Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
251232_763D6_dzera_o_v_kuznecova_n_s_luc_v_v_na...doc
Скачиваний:
15
Добавлен:
14.08.2019
Размер:
7.35 Mб
Скачать
  1. Авторське право на твір, створений у співавторстві, належить співавторам спільно, незалежно від того, становить такий твір одне нерозривне ціле чи скла­дається з частин, кожна з яких може мати й самостійне значення. Частина тво­ру, створеного у співавторстві, визнається такою, що має самостійне значення, якою вона може бути використана незалежно від інших частин цього твору.

  2. Кожен із співавторів зберігає своє авторське право на створену ним час­тину твору, яка має самостійне значення.

  3. Відносини між співавторами можуть бути визначені договором. У разі відсутності такого договору авторське право на твір здійснюється всіма співав­торами спільно.

1. Якщо твір створюється творчою працею двох або кількох авторів (співав­торів), то така сумісна творча діяльність називається співавторством. Новий ЦК України розрізняє, як і цивільно-правова теорія, нероздільне і роздільне співав-

727

торство. Нероздільним визнається таке співавторство, за яким виділяти частину твору, написану конкретним співавтором, неможливо. Твір є єдиним цілим. При роздільному співавторстві та чи інша частина твору, підготовлена будь-яким і конкретним співавтором, чітко визначена. Кожна з таких частин твору може бути використана окремо, як самостійний твір, вона має самостійне значення і не по­в'язана з іншими частинами такого твору нерозривно.

2. При нероздільному співавторстві колективний твір, створений кількома співавторами, використовується ними тільки за спільною згодою. При відсут­ ності такої згоди спір розв'язується судом. При роздільному співавторстві ко­ жен із співавторів має право використовувати свою частину твору самостійно, на свій розсуд, якщо інше не передбачено домовленістю між співавторами.

Право на твір, створений у співавторстві, належить усім співавторам неза­лежно від того, чи утворює він одне нерозривне ціле або складається із частин, кожна із яких має самостійне значення. Право на опублікування та інше вико­ристання такого твору в цілому належить всім співавторам.

Якщо твір, створений у співавторстві, становить одне нерозривне ціле, то жоден із співавторів не може без достатніх підстав відмовити іншим у дозволі на опублікування, інше використання або зміну твору.

3. Співавторство може виникати за таких умов: наявність домовленості (пись­ мової чи усної) про спільну працю над створенням твору; зазначена співпраця має носити творчий характер. Надання автору будь-якої технічної допомоги (пе­ редрук оригіналу рукопису на друкарській машинці чи його набір на комп'ю­ тері, надання іншої допомоги) співавторством не визнається. Співпраця має бути творчою, а співавторство — добровільним. Відносини між співавторами визна­ чаються угодою чи домовленістю між ними.

Співавторством визнається також інтерв'ю. При цьому співавторами інтер­в'ю вважаються: особа, яка дає інтерв'ю, і особа, яка його взяла. Авторське право на інтерв'ю виникає у кожного з них. Але опублікування запису інтерв'ю допус­кається лише за згодою особи, яка дала інтерв'ю.

4. Винагорода за використання колективного твору належить співавторам у рівних частках, якщо за домовленістю між ними не передбачається інше. Якщо твір, створений у співавторстві, є одним нерозривним цілим і частка кожного із співавторів не може бути виділена, винагорода співавторам належить у рівних частках. При роздільному співавторстві винагорода за використання твору виз­ начається угодою між ними. Якщо такої угоди немає, то розмір винагороди виз­ начається відповідно до частки твору, створеної конкретним співавтором. Про­ те співавтори можуть домовитися й про інший розподіл винагороди.

Стаття 437. Виникнення авторського права

/. Авторське право виникає з моменту створення твору. 2. Особа, яка має авторське право, для сповіщення про свої права може ви­користовувати спеціальний знак, встановлений законом.

1. Закон України «Про авторське право і суміжні права» (ст. 11) проголо­шує, що авторське право на твір виникає внаслідок його створення. Таку ж нор-

728

му містить і ЦК України (ст. 437). Моментом створення твору слід, вважати на­дання твору такої об'єктивної форми, за допомогою якої він стає придатним для сприйняття іншими особами та відтворення. Твір, ще не втілений в матеріальну форму, об'єктом правової охорони бути не може.

