі й роді, напр.: Люблю я й досі присмерки прозорі квітневих, яблуневих верховіть і по калюжах ніжнотонні зорі (М. Зеров).
Неузгодженим називають означення, поєднане з означуваним словом зв’язком керування або прилягання, напр.: Хата наша батьківська й дідівська, старовинна, з плетеним бовдуром і без віконниць, стояла над шляхом (Григір Тютюнник); Сагайда подав команду в’ючитись (О. Гончар).
Означення відокремлюються, якщо:
вони виражені прикметниковим чи дієприкметниковим зворотом і стоять після означуваного слова: Цвіте земля, задивлена в свободу (Л. Костенко);
вони непоширені і стоять після означуваного слова, перед яким уже є означення: Досвітні огні, переможні, урочі, прорізали темряву ночі (Леся Українка).
Але: якщо перед означуваним словом означення немає, то ті означення, що стоять після нього, можуть відокремлюватися або не відокремлюватися залежно від бажання автора, пор.: Як пахнуть землі свіжі, соковиті, пронизані стрілчатим сходом трав (М. Бажан); Внизу широкою стьожкою темнів Дніпро, тихий, задумливий, мрійливий (А. Хижняк);
означення стосується іменника, якого немає в тому самому реченні: Вкритий серпанком туману, ніжився, заколисаний тишею (А. Хижняк);
вони належать до члена речення, вираженого особовим займенником: Пухнасто-легенькі, вони відсували все далі чорно-синю небесну завісу, але й самі почали бліднути (А. Хижняк);
препозитивне означення, виражене прикметниковим чи дієприкметниковим зворотом, має додатковий обставинний відтінок, найчастіше причини: Налита сонцем і вітрами, хлюпоче веслами весна (М. Стельмах);
означення відділене від означуваного слова іншими членами речення: Я іду з народом теплим світом, радісний і вічно молодий (А. Малишко);
неузгоджені означення стоять після узгоджених: Маленька і метушлива, з чубчиком на стриженій голові, з ластовинням на кінчику гострого носика, вона нагадувала скуйовдженого березневого горобця (О. Донченко);
неузгоджені означення пояснюють власні імена: По-флотському підтягнутий, зібраний, з міцно розправленими вусами, Омелян Прохорович не терпить відхилень від порядку (О. Гончар);
кілька означень після означуваного слова можуть відокремлюватися тире: На другому кінці стояв тільки місяць – блідий, похмурий, мов старий лисий злодюга (П. Мирний);
неузгоджені означення, виражені неозначеною формою дієслова, які мають уточню вальний характер (перед ними можна поставити а саме): Солдати мали завдання – вийти до набережної (О. Гончар).
Не відокремлюються:
означення, які стосуються не лише підмета, а й присудка: Шуміло море піняве й бурхливе;
означення, що стосуються неособових займенників: Усміхнені всі виходили з театру після спектаклю;
означення, виражені прикметниковим чи дієприкметниковим зворотом, стоять перед означуваним словом і не мають обставинного значення: Оповитий серпанком туману дрімає ліс.
Відокремлені прикладки
Прикладка – це означення, виражене іменником, яке дає предметові другу назву. Виражена одним словом прикладка називається непоширеною, напр.: Гуляє вітер-шелестій із батьківського лугу (А. Малишко). Поширена − це прикладка, виражена словосполученням: Семен любив свою неньку, стару Наумиху, як її прозивали на селі (М. Коцюбинський)
Поширені й непоширені прикладки бувають відокремленими. Їх виділяють комами, якщо
вони стоять після пояснюваного іменика: Пливе Десна, Довженкова ріка (А. Малишко); Так-от, у Сквирі, в тихій книгозбірні, живе мій друг, старий козак вечірній (М. Рильський);
вони мають стосунок до особового займенника, незалежно від місця в реченні: Досвідчений лікар, він із задоволенням передає свій власний досвід молоді (З газ.); Щасливиця, я маю трохи неба і дві сосни в туманному вікні (Л. Костенко);
вони стоять перед іменником і мають обставинне значення: Син бідного титаря, Павло Грабовський пізнав злидні з дитинства (О. Донченко):
вони приєднуються за допомогою сполучника як і мають обставинний відтінок причини: Івась, як менший, завжди терпів від Карпа (Панас Мирний); Офіцери, пожвавішавши, витягнули, як хлопчики, долоні перед собою (О. Гончар).
