План-конспект уроку

ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ 10 клас

Тема. Встановлення радянської влади. Громадянська війна. Завдання уроку: розкрити причини громадянської війни в Росії; охарак­теризувати хід громадянської війни; показати наслідки війни; закріпити навички аналізу і зіставлення історичного матеріалу, уміння розглядати історичні явища в конкрет­но-історичних умовах; виховати учнів у дусі патріотизму, національної свідомості та гідності. Тип уроку: комбінований. Обладнання: підручник, хрестоматія, стінна карта «Революція і грома­дянська війна в Росії», атлас, карто-схеми в підручнику. Основні поняття і терміни: радянська влада, громадянська війна,

«червоні», «білі», терор, інтервенція. Основні дати: жовтень 1917 р. — II з'їзд Рад; 1918—1922 pp. — грома­дянська війна.

ХІД УРОКУ

1. Перевірка знань учнів

Фронтальне опитування.

1. Назвіть основні причини російської революції 1917 р.

2. Чим була зумовлена поява такого явища, як двовладдя?

3. Який головний зміст наказу № 1 Петроградської ради?

4. Які політичні сили утворили Тимчасовий уряд?

5. Скільки відбулося криз Тимчасового уряду? Які їх причини?

6. Із чим було пов'язано затягування Тимчасовим урядом вирі­шення аграрного питання?

7. Який основний зміст «квітневих тез» В. Леніна?

8. Перша спроба більшовиків захопити владу мирним шляхом відбулася... р. Які її наслідки?

9. Коли О. Керенський очолив Тимчасовий уряд?

10. Чим був зумовлений корніловський заколот? Чому він прова­лився?

11. Більшовизація рад — це... (причини і наслідки).

12. Як відбувалася підготовка більшовиків до збройного переворо­ту?

1. Вивчення нового матеріалу

■ 1. Встановлення радянської влади і більшовицької диктатури. Розповідь учителя.

Після завоювання влади більшовиками перед ними постали два нагальних завдання: утримання влади і створення нової структури влади, замість зруйнованої. Те, що боротьба буде нелегкою, показав II з'їзд Рад. В опозицію до більшовиків стали не тількі праві партії, а і меншовики з есерами.

У своїй партійній програмі більшовики передбачали після прихо­ду до влади встановити диктатуру пролетаріату. Тому з перших днів вони розпочали одночасно процес зламу старого державного апарату та створення нового. До літа 1918 р. старі органи влади припинили діяльність, а їхні функції передали радам.

Вищим законодавчим органом влади став Всеросійський з'їзд рад робітничих, солдатських депутатів, а між з'їздами — Всеросійський центральний виконавчий комітет (ВЦВК). Він призначав Раднар- ком (головний орган виконавчої влади, який до березня 1918 р. був коаліційним) та окремих народних комісарів, мав право скасувати чи змінити декрети, видані Раднаркомом. До складу першого ВЦВК входили 62 більшовики, 29 лівих есерів і 6 меншовиків-інтернаціона- лістів. Нова система влади не передбачала розподілу на законодавчу і виконавчу.

Радянські органи влади

Розпочався і процес формування органів захисту нового режиму. 28 жовтня 1917 р. було створено робітничо-селянську міліцію, 22 лис­топада — Всеросійську надзвичайну комісію (рос. ВЧК), народні суди та революційний трибунал. 15 січня 1918 р. проголошено декрет про створення Червоної армії, яка до червня 1918 р. комплектувалася на добровільних засадах. У підрозділах армії вводилася посада політко- місара. У листопаді 1918 р. було створено Раду робітничо-селянської оборони на чолі з В. Леніним.

До Жовтневого перевороту більшовики критикували Тимчасо­вий уряд за зволікання у скликанні Установчих зборів. У листопаді 1917 р. вибори, нарешті, відбулись. Із 715 депутатів 412 були есери, 17— меншовики, 16— кадети, 183 — більшовики, 87— представ­ники інших партій.

На день відкриття Установчих зборів більшовики підготували Де­кларацію прав трудящого та експлуатованого народу, яку на засідан­ні Установчих зборів проголосив голова ВЦВК Я. Свердлов.

У цьому документі перед Установчими зборами ставилася вимоги визнати перші декрети Раднаркому, а також те, що основним завдан­ням зборів має бути встановлення засад для перебудови суспільства за соціалістичним зразком. Делегати проголосували проти Деклара­ції. Тоді більшовицька фракція заявила, що більшість Установчих зборів — представники контрреволюції, та разом із лівими есерами залишили зал засідань.