2. Авторське право поширюється на твори незалежно від місця їх першого оприлюднення (або які ще не оприлюднені, але знаходяться в об'єктивній фор­ мі на території України). Авторами творів або особами, яким належить авторсь­ ке право і (або) суміжні права на них, можуть бути фізичні особи, які є громадя­ нами України або не є громадянами України, але мають постійне місце прожи­ вання на території України, або юридичні особи, які мають місцезнаходження на території України.

Авторське право поширюється також на твори, вперше оприлюднені на те­риторії України, або вперше оприлюднені за межами України, але після цього протягом ЗО днів оприлюднені на території України. Охороні авторським пра­вом підлягають передачі організацій мовлення, місцезнаходження яких на тери­торії України; твори архітектури, які об'єктивно знаходяться на території Ук­раїни; твори та об'єкти суміжних прав, які охороняються відповідно до міжна­родних договорів України.

Суб'єктам авторського права і (або) суміжних прав, незалежно від їх грома­дянства, твори чи об'єкти суміжних прав яких вперше оприлюднені на території іншої держави або не оприлюднені, але знаходяться в об'єктивній формі на те­риторії іншої держави, правова охорона надається відповідно до міжнародних договорів України.

  1. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей. Особа, яка має авторське право (автор чи будь-яка інша осо­ба, якій на законній підставі передано авторське майнове право на цей твір), для сповіщення про свої права може використовувати знак охорони авторського права. Цей знак складається з таких елементів: латинська літера «С», обведена колом «©»; ім'я особи, яка має авторське право; рік першої публікації твору. Знак охорони авторського права проставляється на оригіналі і кожному примірнику твору.

  2. Якщо твір опубліковано анонімно чи під псевдонімом (за винятком ви­падку, коли псевдонім однозначно ідентифікує автора), видавець твору (його ім'я чи назва мають бути зазначені на творі) вважається представником автора і має право захищати права останнього. Це положення діє до того часу, поки ав­тор твору не розкриє своє ім'я і не заявить про авторство.

Стаття 438. Особисті немайнові права автора

/. Автору твору належать особисті немайнові права, встановлені статтею 423 цього Кодексу, а також право:

  1. вимагати зазначення свого імені у зв'язку з використанням твору, якщо це практично можливо;

  1. забороняти зазначення свого імені у зв язку з використанням твору;

  2. обирати псевдонім у зв'язку з використанням твору;

  3. на недоторканність твору.

729

1. Автор твору як суб'єкт права інтелектуальної власності відповідно до ст. 423 ЦК України наділяється певними особистими немайновими правами. Крім них, йому надаються особисті немайнові права, встановлені ст. 438 ЦК.

Автор має право вимагати зазначення свого імені у зв'язку з використанням твору, якщо це практично можливо. Це означає, що автор може використовувати твір самостійно або дозволяти іншим особам його використовувати під його справжнім ім'ям чи під псевдонімом. Право на авторське ім'я є таким особистим немайновим правом, яке автор не може передати будь-якій іншій особі за будь-яких умов. Як і право авторства, право на авторське ім'я виникає із самого факту створення твору. Проте право на ім'я реалізується лише при будь-якому опри­людненні твору і діє протягом усього життя автора. Після його смерті це право охороняється спадкоємцями, правовими організаціями або державою.

2. Автор твору має право позначити на ньому своє ім'я одним із двох спо­ собів: 1) вказати своє справжнє ім'я; зазначити псевдонім. Справжнє ім'я авто­ ра: прізвище, ім'я і по батькові повністю або прізвище та ініціали, або прізвище та ім'я повністю. Проте, якщо твір позначається тільки ініціалами, то він вва­ жається анонімним.

Ім'я автора позначається на титульній сторінці твору або на афіші, у титрах фільму або оголошується перед публічним виконанням твору тощо.

Готуючи твір до оприлюднення, скажімо, до опублікування, автор може заз­начити свій науковий ступінь, вчене або почесне звання, посаду та інші реквізи­ти. Вносити будь-які зміни у спосіб позначення імені не допускається.

