- •Науково-практичний коментар цивільного кодексу україни
- •Авторський колектив
- •Глава 1 Цивільне законодавство України
- •4. Положення частин першої, другої і третьої цієї статті застосовуються і до односторонніх правочинів.
- •1. Цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм діло вого обороту.
- •2. Звичай, що суперечить договору або актам цивільного законодавства, у цивільних відносинах не застосовується.
- •Глава 2
- •Підстави виникнення цивільних прав
- •Та обов язків. Здійснення цивільних прав
- •Та виконання обов'язків
- •Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.
- •Глава з Захист цивільних прав та інтересів
- •Підрозділ 1
- •Глава 4 Загальні положення про фізичну особу
- •Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом.
- •Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства.
- •Фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних відносин.
- •Місцем проживання недієздатної особи є місце проживання Ті опікуна або місцезнаходження відповідної організації, яка виконує щодо неї функції опікуна.
- •Фізична особа може мати кілька місць проживання.
- •2) Здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом.
- •2. Малолітня особа не несе відповідальності за завдану нею шкоду.
- •Порядок обмеження цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.
- •Цивільна дієздатність фізичної особи є обмеженою з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.
- •Особа, цивільна дієздатність якої обмежена, самостійно несе відповідальність за порушення нею договору, укладеного за згодою піклувальника, та за шкоду, що завдана нею іншій особі.
- •У разі припинення фізичною особою зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо суд поновлює її цивільну дієздатність.
- •Піклування, встановлене над фізичною особою, припиняється на підставі рішення суду про поновлення цивільної дієздатності.
- •Порядок поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, цивільна дієздатність якої була обмежена, встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.
- •5. Опіка над майном припиняється у разі скасування рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою, а також у разі появи фізичної особи, місце перебування якої було невідомим.
- •Порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.
- •Глава 5 Фізична особа—підприємець
- •Глава б Опіка та піклування
- •Опікун має право вимагати повернення підопічного від осіб, які тримають його без законної підстави.
- •Опікун вчиняє правочини від імені та в інтересах підопічного.
- •Опікун зобов 'язаний вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного.
- •Суд, якщо він призначив піклувальника, або орган опіки та піклування може звільнити піклувальника від його повноважень за заявою особи, над якою встановлено піклування.
- •Підрозділ 2 юридична особа
- •Глава 7 Загальні положення про юридичну особу
- •2. Юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.
- •3. Цим Кодексом встановлюються порядок створення, організаційно-правові форми, правовий статус юридичних осіб приватного права.
- •4. Юридична особа може бути створена шляхом примусового поділу (виді лу) у випадках, встановлених законом.
- •2. До виділу застосовуються за аналогією положення частин першої, другої та четвертої статті 105 та положення статей 106 і 107 цього Кодексу.
- •Глава 8 Підприємницькі товариства Параграф 1. Господарські товариства
- •1. Загальні положення
- •2. Повне товариство
- •3. Командитне товариство
- •4. Товариство з обмеженою відповідальністю
- •3. Найменування товариства з обмеженою відповідальністю має містити найменування товариства, а також слова «товариство з обмеженою відповідальністю».
- •2. Загальні збори товариства з обмеженою відповідальністю можуть фор- д°г мувати органи, що здійснюють постійний контроль за фінансово-господарсь- ии1 кою діяльністю виконавчого органу. Ся ]
- •Порядок проведення аудиторських перевірок діяльності та звітності товариства з обмеженою відповідальністю встановлюється статутом товариства і законом.
- •5. Публічна звітність товариства з обмеженою відповідальністю про резуль- ч тати його діяльності не вимагається, крім випадків, встановлених законом. F
- •2. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (Ті частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено ста тутом товариства.
- •Частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю може бути відчужена до повної її сплати лише у тій частині, в якій її уже сплачено.
- •2. Звернення стягнення на всю частку учасника в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю припиняє його участь у товаристві.
- •5. Акціонерне товариство
- •Найменування акціонерного товариства має містити його найменування і зазначення того, що товариство є акціонерним.
- •Особливості правового статусу акціонерних товариств, створених у процесі приватизації державних підприємств, встановлюються законом.