Наступного дня червоногвардійці не допустили делегатів до залу засідань Установчих зборів, які декретом ВЦВК були розпущені.

Одночасно в Петрограді проходили III всеросійський з'їзд робіт­ничих і солдатських депутатів і III всеросійський з'їзд селянських депутатів. Відбулися об'єднання двох з'їздів та вибори нового ВЦВК рад робітничих, солдатських і селянських депутатів. Так склалась єдина система рад у радянській Росії. III з'їзд рад прийняв резолю­цію, згідно з якою Російська соціалістична федеративна радянська республіка (РСФРР, згодом — РРФСР) утворювалася на основі добро­вільного союзу народів Росії як федерація радянських республік цих народів. Подальший перебіг подій показав, що процес оформлення федерації був далеко не таким, про який говорилося у деклараціях і резолюціях.

2. «Воєнний комунізм».

Розповідь учителя.

Термін «воєнний комунізм» першим використав Ленін як сукупність соціальних та економічних заходів періоду громадянської війни.

Здійснення такої політики було зумовлено спробою більшовиків негайно приступити до будівництва комунізму («Лобова атака на ка­піталізм» , — за словами Леніна), а також втратою основних зернових і промислових районів.

У травні 1918 р. ВЦВК прийняв ряд декретів, які встановлювали продовольчу диктатуру на селі. Вводилася державна монополія на продаж хліба та його заготівлю. Вона передбачала заборону хлібної приватної торгівлі, дозвіл Наркомату продовольства примусово ви­лучати хліб у селянських господарств.

Для забезпечення примусового вилучення хліба створювалися спе­ціальні продовольчі загони. Для вилучення хлібних надлишків їм на­давалося право використовувати зброю.

У січні 1919 р. було введено продрозкладку, яка передбачала ви­лучення всього запасу хліба, а згодом і всіх сільськогосподарських продуктів.

Поряд із цими заходами, у червні 1918 р. було створено коміте­ти бідноти — комбіди, що складалися в основному сільського люм­пен-пролетаріату.

Одночасно на селі розпочався процес побудови комунізму. «Ко- мунізація» села здійснювалася примусовими методами. На базі по- м і іцицьких господарств створювалися зразкові сільськогосподарські комуни та радянські господарства. Так, 1918 р. на території РРФСР ■ творили 3,1 тис., а в 1920 р. — 4,4 тис. радгоспів. Фактично це (>ула відмова від політики, проголошеної більшовиками в декреті про землю.

Така політика більшовиків викликала масові виступи селянства кроти радянської влади, жорстоку розправу селянства з її предста- нниками та активістами. Відповіддю радянської влади було приду­шення невдоволення за допомогою військ. Лише в умовах нової за­грози на фронтах громадянської війни більшовики змінили тактику і перейшли до співробітництва із селянином-середняком.

Проведення політики «воєнного комунізму» в промисловості роз­почалося з червня 1918 p., коли було прийнято декрет про націона­лізацію не тільки великої, а й усієї — середньої та малої промис­ловості. Націоналізації підлягали підприємства навіть із кількістю п'ять робітників за наявності механічного двигуна та з кількістю 10 робітників без двигуна. На 1920 р. було націоналізовано 37,2 тис. підприємств.

Політика «воєнного комунізму» означала встановлення повного державного контролю над управлінням промисловістю, створення вертикальної централізованої системи органів управління на чолі з главками та Вищою радою народного господарства (ВРНГ).

Характерною рисою політики «воєнного комунізму» було введен­ня безгрошових розрахунків, скасування торгівлі, уведення прямого продуктообміну, зрівняльного розподілу продуктів серед працюючо­го населення, уведення карткової системи.

Одним із екстремальних проявів цієї політики було здійснення «мі­літаризації праці». Уводилася загальна трудова повинність, створю­валися трудові армії. Троцькому належала ідея створення трудових таборів. Проводилися мобілізації деяких груп населення на роботи, особливо «буржуазних елементів». Окрім мобілізації, на ці верстви було накладено контрибуцію в розмірі 10 млрд крб.

Революційний ентузіазм населення, яке прагнуло до кращого жит­тя, привів до виникнення «комуністичних суботників» (безплатна праця у вихідні дні). Зрештою, така добровільна форма праці почала набувати обов'язкового характеру.

У політичній сфері «воєнний комунізм» проявлявся у безкомпро­місній боротьбі проти опозиції. .

Після декрету від 3 вересня 1918 р. основним методом боротьби проти опозиції став терор та організація концентраційних таборів для ізоляції класових ворогів радянської республіки.

