Церковна данина культурі.

Утвердження церкви як суспільної інституції мало свої культурні наслідки.

Люди середньовічної Європи були християнами за своїми релігійними переконаннями і вірили, що історія роду людського завершиться Другим пришестям Христа і Страшним судом, на якому кожен повинен буде дати звіт щодо своїх гріхів та добрих вчинків і отримати кару або нагороду. Усе тлумачилось за допомогою Біблії. Її читали і слухали у середні віки приблизно, як сьогодні читають свіжі газети.

Чимало чого середньовічного важко зрозуміти сучасній людині. Наприклад, не існувало поблажок для дітей: до них і до дорослих вимоги були однакові. У суді обвинуваченою могла бути не лише людина, а й тварина.

Час визначався приблизно, хвилин не лічили, годинники мали лише одну стрілку тощо. Міри лічби були неточними. Довжину шляху вимірювали за кількістю днів, які треба було витратити для поїздки. Площу землі встановлювали на око. Тканину міряли ліктями.

Вагомість людини залежала від походження і прав. Так, найбідніший дворянин був вищим від найбагатшого городянина.

Мирське життя сприймалось людьми як спосіб уловлення душі силами зла. Формою втечі від нього стало чернецтво. Центрами його були монастирі. Сенсом життя ченців було самовіддане служіння Богу.

Покидаючи сім’ю, чернець залишав за ворітьми монастиря все: ім’я, біографію, майно, плотські помисли. Він підкорявся вимогам статуту монастиря.

Ченці займалися самовдосконаленням, щоденно працювали фізично, молилися, майже не спілкувалися. Одяг ченців був довгий, з капюшоном чи накидкою. Існував ряд заборон для ченців: не сміятися, не марнословити, не брехати, багато молитися, постувати тощо.

У перші віки християнства з’являються аскети – люди, які проводили життя виключно у пості і молитві. Були різні види аскетизму: мовчальництво (повна відмова від спілкування), стовпництво (нерухоме стояння на одному місці), затворництво (замурування у келії). Після смерті аскети ставали об’єктами поклоніння – святими.

Аскетизм (з грецької – “монах, самітник”) – обмеження або пригнічення почуттєвих бажань, добровільне перенесення фізичного болю, самотності.

Спочатку виникли чоловічі монастирі, а пізніше з’явились і жіночі. Невдовзі вони ставали пристановищем силоміць пострижених у ченці світських осіб, які становили загрозу для можновладців.

Монастирі були центром культурного життя. Тут складалися літописи, переписувалися книги. На кошти монастирів відкривались школи, де вся система освіти, звісно, оберталась навколо віри.

Освіта і наука у Західній Європі в середні віки

Школи у 11 столітті ділились на монастирські і світські. Перші підвладні були церкві, а над другими церква прямої влади не мала. Навчання велось латиною. А з 14 століття – національними мовами.

Існує 3 типи шкіл: нижчі, середні і вищі.

Нижчі школи існували при монастирях і церквах. Вони готували письменних духовних осіб. Головна увага тут приділялась вивченню латинської мови, якою правили службу католики, молитов і самого порядку богослужіння.

Середні школи існували при єпископських кафедрах. Вони навчали школярів “7-ми вільним мистецтвам”. Число 7 вважалося священним.

Спершу вивчалися три науки про слово – граматика, риторика і діалектика. Граматика, риторика і діалектика по-латині називалися тривіум, звідси походить слово тривіальний – тобто доступний, простий, примітивний.

Усе починалося з граматики (правила читання та письма, звісно, латинського). Учні мали за обов’язок постійно говорити латинською мовою.

Риторика вчила правильно складати і виголошувати промови, зв'язно і красиво говорити. Вчили також складати листи та інші ділові документи.

На уроках діалектики учні вчились розмірковувати, захищати свою думку і спростовувати чужу, вести диспути, сперечатися згідно з правилами.

Подолавши тривіум, учень переходив до другого, підвищеного циклу – квадривіуму – науки про числа. Цей цикл включав в себе арифметику, геометрію, астрономію та музику.

Арифметика знайомила з рахунком. Без геометрії неможливо було вести вимірювання, займатися будівництвом. Сюди входила і географія. Астрономія пояснювала рух небесних тіл, а музика потрібна була для виконання релігійних гімнів.