- •Зменшення статутного капіталу акціонерного товариства шляхом купівлі та погашення частини акцій допускається, якщо така можливість передбачена у статуті товариства.
- •Зменшення акціонерним товариством статутного капіталу нижче від встановленого законом розміру має наслідком ліквідацію товариства.
- •Глава 9
- •3. Держава може створювати юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства тощо), брати участь в їх діяльності на загальних підставах, якщо інше не встановлено законом.
- •Автономна Республіка Крим може створювати юридичні особи публічного права (навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом.
- •Глава 10
- •Органи та представники, через яких діють
- •Держава, Автономна Республіка Крим,
- •Територіальні громади у цивільних відносинах
- •Глава 11
- •Відповідальність за зобов'язаннями держави,
- •Автономної Республіки Крим,
- •Територіальних громад
- •Об'єкти цивільних прав
- •Глава 12 Загальні положення про об єкти цивільних прав
- •Глава 13 Речі. Майно
- •Правила поводження з тваринами встановлюються законом.
- •Тварини, занесені до Червоної книги України, можуть бути предметом цивільного обороту лише у випадках та порядку, встановлених законом.
- •2. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.
- •Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду.
- •Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
- •Підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю.
- •Підприємство або його частина можуть бути об єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів.
- •Глава 14 Цінні папери
- •2. До особи, яка набула право власності на цінний папір, переходять у сукупності усі права, які ним посвідчуються.
- •Глава 15 Нематеріальні блага
- •Глава 16. Правочини
- •Особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити припинення прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (скасу'вальна обставина).
- •Якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.
- •Якщо настанню обставини недобросовісно сприяла сторона, якій це вигідно, обставина вважається такою, що не настала.
- •2. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
- •2. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
- •Глава 17 Представництво
- •Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє.
- •3. Законним представником у випадках, встановлених законом, може бути інша особа.
- •Повноваження комерційного представника можуть бути підтверджені письмовим договором між ним та особою, яку він представляє, або довіреністю.
- •Особливості комерційного представництва в окремих сферах підприємницької діяльності встановлюються законом.
- •Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи.
- •Довіреність, що видається у порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, встановлених частиною четвертою цієї статті.
- •Глава 18 Визначення та обчислення строків
- •Глава 19 Позовна давність
- •Позовна давність у п'ять років застосовується до вимог про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства або обману.
- •Позовна давність у десять років застосовується до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину.
- •Глава 20
- •7. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
- •Глава 21 Особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи
- •Фізична особа зобов'язана утримуватися від поширення інформації, зазначеної у частині першій цієї статті, яка стала їй відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків або з інших джерел.
- •Фізична особа може бути зобов'язана до проходження медичного огляду у випадках, встановлених законодавством.
- •Фізична особа має право на безпечні для неї продукти споживання (харчові продукти та предмети побуту).
- •Фізична особа має право на належні, безпечні і здорові умови праці, проживання, навчання тощо.
- •Глава 22 Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи
- •Фізична особа має право на транскрибований запис її прізвища та імені відповідно до своєї національної традиції.
- •3. Знімання фізичної особи на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку, в тому числі таємне, без згоди особи може бути проведене лише у випадках, встановлених законом.
- •2. Якщо фізична особа позувала авторові за плату, фотографія, інший художній твір може бути публічно показаний, відтворений або розповсюджений без її згоди.
- •3. Фотографія може бути розповсюджена без дозволу фізичної особи, яка зображена на ній, якщо це викликано необхідністю захисту її інтересів або інте ресів інших осіб.
- •2. Фізична особа має право на вільний вибір сфер, змісту та форм (способів, прийомів) творчості.
- •Фізична особа не може бути видворена з обраного нею місця перебування, доступ до якого не заборонений законом.
- •Законом можуть бути встановлені особливі правила доступу на окремі території, якщо цього потребують інтереси державної безпеки, охорони громадського порядку, життя та здоров'я людей.
- •Глава 23 Загальні положення про право власності
- •2. Особливим видом права власності є право довірчо)' власності, яке виникає внаслідок закону або договору управління майном.
- •Держава не втручається у здійснення власником права власності.