  1. Відповідно до ст. 438 ЦК автор вправі забороняти зазначення свого імені у зв'язку з використанням твору. Так, якщо автор не бажає з тих чи інших причин розкривати своє справжнє ім'я, то він може позначити твір обраним псевдонімом або дозволити використання його без позначення імені. Законодавець наголошує на тому, що автор має право забороняти зазначення свого імені у зв'язку з викори­станням твору. Постає запитання: що саме може заборонити автор — зазначення свого справжнього імені чи обраного ним псевдоніма? Відомо, що псевдонім — це спосіб зазначення власного імені. Отже, автор має право забороняти зазначення свого справжнього імені, а також псевдоніма у зв'язку з використанням власного твору. Іншими словами, автор має право зовсім не розголошувати своє справжнє ім'я чи псевдонім, і забороняти іншим це робити, тобто він може оприлюднювати свій твір без розголошення свого імені будь-яким способом — анонімно.

  2. Часто автори бажають присвятити свій твір будь-якій особі, історичній події тощо. ЦК і чинне законодавство це питання не врегульовують, хоча на прак­тиці такі посвяти мають місце. Але й прямої заборони на таку посвяту законо­давство також не встановлює. Вбачається, що це питання слід вирішувати дого­вором між автором і особою, яка буде використовувати твір.

Стаття 439. Забезпечення недоторканності твору

/. Автор має право протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню або іншій зміні твору чи будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі та репутації автора, а також супроводженню твору без його згоди ілюст­раціями, передмовами, післямовами, коментарями тощо.

730

2. У разі смерті автора недоторканність твору охороняється особою, упов­новаженою на це автором. За відсутності такого уповноваження недоторканність твору охороняється спадкоємцями автора, а також іншими заінтересованими особами.

  1. Законодавець при визначенні права автора на недоторканність твору ви­ходить із концептуального положення про те, що творець несе повну відпові­дальність за зміст, наукову цінність, літературний і художній рівень та інші якісні характеристики твору. У першу чергу він заінтересований у тому, щоб при ви­користанні його твору не були допущені будь-які, хоча б найменші, зміни. Це можуть бути перекручення міркувань, думок, окремих положень, змісту твору в цілому, які можуть бути зроблені як навмисно, так і без умислу.

  2. Зміст права на недоторканність полягає в тому, що при виданні, публічно­му виконанні або іншому використанні твору забороняється без згоди автора вносити будь-які зміни, як у самий твір, так і в його назву, позначення імені ав­тора. Без згоди автора забороняється супроводжувати твір ілюстраціями, перед­мовами, післямовами, коментарями та будь-якими іншими поясненнями. Не можна без згоди автора скорочувати обсяг твору, змінювати або замінювати ок­ремі глави, порушувати цілісність твору тощо, вилучати з нього авторські по­святи, епіграфи, анотації тощо.

  3. Разом з тим чинне законодавство допускає цитування в оригіналі і у пере­кладі в наукових, дослідницьких, полемічних, навчальних, інформаційних цілях із правомірно оприлюднених творів в обсязі, виправданому метою цитування. Допускається також цитування в оглядах поточних подій у кіно, по радіо, по телебаченню, у випущених у світ літературних і художніх творах в обсязі, що відповідає інформаційній меті. В усіх зазначених випадках твір відтворюється і використовується не в первісному вигляді, а в переробленому, проте такі зміни творів не визнаються порушенням права на недоторканність.

Не визнається порушенням права на недоторканність творча інтерпретація твору виконавцем чи режисером-постановником, якщо при цьому не вносяться зміни до форми і змісту твору. Створення пародій і стилізацій, опублікування критичних оглядів та коментарів також не є порушенням права на недотор­канність.

Не допускається будь-яке інше посягання на твір, яке здатне зашкодити честі і репутації автора. У разі виникнення спору це питання вирішує суд.

4. Крім автора, забезпечувати недоторканність твору після його смерті може спеціально уповноважена на це автором особа. За відсутності такої особи право на недоторканність твору можуть здійснювати спадкоємці автора та інші заінте­ ресовані особи.

