4. До органолептичних показників якості води належать: колір, запах, смак, присмак і прозорість.

Колір води залежить від наявності в ній органічних та неорганічних домішок. Наприклад, гідрат оксиду феруму фарбує воду в жовто-бурий і бурий колір, а частинки глини надають воді жовтуватого кольору. Бурий колір болотної води залежить від великої кількості гумінових кислот (продуктів рослинного перегною).

Наявність у водоймі водоростей надає воді зеленкуватого забарвлення. Негативним санітарним показником є зміна кольору води, якщо вона відбувається від забруднення стічною водою або органічними речовинами тваринного походження (гній, сеча).

Колір води визначають за хромово-кобальтовою шкалою і виражають у градусах. Для доброї води колір допускають не більше 20–30°.

Запах – це здатність води до специфічного подразнення у людини і тварин носової слизової оболонки. Ступінь запахів установлюють за п'ятибальною шкалою: 0 – запаху немає, 5 – запах дуже сильний. Згідно з Державними стандартами для питної води допускають запах не більше 2 балів при температурі 20°С.

Запах води спричинюють леткі ароматичні речовини, що потрапляють у воду в результаті процесів життєдіяльності водних організ­мів, при біохімічному розкладанні органічних речовин, при хімічній взаємодії компонентів, що містяться у воді, а також з промисловими, сільськогосподарськими та господарсько-побутовими стічними водами. На запах води впливає склад речовин, що містяться в ній, температура, рН (Водневий показник – величина, що показує міру активності іонів водню (Н+) в розчині, тобто ступінь кислотності або лужності цього розчину. Для розведених розчинів можна користуватись терміном «концентрація» замість «активність» у цьому визначенні; нейтральний розчин (де активність іонів водню дорівнює активності гідроксильних груп ОН-) має значення рН, що дорівнює 7. Водні розчини із значенням рН, меншим ніж 7, вважаються кислотними, із значенням рН більшим 7 — лужними.), ступінь забруднення водного об'єкта, біологічна обстановка, гідрологічні умови тощо.

Запахи поверхневих вод можуть бути природного та штучного походження. Природні запахи зумовлені наявністю живих та мертвих організмів, впливом берегів, дна, навколишніх ґрунтів та порід тощо. Присутність у воді рослинних залишків надає їй землистого, мулистого чи болотного запаху. Якщо вода цвіте, і в ній містяться продукти життєдіяльності, то вона набуває ароматичного запаху. При гнитті органічних речовин у воді чи забрудненні її нечистотами виникає гнилісний, сірководневий чи фекальний запах. Природні запахи описують, дотримуючись термінології, наведеної у табл. 4.1.

Таблиця 4.1

Визначення природного запаху води за Гончаруком є.І.

№ п/п	Символ	Характер запаху	Приблизний рід запаху
1	А	Ароматичний	Огірковий, квітковий
2	Б	Болотний	Мулистий, багнистий
3	Г	Гнилісний	Фекальний, стічний
4	Д	Деревний	Мокрої тріски, деревної кори
5	З	Землистий	Прілий, свіжозораної землі, глинистий
6	П	Пліснявий	Затхлий, застійний
7	Р	Рибний	Риб'ячого жиру, рибний
8	С	Сірководневий	Тухлих яєць
9	Т	Трав'янистий	Скошеної трави, сіна
10	Н	Невизначений	Природного походження, що не підпадає під попередні визначення

Запахи штучного походження визначають за назвою тих речовин, яких вони імітують: фенольний, хлорфенольний, камфорний, хлорний, бензиновий, металевий тощо. Штучні запахи можуть слугувати показниками забруднення води промисловими стічними водами.

Смак. Питна вода має бути приємною на смак, освіжаючою, що зумовлено розчиненими в ній мінеральними солями і газами. Неприємний смак або присмак зазвичай залежать від великого вмісту в воді деяких солей та органічних речовин. Смак може бути солоний, солодкий, кислий, гіркий, а

також з різним присмаком. За наявності у воді хлориду натрію (NаС1), хлориду калію (КС1) понад 500 мг/л вода має солоний смак, а наявність солей магнію (МgS0₂, МgS0₄,) понад 1000 мг/л спричинює гіркий смак води. Двовуглекислі солі закису заліза і сульфат купруму, солі мангану та кальцію роблять воду чорнильного або в'яжучого смаку. Гумінові кислоти надають болотистого смаку, а продукти гниття органічних речовин – неприємного, затхлого, гнилісного, сірководневого смаку.

Присмак води буває гірко-солоний, кисло-солоний, гірко-солодкий.

Прозорість води визначається кількістю завислих у ній речовин. Чим більше мінеральних та органічних речовин у воді, тим вона каламутніша. Проте вода може бути каламутною й з інших причин, особливо від великої кількості розчинених у ній двовуглекислих солей закису заліза (Fе(НС0₃)₂), що під час відстоювання води випадають в осад у вигляді гідрату оксиду феруму (Fe(ОН)₃), у результаті чого з'являється опалесценція і каламуть. Дуже каламутна вода малопридатна для споживання без попередньої обробки. Вона може спричинити шлунково-кишкові захворювання (зокрема, атонію передшлунків великої рогатої худоби).

Ступінь прозорості води має бути не менше як 30 см. Це висота стовпа води в циліндрі, через яку можна читати друкований шрифт Снеллена № 1.