- •Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
- •Особливості здійснення права власності на національні, культурні та історичні цінності встановлюються законом.
- •Глава 24 Набуття права власності
- •3. Безхазяйні рухомі речі можуть набуватися у власність за набувальною дав ністю, крім випадків, встановлених статтями 336, 338, 341 і 343 цього Кодексу.
- •5. Положення цієї статті не поширюються на осіб, які виявили скарб під час розкопок, пошуків, що проводилися відповідно до їхніх трудових або договірних обов'язків.
- •Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.
- •4. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
- •Глава 25 Припинення права власності
- •Викуплена пам'ятка історії та культури переходить у власність держави.
- •Викупна ціна пам'ятки історії та культури визначається за згодою сторін, а в разі спору — судом.
- •Глава 26 Право спільної власності
- •5. Передача співвласником свого переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності іншій особі не допускається.
- •Суб'єктами права спільної сумісно)' власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом.
- •Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
- •Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
- •Глава 27 Право власності на землю (земельну ділянку)
- •Глава 28 Право власності на житло
- •Глава 29 Захист права власності
- •Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
- •3. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
- •Глава зо Загальні положення про речові права на чуже майно
- •Глава 31 Право володіння чужим майном
- •Глава 32 Право користування чужим майном
- •Глава 33 Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб
- •2. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування.
- •Глава 34 Право користування чужою земельною ділянкою для забудови
- •Право користування земельною ділянкою, наданою для забудови, може бути відчужене землекористувачем або передаватися у порядку спадкування.
- •Право користування чужою земельною ділянкою для забудови може бути встановлено на визначений або на невизначений строк.
- •2. Власник земельної ділянки має право володіти, користуватися нею в обсязі, встановленому договором із землекористувачем.
- •Глава 35 Загальні положення про право інтелектуальної власності
- •Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.
- •4. Особисті немайнові права інтелектуальної власності не можуть відчужуватися (передаватися), за винятками, встановленими законом.
- •Глава 36 Право інтелектуальної власності на літературний, художній та іншій твір (авторське право)
- •Кожен із співавторів зберігає своє авторське право на створену ним частину твору, яка має самостійне значення.
- •Відносини між співавторами можуть бути визначені договором. У разі відсутності такого договору авторське право на твір здійснюється всіма співавторами спільно.
- •Твір не може бути опублікований, якщо він порушує права людини на таємницю Ті особистого і сімейного життя, завдає шкоди громадському порядку, здоров ю та моральності населення.
- •Ніхто не має права опублікувати твір без згоди автора, крім випадків, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
- •У разі смерті автора його правонаступники мають право на опублікування твору, якщо це не суперечить волі автора.
- •Глава 37
- •Право інтелектуальної власності на виконання,
- •Фонограму, відеограму та програму (передачу)
- •Організації мовлення (суміжні права)
- •2. Суб 'єктами суміжних прав є також інші особи, які набули таких прав відповідно до договору чи закону.
- •Оренда оригіналу чи примірника запису виконання;
- •Забезпечення засобами зв язку можливості доступу будь-якої особи до записаного виконання з місця та в час, обраних нею.
- •2. Використанням виконання є також інші дії, встановлені законом.
- •Глава 38 Право інтелектуальної власності на наукове відкриття
- •Глава 39 Право інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок
- •Об'єктом корисної моделі може бути продукт ( пристрій, речовина тощо) або процес у будь-якій сфері технології.
- •Законом можуть бути встановлені продукти та процеси, які не є придатними для набуття права інтелектуальної власності на них відповідно до цієї статті.
- •Обсяг правової охорони визначається формулою винаходу, корисної моделі, сукупністю суттєвих ознак промислового зразка.
- •Умови та порядок видачі патенту встановлюються законом.
- •Глава 40 Право інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми
- •Глава 41 Право інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію
- •Глава 42 Право інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин
- •Автор сорту рослин, породи тварин;
- •Інші особи, які набули майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин за договором чи законом.
- •Глава 43 Право інтелектуальної власності на комерційне найменування
- •Відомості про комерційне найменування можуть вноситися до реєстрів, порядок ведення яких встановлюється законом.