Право протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню або іншій зміні твору чи будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі і ре­путації автора, а також захист авторства не переходять у спадщину. Правом на недоторканність твору спадкоємців наділяє закон.

Крім спадкоємців, право на недоторканність твору померлого автора можуть здійснювати інші заінтересовані особи. Це можуть бути як фізичні, так і юри-

731

дичні особи. Фізичними вважаються особи близькі до автора, які не входять у коло спадкоємців ні за законом, ні за заповітом. Юридичними особами можуть бути творчі спілки письменників, художників та інших митців. До них можуть бути віднесені органи виконавчої влади.

Стаття 440. Майнові права інтелектуальної власності на твір

/. Майновими правами інтелектуальної власності на твір є:

  1. право на використання твору;

  2. виключне право дозволяти використання твору;

  1. право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання;

  1. інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

2. Майнові права на твір належать його авторові, якщо інше не встановлено договором чи законом.

і. Основним майновим правом інтелектуальної власності на твір є право на його використання. За Законом України «Про авторське право і суміжні права» право на використання твору визначається як виключне. Проте п. 1 ч. 1 ст. 440 ЦК не визнає його виключним. Звертає увагу певна некоректність формулю­вання цієї норми. Вбачається, що право на використання твору за своєю юри­дичною природою є виключним. Особливість цього права полягає насамперед в тому, що тільки сам автор може використовувати створений ним твір (за винят­ком випадків, передбачених законом) і тільки він як суб'єкт цього права може дозволяти його використання іншими особами. Право на використання твору надає його суб'єкту право вилучати корисні якості твору у будь-якій формі і будь-яким способом.

Право на використання твору означає також право автора вирішувати питан­ня щодо доцільності (готовності) оприлюднення твору, його форми, обсягу тощо.

2. До виключних майнових прав інтелектуальної власності слід віднести пра­во автора та інших осіб, які мають авторське право, дозволяти використання твору іншими особами або забороняти таке використання. Воно передбачає:

відтворення творів, тобто виготовлення одного або більше примірників тво­ру, відеограми, фонограми у будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі і цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп'ютер.

Надання права на використання твору іншій особі може мати місце лише на підставі договору, який укладається лише (за винятком випадків, визначених законом) у письмовій формі. Такий договір стосується лише творів, зафіксова­них в об'єктивній формі.

Потрібно мати на увазі, що виключне право дозволяти використання твору передбачає і право автора перешкоджати неправомірному використанню тво­ру, в тому числі забороняти таке використання. Як уже підкреслювалося, твір може бути використаний іншими особами лише з дозволу автора чи інших осіб, які мають авторське право, за винятком випадків, встановлених ЦК та іншим законом.

732

Стаття 441. Використання твору

/. Використанням твору є його:

  1. опублікування (випуск у світ);

  2. відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі;

  3. переклад;

  4. переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни;

  5. включення складовою частиною до збірників, баз даних, антологій, ен­циклопедій тощо;

  6. публічне виконання;

  7. продаж, передання в найм (оренду) тощо;

8) імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок тощо. 2. Використанням твору є також інші дії, встановлені законом.

1. Право на опублікування (випуск у світ) є одним із найбільш поширених способів використання твору. Шляхом опублікування автор сповіщає суспіль­ ство про свій твір. Водночас право на опублікування є способом реалізації авто­ ром та іншими особами, що мають авторське право, свого майнового права інте­ лектуальної власності.

Закон України «Про авторське право і суміжні права» містить ще одне по­няття, близьке до опублікування — оприлюднення. Так, оприлюдненням (розк­риття публіці) твору є здійснена за згодою автора чи іншого суб'єкта авторсько­го права і (або) суміжних прав дія, що вперше робить твір доступним для пуб­ліки, шляхом опублікування, публічного виконання, публічного показу, публічної демонстрації, публічного сповіщення тощо.