Для синів світських феодалів існувала спеціальна система виховання. До 7 років діти жили у родині. До 14 – при дворі синьйора як пажі, і до 21 року служили зброєносцями. Виховання включало навчання релігії, придворному етикету і лицарським добро чинностям: верховій їзді, фехтуванню, володінню списом, плаванню, полюванню, грі в шашки, створенню віршів на честь дами серця та співу.

Кінець 12 століття – час злету, перемін. На цей період припадає виникнення перших західноєвропейських університетів.

У 13 столітті такі школи вже були у Болоньї, Оксфорді, Парижі та інших містах. Університет мав юридичну, адміністративну та фінансову автономію, яка надавалась папою.

Першим у Західній Європі було засновано Болонський університет в Італії у 1119 році. Цей заклад було створено на базі юридичної школи. Основними предметами тут було римське і канонічне право. І тільки у 14 столітті тут виникли інші факультети – філософії, медицини і теології. Він був дуже популярний у свій час. У 13столітті тут навчалось 10 тисяч студентів. Слово “студент” походить з латинської мови і означає “старанно вчитися”.

Болонський університет мав свій статут, визнаний міською владою, уряд, звід правил та суд. Університет був незалежний від королівської влади, а також від міської влади. Широкі права в управлінні університетом належали студентам.

Паризький університет теж користувався популярністю. Він був заснований у 1200 році. У 17 столітті університет об’єднався з “Сорбонною” (коледжем), тому їхні назви стали ототожнюватись. Статут цього університету ліг в основу інших європейських університетів.

Пізніше були засновані Оксфордський та Кембріджський університети (Англія), Падуанський (Італія), Орлеанський та інші. Навчання велось латиною – міжнародною мовою тогочасної науки, основний метод – лекції професорів. Викладач читав і коментував книги: праці вчених, філософів тощо

Практикувались диспути і дискусії на богословсько-філософські теми. Вони могли тривати по 15-20 годин. Перемагав той, хто міг навести більше цитат на підтвердження своєї думки.

Навчання було усним, письмових завдань не давали.

Якщо студент виконував усе передбачене навчальною програмою, одержував титул бакалавра, далі – магістра, доктора. Але складна програма навчання приводила до того, що титул бакалавра отримувала лише третина студентів, а магістра – тільки кожний 16-й.

У 14 – 15 століттях з’явились колегії (коледжі). Так спочатку називали гуртожитки, а згодом вони стали центрами занять.

Церква підтримувала університетську самостійність стосовно влади. У 15 столітті у Європі вже існувало 60 університетів. Факультетів було по 4: вільних мистецтв, теологічний, медичний, юридичний.

Наука

Університети були центрами знань, вони прискорили розвиток науки. До 13 століття наукові знання мали фантастичний зміст. А тепер природу розглядають не як Божий дар, а як сукупність явищ, які можна пізнати розумом.

Вчений Роджер Бекон твердив, що можна створити судна, колісниці, літаки, що самі рухаються. Вчений займався хімічними дослідами і встановив способи одержання фосфору, магнію, пороху. Він винайшов окуляри

Церква засуджувала його погляди. 14 років життя вчений провів в ув’язненні.

Микола Орем розвинув учення про добове обертання Землі.

Центром розвитку медичних знань була школа в Салерно. Вона випустила “салернський кодекс” Арнольда де Вілланова, де містились настанови для підтримки здоров’я, описи лікарських трав, отрут, Протиотрут тощо.

Виникають перші лікарні, ізолюють інфекційних хворих. Запроваджують карантин (40 днів ізоляції), коли виникають епідемії.

З 13 століття набуває широкого поширення алхімія – вчення про можливість за допомогою “філософського каменя” перетворювати на золото неблагородні метали.

Розвивається географія.

Марко Поло здійснює подорож до Китаю та Центральної Азії у 13 столітті.

Брати Вівальді намагаються обійти західноафриканське узбережжя.

У 9 – 15 століттях з’явились описи різних земель, вдосконалюються карти і атласи. Це підготувало Великі географічні відкриття:

1. 1497-1499 – Христофор Колумб відкрив морський шлях з Європи в Індію.

2. 1519-1622 – Васко да Гама здійснив перше кругосвітнє плавання, чим довів, що земля кругла, а між Америкою і Азією лежить океан.