- •Особи можуть мати однакові комерційні найменування, якщо це не вводить в оману споживачів щодо товарів, які вони виробляють та (або) реалізовують, та послуг, які ними надаються.
- •Глава 44 Право інтелектуальної власності на торговельну марку
- •Глава 45 Право інтелектуальної власності на географічне зазначення
- •Глава 46 Право інтелектуальної власності на комерційну таємницю
- •2. Органи державної влади зобов 'язані охороняти комерційну таємницю також в інших випадках, передбачених законом.
- •Книга третя
- •Коментар цивільного кодексу україни
- •09117, М. Біла Церква, вул. Леся Курбаса, 4.
Авторське право на твір, створений у співавторстві, належить співавторам спільно, незалежно від того, становить такий твір одне нерозривне ціле чи складається з частин, кожна з яких може мати й самостійне значення. Частина твору, створеного у співавторстві, визнається такою, що має самостійне значення, якою вона може бути використана незалежно від інших частин цього твору.
Кожен із співавторів зберігає своє авторське право на створену ним частину твору, яка має самостійне значення.
Відносини між співавторами можуть бути визначені договором. У разі відсутності такого договору авторське право на твір здійснюється всіма співавторами спільно.
1. Якщо твір створюється творчою працею двох або кількох авторів (співавторів), то така сумісна творча діяльність називається співавторством. Новий ЦК України розрізняє, як і цивільно-правова теорія, нероздільне і роздільне співав-
727
торство. Нероздільним визнається таке співавторство, за яким виділяти частину твору, написану конкретним співавтором, неможливо. Твір є єдиним цілим. При роздільному співавторстві та чи інша частина твору, підготовлена будь-яким і конкретним співавтором, чітко визначена. Кожна з таких частин твору може бути використана окремо, як самостійний твір, вона має самостійне значення і не пов'язана з іншими частинами такого твору нерозривно.
2. При нероздільному співавторстві колективний твір, створений кількома співавторами, використовується ними тільки за спільною згодою. При відсут ності такої згоди спір розв'язується судом. При роздільному співавторстві ко жен із співавторів має право використовувати свою частину твору самостійно, на свій розсуд, якщо інше не передбачено домовленістю між співавторами.
Право на твір, створений у співавторстві, належить усім співавторам незалежно від того, чи утворює він одне нерозривне ціле або складається із частин, кожна із яких має самостійне значення. Право на опублікування та інше використання такого твору в цілому належить всім співавторам.
Якщо твір, створений у співавторстві, становить одне нерозривне ціле, то жоден із співавторів не може без достатніх підстав відмовити іншим у дозволі на опублікування, інше використання або зміну твору.
3. Співавторство може виникати за таких умов: наявність домовленості (пись мової чи усної) про спільну працю над створенням твору; зазначена співпраця має носити творчий характер. Надання автору будь-якої технічної допомоги (пе редрук оригіналу рукопису на друкарській машинці чи його набір на комп'ю тері, надання іншої допомоги) співавторством не визнається. Співпраця має бути творчою, а співавторство — добровільним. Відносини між співавторами визна чаються угодою чи домовленістю між ними.
Співавторством визнається також інтерв'ю. При цьому співавторами інтерв'ю вважаються: особа, яка дає інтерв'ю, і особа, яка його взяла. Авторське право на інтерв'ю виникає у кожного з них. Але опублікування запису інтерв'ю допускається лише за згодою особи, яка дала інтерв'ю.
4. Винагорода за використання колективного твору належить співавторам у рівних частках, якщо за домовленістю між ними не передбачається інше. Якщо твір, створений у співавторстві, є одним нерозривним цілим і частка кожного із співавторів не може бути виділена, винагорода співавторам належить у рівних частках. При роздільному співавторстві винагорода за використання твору виз начається угодою між ними. Якщо такої угоди немає, то розмір винагороди виз начається відповідно до частки твору, створеної конкретним співавтором. Про те співавтори можуть домовитися й про інший розподіл винагороди.
Стаття 437. Виникнення авторського права
/. Авторське право виникає з моменту створення твору. 2. Особа, яка має авторське право, для сповіщення про свої права може використовувати спеціальний знак, встановлений законом.