Опублікуванням визнається випуск в оборот за згодою автора чи іншого суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав виготовлених поліграфічним, електронним чи іншим способом примірників твору, фонограми, відеограми у кількості, здатній задовольнити, з урахуванням характеру твору, фонограми чи відеограми, розумні потреби публіки, шляхом їх продажу, здавання в майновий найм, побутового чи комерційного прокату, надання доступу до них через елек­тронні системи інформації таким чином, що будь-яка особа може його отримати з будь-якого місця і у будь-який час за власним вибором, або передачі права влас­ності на них чи володіння ними іншими способами. Опублікуванням твору, фо­нограми, відеограми вважається також депонування рукопису твору, фоногра­ми, відеограми у сховищі (депозитарії) з відкритим доступом та можливістю одержання в ньому примірника (копії) твору, фонограми, відеограми.

Опублікуванням твору, фонограми, відеограми часто називають випуск тво­ру, фонограми чи відеограми у світ. Опублікування — це доведення твору, фо­нограми чи відеограми до відома необмеженого кола осіб.

2. Автор та і наші особи, які набувають авторських прав, мають можливість вилучати із використання твору його корисні якості, тобто певний доход. Вико­ ристання твору може здійснюватися будь-яким способом і у будь-якій формі, які прямо не заборонені законом. Для раціонального використання твору в пе­ реважній більшості випадків оригінал твору необхідно відтворити. Відтворенням визнається виготовлення одного або більше примірників твору, фонограми, відеограми у будь-якій матеріальній формі.

733

Право на відтворення — це право на повторне надання твору об'єктивної форми, придатної для сприйняття його іншими особами. У точному значенні це виготовлення копій твору в будь-якій матеріальній формі, незалежно від того, де і коли вони будуть введені у цивільний оборот і чи буде мати це місце взагалі. Відтворенням твору визнається втілення його в іншу матеріальну фор­му (наприклад, музичний твір, зафіксований спочатку в нотній формі, а потім записаний на магнітну плівку, у другому випадку буде вважатися його відтво­ренням).

Окремим видом відтворення визнається репродукування твору, тобто фак­симільне відтворення у будь-якому розмірі і формі одного або більше примірни­ків оригінального твору або копій письмових та інших графічних творів шляхом їх фотокопіювання або за допомогою інших технічних засобів.

3. Закон України «Про авторське право і суміжні права» передбачає право автора твору образотворчого мистецтва на доступ до нього, коли право власності на матеріальний носій цього твору належить іншій особі. Право доступу тісно пов'язане з правом на відтворення цього твору. Відповідно до цього Закону ав­ тор твору образотворчого мистецтва має право доступу до твору, який знахо­ диться у власності іншої особи, з метою його використання для відтворення (ви­ готовлення примірників, слайдів, карток, переробок тощо). Такий доступ мож­ ливий за умови, що він не порушує законні права і інтереси власника твору образотворчого мистецтва. Власник не може відмовити автору в доступі до тво­ ру без достатніх підстав.

Право доступу належить лише авторові. Воно не переходить до інших осіб. При здійсненні цього права мають бути в однаковій мірі дотримані права і інте­реси обох сторін. Слід наголосити й на тому, що право на відтворення належить тільки авторові. Власник матеріального носія твору такого права не має.

4. Переклад оригінального твору надає авторові можливість самому перекла­ дати і використовувати переклад власного твору, а також давати дозвіл на пере­ клад уже оприлюдненого твору і його використання іншим особам. Надання дозволу іншій особі на переклад і його використання здійснюється за ліцензій­ ним договором між автором і перекладачем. За загальним правилом такий до­ говір є договором невиключної ліцензії. Такі договори часто укладаються між автором і організацією, яка має намір використати переклад твору.

Право на переклад існує протягом усього строку чинності авторського пра­ва. За наявності авторського перекладу (тобто здійсненого самим автором) ніхто інший не може перекладати цей твір. Від авторського перекладу слід відрізняти авторизовані переклади, тобто переклади, схвалені автором. Автор твору і його перекладач не є співавторами твору. При цьому перекладач не несе відповідаль­ності за зміст оригіналу, а автор оригіналу — за якість перекладу.

Можливий переклад не з мови оригіналу, а з проміжного перекладу. Наприк­лад, твір французького автора перекладений російською мовою. Якщо передба­чається цей твір перекласти українською мовою, але не з французького видан­ня, а з російського, то, природно, російський переклад буде проміжним. Переклад українською мовою зазначеного твору повинен бути здійснений з дозволу фран­цузького автора і російського перекладача.