Але: Якщо прикладка не має значення причинності, то її не відокремлюють комою, пор.: Моя сестра вже два роки працює як асистент.
вони приєднуються за допомогою слів родом, на імя, на ймення, так званий, тобто та ін.: Козак Бобренко, на імя Григорій, єдиний син достойної вдови (Л. Костенко):
вони стоять після означуваного слова і мають уточнювальне значення: …Взимку сміливий маляр-мороз малював по вікнах буйні свої вітражі – білі розмашисті папороті, лілеї, химерне квіття тропіків (О.Гончар).
Відокремлені обставини
Обставина – другорядний член речення, який вказує на місце, час, мету, спосіб дії, причину, умову дії. Обставина може бути вираженою прислівником, дієприслівником, дієприслівниковим зворотом, а також сполученням іменника з прийменником. Обставини поділяють на обставини місця, часу, способу дії, мети, причини.
Обставина, виражена дієприслівниковим зворотом, тобто дієприслівником із залежними від нього словами, називається поширеною.
Комами відокремлюються:
обставини, виражені дієприслівниковими зворотами, незалежно від їхнього місця в реченні: Чому ліси мене чекають знову, на щит піднявши сонце і зорю (Л. Костенко); Сонце, досхочу накупавшись у хмарах і блакитних ополонках, струсонуло на сніги вінець проміння (М. Стельмах);
обставини, виражені дієприслівниковими зворотами, з’єднаними між собою лише інтонацією або повторюваними сполучниками: Я рушив прямо в поле, не розбираючи дороги, шурхаючи в заметах (О. Бердник);
обставини, виражені одиничними дієприслівниками: Смуга світла … Вона то вужчала, яскравіючи, то блідла, розширюючись (П. Гуріненко);
Але: Якщо одиничний дієприслівник означає спосіб дії, за значенням близький до прислівника і стоїть після дієслова-присудка, то він не відокремлюється, пор.: Деякі присіли на буреломі, деякі слухали стоячи (О. Гончар);
обставини, виражені дієприслівниковими зворотами, приєднаними до пояснювального слова порівняльними сполучниками ніби, як, мов, немов, наче, неначе, начебто: Де-не-де похитуються над ними ще незвичні у цих краях, високі горбаті верблюди, мовби несучи вже з собою на Каховку подих далеких безводних пустель (О. Гончар);
допустові обставини, виражені іменником з прийменником незважаючи на: Незважаючи на дощ, учні поїхали на екскурсію;
обставини, виражені іменниками з прийменниками у зв’язку з, залежно від, на відміну від, завдяки, внаслідок, з причин, за браком, згідно з, відповідно до, на випадок, всупереч, можуть відокремлюватися і не відокремлюватися (залежно від ролі в реченні та за бажанням автора): Всупереч віхолі, змагання відбулися; Всупереч тим віщуванням проходили грози (М. Рильський);
Комами не відокремлюються:
обставини, виражені дієприслівниковими зворотами, що тісно тісно пов’язані за змістом із дієсловом-присудком: Не готуйтесь до уроку слухаючи музику.
обставини, виражені дієприслівниковими зворотами фразеологічного типу: Бігти не оглядаючись; Говорити не переводячи духу;
обставини, виражені дієприслівниковими зворотами, що виступають у ролі однорідних з іншими неоднорідними членами речення: Він працював з натхненням і не звертаючи уваги на час;
обставини, виражені дієприслівниковими зворотами, утвореними дієприслівником і сполучним словом який у складі підрядної частини: Це збірка віршів, прочитавши яку одержиш насолоду.