1. Закон України «Про авторське право і суміжні права» (ст. 11) проголошує, що авторське право на твір виникає внаслідок його створення. Таку ж нор-
728
му містить і ЦК України (ст. 437). Моментом створення твору слід, вважати надання твору такої об'єктивної форми, за допомогою якої він стає придатним для сприйняття іншими особами та відтворення. Твір, ще не втілений в матеріальну форму, об'єктом правової охорони бути не може.
2. Авторське право поширюється на твори незалежно від місця їх першого оприлюднення (або які ще не оприлюднені, але знаходяться в об'єктивній фор мі на території України). Авторами творів або особами, яким належить авторсь ке право і (або) суміжні права на них, можуть бути фізичні особи, які є громадя нами України або не є громадянами України, але мають постійне місце прожи вання на території України, або юридичні особи, які мають місцезнаходження на території України.
Авторське право поширюється також на твори, вперше оприлюднені на території України, або вперше оприлюднені за межами України, але після цього протягом ЗО днів оприлюднені на території України. Охороні авторським правом підлягають передачі організацій мовлення, місцезнаходження яких на території України; твори архітектури, які об'єктивно знаходяться на території України; твори та об'єкти суміжних прав, які охороняються відповідно до міжнародних договорів України.
Суб'єктам авторського права і (або) суміжних прав, незалежно від їх громадянства, твори чи об'єкти суміжних прав яких вперше оприлюднені на території іншої держави або не оприлюднені, але знаходяться в об'єктивній формі на території іншої держави, правова охорона надається відповідно до міжнародних договорів України.
Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей. Особа, яка має авторське право (автор чи будь-яка інша особа, якій на законній підставі передано авторське майнове право на цей твір), для сповіщення про свої права може використовувати знак охорони авторського права. Цей знак складається з таких елементів: латинська літера «С», обведена колом «©»; ім'я особи, яка має авторське право; рік першої публікації твору. Знак охорони авторського права проставляється на оригіналі і кожному примірнику твору.
Якщо твір опубліковано анонімно чи під псевдонімом (за винятком випадку, коли псевдонім однозначно ідентифікує автора), видавець твору (його ім'я чи назва мають бути зазначені на творі) вважається представником автора і має право захищати права останнього. Це положення діє до того часу, поки автор твору не розкриє своє ім'я і не заявить про авторство.
Стаття 438. Особисті немайнові права автора
/. Автору твору належать особисті немайнові права, встановлені статтею 423 цього Кодексу, а також право:
вимагати зазначення свого імені у зв'язку з використанням твору, якщо це практично можливо;
забороняти зазначення свого імені у зв язку з використанням твору;
обирати псевдонім у зв'язку з використанням твору;
на недоторканність твору.
729
1. Автор твору як суб'єкт права інтелектуальної власності відповідно до ст. 423 ЦК України наділяється певними особистими немайновими правами. Крім них, йому надаються особисті немайнові права, встановлені ст. 438 ЦК.
Автор має право вимагати зазначення свого імені у зв'язку з використанням твору, якщо це практично можливо. Це означає, що автор може використовувати твір самостійно або дозволяти іншим особам його використовувати під його справжнім ім'ям чи під псевдонімом. Право на авторське ім'я є таким особистим немайновим правом, яке автор не може передати будь-якій іншій особі за будь-яких умов. Як і право авторства, право на авторське ім'я виникає із самого факту створення твору. Проте право на ім'я реалізується лише при будь-якому оприлюдненні твору і діє протягом усього життя автора. Після його смерті це право охороняється спадкоємцями, правовими організаціями або державою.
2. Автор твору має право позначити на ньому своє ім'я одним із двох спо собів: 1) вказати своє справжнє ім'я; зазначити псевдонім. Справжнє ім'я авто ра: прізвище, ім'я і по батькові повністю або прізвище та ініціали, або прізвище та ім'я повністю. Проте, якщо твір позначається тільки ініціалами, то він вва жається анонімним.
Ім'я автора позначається на титульній сторінці твору або на афіші, у титрах фільму або оголошується перед публічним виконанням твору тощо.