734

5. Переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни творів визнаються творчим процесом, у результаті якого створюються нові об'єкти авторських прав, так звані похідні твори.

Вони ні в якому разі не повинні спотворювати вже існуючі оригінали творів і шкодити їх охороні. Новизна похідного твору полягає у творчій переробці вже відомого твору. До таких об'єктів не належать аудіовізуальні твори, у тому числі іноземні, дубльовані, озвучені, субтитровані українською та іншими мовами.

Право на переробку належить самому авторові, який може здійснити її осо­бисто або видати дозвіл на це іншим особам. Похідні твори є окремим об'єктом авторського права, а отже, і об'єктом правової охорони. Будь-яка переробка тво­ру може мати місце лише на підставі договору з автором.

Адаптація твору — це пристосування або полегшення твору для сприйняття малопідготовленими читачами (наприклад, пристосування літературно-худож­нього твору для осіб, що починають вивчати іноземну мову).

Аранжування — перекладення музичного твору, написаного для одного інструмента чи складу інструментів (голосів), для виконання на іншому інстру­менті (оркестром) або іншим складом голосів — розширеним чи звуженим.

6. Без дозволу автора не може бути включений його твір до будь-якого збірни­ ка. Упорядник збірника користується авторським правом за умови дотримання ним прав авторів кожного з творів, включених до складеного твору. Автору збірника та інших складених творів (упорядникові, укладачеві) належить право на здійснені ним підбір і розташування матеріалів та (або) інших даних, що є результатом творчої праці (упорядкування).

Автори творів, включених до складеного твору, мають право використовувати свої твори незалежно від складеного твору, якщо інше не передбачено договором з упорядником збірника. Авторське право упорядника збірника не перешкоджає іншим особам здійснювати самостійний підбір або розташування тих самих творів і (або) інших даних для створення своїх творів. Проте правова охорона баз даних не поширюється на самі дані чи інформацію і не зачіпає будь-яке авторське право, що відноситься до самих даних чи інформації, які містяться у базі даних.

  1. Видавцям енциклопедій, енциклопедичних словників, збірників наукових праць, газет, журналів та інших періодичних видань належать виключні права на використання таких видань у цілому. Видавець має право при будь-якому використанні таких видань зазначати у них своє ім'я або вимагати такого зазна­чення.

  2. Одним із способів використання творів є публічне виконання. Ним визнаєть­ся подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допо­могою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передач в ефір чи по кабелях), у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до зви­чайного кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї незалежно від того, чи при­сутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час.

Публічним виконанням вважається також показ кадрів аудіовізуальних тво­рів в їх послідовності із супроводженням або без супроводження звуком.

735

9. Продаж, передання у найм (оренду) тощо — це також способи використан­ ня твору шляхом розповсюдження. Розповсюджуватися можуть тільки твори, зафіксовані на певному матеріальному носії. Розповсюдження здійснюється лише за наявності копій твору, які можуть бути випущені у цивільний оборот. Зрозуміло, що невідтворений твір не може стати об'єктом цивільного обороту.

У коментованій статті ЦК та в інших законах не визначається, в якій кількості твір має бути відтворений для розповсюдження. Розповсюдженням визнається продаж примірників твору, здавання у прокат чи випуск творів у цивільний обо­рот іншим способом, навіть в обмеженій кількості. Стаття 441 ЦК не встанов­лює також способів і форм розповсюдження, називаючи лише продаж, передан­ня в найм (оренду) тощо. Викладене не означає, що розповсюдження обмежуєть­ся лише цими способами.

Правомірно опубліковані твори, законно введені у цивільний оборот, можуть розповсюджуватися далі без згоди автора і виплати авторської винагороди. Влас­ник матеріального носія твору може вільно ним розпоряджатися, на свій розсуд, незалежно від волі автора. Він може його продати, подарувати, передати у тим­часове користування тощо.

10. Здавання у майновий найм після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп'ютерних про­ грам, баз даних, музичних творів, зафіксованих у нотній формі, а також у фоног­ рамі чи відеограмі або у формі, яку зчитує комп'ютер, складає суб'єктивне май­ нове право суб'єкта інтелектуальної власності. Воно надає можливість суб'єкту цього права використовувати об'єкти авторського права даними способами.

