Зміст

Вступ

Розділ 1. Загальні положення про рецепцію Римського права

1. Походження та визначення рецепції римського права……………5

2. Чинники рецепції…………………………………………………….7

3. Форми рецепції……………………………………………………….8

4. Види рецепції………………………………………………………....9

5. Типи рецепції римського права …………………………………….10

Розділ 2. Рецепція римського права у Європі

1. Східна Європа

   1. Рецепція римського права у Візантійській імперії…………12

   2. Систематизація Юстиніана…………………………………..14

   3. Рецепція римського права після систематизації

Юстиніана……………………………………………………………16

2. Західна Європа

   1. Динаміка Західного світу…………………………………….17

   2. Проторецепція………………………………………………...19

   3. Рецепція римського права у пізньому Середньовіччі……...20

Розділ 3. Рецепція римського права в Україні

1. Загальні положення ………………………………………………....24

2. Рецепція римського права в Середньовічному українському

праві………………………………………………………………….24

3. Римське право в Російській Імперії………………………………...30

4. Латентна рецепція римського права в СРСР……………………....31

5. Римське право і цивілістика незалежної України………………….35

6. Римське право в Україні (ІІІ тисячоліття)……………………….....39

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Рецепція римського приватного права, яка розпочалася в ХІ-ХП ст. і охопила практично всю Європу, має назву прямої рецепції римського права. Крім того, є ще й опосередкована (похідна) рецепція, яка відбувається шляхом запозичення римських правових ідей та правових рішень не безпосередньо з першоджерел, а через ті системи права, де рецепція відбулась раніше. Опосередкована рецепція характерна для колишніх європейських колоній, країн, які в силу певних обставин виявилися на узбіччі загальних тенденцій розвитку європейського законодавства, що встановлювалось шляхом комбінування засад римських та національних.

Для визначення можливості рецепції римського приватного права в Україні, її типу, наслідків і перспектив необхідно з'ясувати, до якого виду цивілізації відноситься українська культура.

Політичні, економічні та соціальні процеси, які відбуваються сьогодні в Україні, роблять нагальною потребу вдосконалення законодавства, особливо тих галузей, що покликані регулювати цивільний статус особи, приналежність майна, відносини між товаровиробниками, ними та споживачами тощо. Це завдання ускладнюється в зв'язку з інтегруванням України у Європейське співтовариство, що вимагає відповідності засад та основних положень права, особливо приватного, сучасним тенденціям Європейської Цивілізації.

Непростий процес створення нової Конституції Україна тривалі дискусії відносно системи права, поділу його на приватне та публічне, чи цивільне та господарське та ін. пов'язані зі створенням Цивільного, Господарського кодексів й інших великих законодавчих актів, що регулюють майнові відносини, свідчать про розмаїття поглядів на визначення засад, вибір орієнтирів нормотворчості у галузях, які регламентують статус приватної особи (як громадян, так і організацій).

Є доцільним вивчення не лише положення чинного законодавства західноєвропейських та інших країн, але аналіз засад, на яких ґрунтується їхнє право, його розуміння, «дух права».

Найкращим шляхом досягнення цієї мети є простежування та розгляд тих першоджерел, які були підґрунтям формування сучасної системи законодавства країн з розвиненою ринковою економікою, зокрема, європейських. У зв'язку з цим вельми актуальними видаються розвідки питань рецепції римського приватного права, за допомогою чого власне і було закладено підвалини приватного та цивільного законодавства багатьох (якщо не більшості) країн в усякому разі тих, де законодавство створювалось за європейським типом.

Питання рецепції римського приватного права розглядались, головним чином, у працях західноєвропейських науковців та романістів Російської імперії XIX ст. У європейських країнах у XX ст. з'явились нові праці, присвячені дослідженню рецепції римського права (Coing H., Trusen W. Bucowska К. та ін), у котрих, однак, це явище розглядалось стосовно окремих країн, головним чином, західноєвропейських.

Разом з тим, практично не ставилась проблема рецепції римського права не західноєвропейського, а візантійського типу, не розглядались питання про повторюваність явища рецепції та специфічні її форми. Не було й досліджень, присвячених впливу римського приватного права на законодавство України.

У даній курсовій роботі визначено і узагальнено основні поняття та аспекти формування рецепції римського приватного права, як Європи, так і України.

Розділ 1. Загальні положення про рецепцію Римського права

1. Походження та визначення рецепції римського права

Термін «рецепція» як вважають, походять від латинського «receptio» — прийняття . Разом з тим, зустрічається й інший підхід до визначення етимології цього поняття. Так, можлива його оцінка як похідного від дієслова «чесіречс»-— забирати назад, приймати, брати на себе .

Але більш вдалим здається переклад «сприйняття», «сприймання».

У спеціальних юридичних виданнях, де рецепція визначається як запозичення іноземного права у випадках, коли останнє є більш розвиненим ніж право країни рецептанта, і відповідає суспільним відносинам цієї країни, інтересам панівного класу.

Д. В. Дождев характеризує рецепцію римського права як явище, характерне для усієї континентальної Європи і Шотландії, що полягало у сприйнятті та засвоєнні римського правового спадку в якості чинного права.¹

Спочатку здається, що рецепція є запозиченням у більшій чи меншій мірі положень іноземного права. Але тоді виникає питання про доцільність вживання терміну «рецепція».

Чи тотожні ці терміни, чи мають відмінності і у чому останні полягають — ось ключове питання визначення сутності рецепції римського приватного права.

Коли говорять про рецепцію римського права, то йдеться про право держави, що вже не існує і не має прямих наступників. Отже, рецепція — це відродження системи права, яка існувала раніше.²

За основу може бути прийняте визначення рецепції як відновлення дії (відбір, запозичення, переробка та засвоєння) того нормативного, ідейно-теоретичного змісту римського права, котре виявилося придатним для регулювання нових відносин більш високого ступеня суспільного розвитку. ¹

Рецепція (римського чи іншого) права є явищем повторюваними мову треба вести про «рецепції», а не про одне лише унікальне явище.

Таким чином, рецепція приватного права може бути визначена як його відродження, сприйняття духу, ідей і головних засад та основних положень тією чи іншою цивілізацією на певному етапі її розвитку у контексті загального процесу циклічних ренесансів.

Слід мати на увазі, що до поняття «рецепція» досить близько знаходиться категорія «правова аккультурація», під котрою розуміють щеплення однієї правової системи до іншої, але на відміну від аккультурації, яка могла бути обмежена якимось одним інститутом, або навіть нормою, рецепція є глобальним явищем. У випадку рецепції у дану культуру інтегрується правова система в цілому, як елемент іншої, більш давньої культури.²

Рецепцію також слід відрізняти від реставрації. Останнє поняття, яке означає відновлення чогось у первісному вигляді, зокрема, творів мистецтва, пам'ятників культури тощо, зовні дуже близьке до категорії «рецепція», однак має істотні відмінності.

Рецепція має метою і є кінцевим результатом створення на існуючій базі чогось нового у сфері культури, права тощо. Навіть, якщо вона відбувається у формі, наприклад, прямого запозичення тих чи інших ідей, рішень, правових

норм, то ми маємо продукт нової якості, дещо нове, що виникає на новому витку спіралі суспільного розвитку.

Що ж стосується реставрації, то вона переслідує мету відновлення чогось у первісному вигляді саме без змін та доповнень, або, у всякому разі, без таких доповнень, що могли б змінити первісний стан, вигляд вихідного матеріалу.