Поступово різними засобами з політичної арени було усунуто ка­детів (листопад 1918 p.), лівих есерів (1918—1921 pp.), правих есерів (1918—1922 рр.), меншовиків (1919—1921рр.), анархістів (унаслі­док ряду операцій ВЧК у Петрограді, Москві, в Україні).

Унаслідок політики «воєнного комунізму» сталося катастрофічне падіння виробництва, нестримно зростали ціни, процвітали «чорний ринок» і спекуляція. Одержавлення економіки обернулося небаченою бюрократизацією державного апарату й домінуванням адміністрати­вно-командних методів управління. Економічні важелі регулювання та управління народним господарством повністю ігнорувалися.

Але найбільший вплив політика «воєнного комунізму» мала на су­спільну свідомість. Комуністичне суспільство стало ототожнюватися з «воєннимкомунізмом».

Установлення політичної диктатури — ще один найсуттєвіший наслідок періоду «воєнного комунізму», який означав знищення або підпорядкування більшовиками державних структур та органів, що виникли в роки революції (рад, профспілок, заводських комітетів) і ліквідацію небільшовицьких партій. Цим було закладено підвалини майбутньої тоталітарної системи комуністичного зразка.

Завдання на закріплення. Заповніть таблицю.

Політика «воєнного комунізму»

Сфера	Заходи
Державне управління
Сільське господарство
Промисловість
Фінанси
Торгівля

3. Громадянська війна.

Розповідь учителя*.

Громадянською війною прийнято називати збройне протистояння різних політичних сил, соціальних груп або окремих осіб. Громадян­ська війна в Росії носила класове протистояння. Основні сили, що вели боротьбу, відстоювали діаметрально протилежні інтереси, ідеї, цінності. Основні ворогуючі сили в громадянській війні в Росії при­йнято називати «червоні» та «білі». Червоними називали більшови­ків та всіх тих, хто їх підтримував. Білими — весь спектр антибіль­шовицьких сил.

Супроводжується демонстрацією карти.

Поняття «громадянська війна» в Росії охоплює власне громадянсь­ку війну між групами населення, які обстоювали різні класові інтере­си, національно-визвольну боротьбу і збройну інтервенцію 14 держав, селянську війну проти більшовицької політики «воєнного комуніз­му», а також проти політики білогвардійських урядів.

Щодо періодизації громадянської війни в Росії не існує єдиної то­чки зору. Тому наводимо найбільш загальну.

Періодизація громадянської війни

1. Жовтень 1917 р. — весна 1918 р. — Основна боротьба проти наці­онально-визвольних рухів та окремих груп антибільшовицьких сил.

2. Весна 1918 р. — кінець 1918 р. — Боротьба за владу між соціа­лістичними партіями. Остаточне встановлення однопартійної систе­ми та більшовицької диктатури. Початок інтервенції країн Антанти. Консолідація антибільшовицьких сил.

3. 1919—1920 рр. — Боротьба проти білого руху та інтервенції держав Антанти.

4. 1921—1922 pp. — Спроба розпалити пожежу світової револю­ції. Завершення війни на окраїнах колишньої Російської імперії. Придушення національно-визвольних рухів і селянських повстань.

Самостійна робот з підручником.

Складіть тези основних подій громадянської війни.

Розповідь учителя.

Причини перемоги більшовиків у громадянській війні:

• Політичні прорахунки противників більшовиків щодо селянст­ва, розкол сил опозиції, терор проти населення.

• Прорахунки опозиції в національному питанні, відмова підтри­мати національні рухи.

• Неузгодженість дій сил опозиції, амбітність їхніх лідерів, спроба спиратися на сили інтервентів, вузькість соціальної бази опозиції.

• Інтервенція 14 держав дала змогу більшовикам використати па­тріотичне піднесення населення.

• Стратегічно вигідне розміщення частин Червоної армії в центрі Росії, що давало можливість використовувати всі економічні та стра­тегічні переваги для організації воєнних дій, залучення до служби в Червоній армії офіцерів царської армії з бойовим досвідом (часто під загрозою знищення їхніх сімей, що ставали заручниками).

• Використання більшовиками надзвичайних заходів (політи­ка «воєнного комунізма»), які дали змогу мобілізувати всі ресурси країни.

• Утома населення від безвладдя, його байдужість до подій У кра­їні, прагнення спокою та порядку.

• Інтенсивна більшовицька пропаганда серед населення радика льної програми перетворень у суспільстві (побудова соціалізму (ко­мунізму)).