Цим видом використання охоплюється також і комерційний прокат.

  1. Імпорт примірників твору, а також його перекладів та інших переробок може мати місце лише з дозволу автора або іншої особи, яка має авторське пра­во. Це також виключне право автора чи іншого суб'єкта авторського права. Таке використання є різновидом розповсюдження твору. Адже ввіз в Україну при­мірників творів, які охороняються авторським правом, без дозволу автора чи інших суб'єктів авторського права є порушенням їх майнових прав. Відповідно до ЦК ввіз на митну територію України примірників творів, які були відтворені за кордоном, навіть з дозволу суб'єкта авторського права, визнається порушен­ням авторського права. Таке обмеження імпорту примірників творів, його пере­кладів та інших переробок зумовлюється тим, що авторське право носить тери­торіальний характер, тобто його чинність поширюється лише на територію, де воно виникло. У силу цього розповсюдження примірників відтвореного за кордо­ном твору, його перекладу чи іншої переробки має бути під контролем суб'єкта авторського права. Якщо такі примірники будуть завезені на митну територію України, то це може призвести до порушення майнових прав суб'єкта авторсь­кого права шляхом зменшення попиту на його твори.

  2. Використанням твору вважаються також інші дії, встановлені законом. До них за Законом України «Про авторське право і суміжні права» відносяться: 1) публічне виконання і публічне сповіщення творів; 2) публічна демонстрація і публічний показ; 3) будь-яке повторне оприлюднення творів, якщо воно здійснюється іншою організацією, ніж та, що здійснила перше оприлюднення;

736

4) подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, щоб її пред­ставники змогли здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором. Цей перелік не є вичерпним.

Публічне сповіщення (доведення до загального відома) — це передача за зго­дою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефір за допомогою радіо­хвиль, а також лазерних променів, гамма-променів тощо, у тому числі з викори­станням супутників, чи передача на відстань за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволокнистого та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зоб­ражень, їх записів у фонограмі і відеограмі, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті.

Публічна демонстрація аудіовізуального твору, відеограми — це публічне од­норазове чи багаторазове представлення публіці, за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав у приміщенні, в якому можуть бути присутніми осо­би, які не належать до звичайного кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, аудіо візуального твору чи зафіксованого у відеограмі будь-якого виконання.

Публічним показом визнається будь-яка демонстрація оригіналу або при­мірника твору, виконання, фонограми, відеограми, передачі організації мов­лення за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав безпосередньо або на екрані за допомогою плівки, слайда, телевізійного кадру тощо (за винят­ком передач в ефірі чи по кабелях) або за допомогою інших пристроїв чи про­цесів у місця, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до звичайного кола однієї сім'ї чи близьких знайомих цієї сім'ї особи, яка здійснює показ, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один час.

Будь-яке повторне публічне сповіщення в ефірі творів також буде розгляда­тися як спосіб їх використання. Таке використання без дозволу організації мов­лення, які здійснили зазначене, публічне сповіщення, не допускається. Відпові­дно до ст. 41 Закону України «Про авторське право і суміжні права» організації мовлення мають виключне право дозволяти чи забороняти: 1) публічне спові­щення своїх програм шляхом трансляції і ретрансляції; 2) фіксацію своїх про­грам на матеріальному носії та їх відтворення; 3) публічне виконання і публічну демонстрацію своїх програм у місцях з платним входом.

Організації мовлення мають право забороняти поширення на території Ук­раїни чи з території України сигналу із супутника, що несе програми, розпов­сюджуючим органом, для якого цей сигнал із супутника не призначався.

Наведений перелік майнових прав суб'єктів авторського права не є ви­черпним.

Стаття 442. Опублікування твору (випуск твору у світ)

/. Твір вважається опублікованим (випущеним у світ), якщо він будь-яким способом повідомлений невизначеному колу осіб, у тому числі виданий, публіч­но виконаний, публічно показаний, переданий по радіо чи телебаченню, відоб­ражений у загальнодоступних електронних системах інформації.

24 8-108

737

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]