Готуючи твір до оприлюднення, скажімо, до опублікування, автор може зазначити свій науковий ступінь, вчене або почесне звання, посаду та інші реквізити. Вносити будь-які зміни у спосіб позначення імені не допускається.
Відповідно до ст. 438 ЦК автор вправі забороняти зазначення свого імені у зв'язку з використанням твору. Так, якщо автор не бажає з тих чи інших причин розкривати своє справжнє ім'я, то він може позначити твір обраним псевдонімом або дозволити використання його без позначення імені. Законодавець наголошує на тому, що автор має право забороняти зазначення свого імені у зв'язку з використанням твору. Постає запитання: що саме може заборонити автор — зазначення свого справжнього імені чи обраного ним псевдоніма? Відомо, що псевдонім — це спосіб зазначення власного імені. Отже, автор має право забороняти зазначення свого справжнього імені, а також псевдоніма у зв'язку з використанням власного твору. Іншими словами, автор має право зовсім не розголошувати своє справжнє ім'я чи псевдонім, і забороняти іншим це робити, тобто він може оприлюднювати свій твір без розголошення свого імені будь-яким способом — анонімно.
Часто автори бажають присвятити свій твір будь-якій особі, історичній події тощо. ЦК і чинне законодавство це питання не врегульовують, хоча на практиці такі посвяти мають місце. Але й прямої заборони на таку посвяту законодавство також не встановлює. Вбачається, що це питання слід вирішувати договором між автором і особою, яка буде використовувати твір.
Стаття 439. Забезпечення недоторканності твору
/. Автор має право протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню або іншій зміні твору чи будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі та репутації автора, а також супроводженню твору без його згоди ілюстраціями, передмовами, післямовами, коментарями тощо.
730
2. У разі смерті автора недоторканність твору охороняється особою, уповноваженою на це автором. За відсутності такого уповноваження недоторканність твору охороняється спадкоємцями автора, а також іншими заінтересованими особами.
Законодавець при визначенні права автора на недоторканність твору виходить із концептуального положення про те, що творець несе повну відповідальність за зміст, наукову цінність, літературний і художній рівень та інші якісні характеристики твору. У першу чергу він заінтересований у тому, щоб при використанні його твору не були допущені будь-які, хоча б найменші, зміни. Це можуть бути перекручення міркувань, думок, окремих положень, змісту твору в цілому, які можуть бути зроблені як навмисно, так і без умислу.
Зміст права на недоторканність полягає в тому, що при виданні, публічному виконанні або іншому використанні твору забороняється без згоди автора вносити будь-які зміни, як у самий твір, так і в його назву, позначення імені автора. Без згоди автора забороняється супроводжувати твір ілюстраціями, передмовами, післямовами, коментарями та будь-якими іншими поясненнями. Не можна без згоди автора скорочувати обсяг твору, змінювати або замінювати окремі глави, порушувати цілісність твору тощо, вилучати з нього авторські посвяти, епіграфи, анотації тощо.
Разом з тим чинне законодавство допускає цитування в оригіналі і у перекладі в наукових, дослідницьких, полемічних, навчальних, інформаційних цілях із правомірно оприлюднених творів в обсязі, виправданому метою цитування. Допускається також цитування в оглядах поточних подій у кіно, по радіо, по телебаченню, у випущених у світ літературних і художніх творах в обсязі, що відповідає інформаційній меті. В усіх зазначених випадках твір відтворюється і використовується не в первісному вигляді, а в переробленому, проте такі зміни творів не визнаються порушенням права на недоторканність.
Не визнається порушенням права на недоторканність творча інтерпретація твору виконавцем чи режисером-постановником, якщо при цьому не вносяться зміни до форми і змісту твору. Створення пародій і стилізацій, опублікування критичних оглядів та коментарів також не є порушенням права на недоторканність.
Не допускається будь-яке інше посягання на твір, яке здатне зашкодити честі і репутації автора. У разі виникнення спору це питання вирішує суд.
4. Крім автора, забезпечувати недоторканність твору після його смерті може спеціально уповноважена на це автором особа. За відсутності такої особи право на недоторканність твору можуть здійснювати спадкоємці автора та інші заінте ресовані особи.
Право протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню або іншій зміні твору чи будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі і репутації автора, а також захист авторства не переходять у спадщину. Правом на недоторканність твору спадкоємців наділяє закон.
Крім спадкоємців, право на недоторканність твору померлого автора можуть здійснювати інші заінтересовані особи. Це можуть бути як фізичні, так і юри-
731
дичні особи. Фізичними вважаються особи близькі до автора, які не входять у коло спадкоємців ні за законом, ні за заповітом. Юридичними особами можуть бути творчі спілки письменників, художників та інших митців. До них можуть бути віднесені органи виконавчої влади.
Стаття 440. Майнові права інтелектуальної власності на твір
/. Майновими правами інтелектуальної власності на твір є:
право на використання твору;
виключне право дозволяти використання твору;
право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання;
інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
2. Майнові права на твір належать його авторові, якщо інше не встановлено договором чи законом.
і. Основним майновим правом інтелектуальної власності на твір є право на його використання. За Законом України «Про авторське право і суміжні права» право на використання твору визначається як виключне. Проте п. 1 ч. 1 ст. 440 ЦК не визнає його виключним. Звертає увагу певна некоректність формулювання цієї норми. Вбачається, що право на використання твору за своєю юридичною природою є виключним. Особливість цього права полягає насамперед в тому, що тільки сам автор може використовувати створений ним твір (за винятком випадків, передбачених законом) і тільки він як суб'єкт цього права може дозволяти його використання іншими особами. Право на використання твору надає його суб'єкту право вилучати корисні якості твору у будь-якій формі і будь-яким способом.
Право на використання твору означає також право автора вирішувати питання щодо доцільності (готовності) оприлюднення твору, його форми, обсягу тощо.
2. До виключних майнових прав інтелектуальної власності слід віднести право автора та інших осіб, які мають авторське право, дозволяти використання твору іншими особами або забороняти таке використання. Воно передбачає:
відтворення творів, тобто виготовлення одного або більше примірників твору, відеограми, фонограми у будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі і цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп'ютер.
Надання права на використання твору іншій особі може мати місце лише на підставі договору, який укладається лише (за винятком випадків, визначених законом) у письмовій формі. Такий договір стосується лише творів, зафіксованих в об'єктивній формі.
Потрібно мати на увазі, що виключне право дозволяти використання твору передбачає і право автора перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання. Як уже підкреслювалося, твір може бути використаний іншими особами лише з дозволу автора чи інших осіб, які мають авторське право, за винятком випадків, встановлених ЦК та іншим законом.
732
Стаття 441. Використання твору
/. Використанням твору є його:
опублікування (випуск у світ);
відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі;
переклад;
переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни;
включення складовою частиною до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо;
публічне виконання;
продаж, передання в найм (оренду) тощо;
8) імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок тощо. 2. Використанням твору є також інші дії, встановлені законом.
1. Право на опублікування (випуск у світ) є одним із найбільш поширених способів використання твору. Шляхом опублікування автор сповіщає суспіль ство про свій твір. Водночас право на опублікування є способом реалізації авто ром та іншими особами, що мають авторське право, свого майнового права інте лектуальної власності.
Закон України «Про авторське право і суміжні права» містить ще одне поняття, близьке до опублікування — оприлюднення. Так, оприлюдненням (розкриття публіці) твору є здійснена за згодою автора чи іншого суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав дія, що вперше робить твір доступним для публіки, шляхом опублікування, публічного виконання, публічного показу, публічної демонстрації, публічного сповіщення тощо.
Опублікуванням визнається випуск в оборот за згодою автора чи іншого суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав виготовлених поліграфічним, електронним чи іншим способом примірників твору, фонограми, відеограми у кількості, здатній задовольнити, з урахуванням характеру твору, фонограми чи відеограми, розумні потреби публіки, шляхом їх продажу, здавання в майновий найм, побутового чи комерційного прокату, надання доступу до них через електронні системи інформації таким чином, що будь-яка особа може його отримати з будь-якого місця і у будь-який час за власним вибором, або передачі права власності на них чи володіння ними іншими способами. Опублікуванням твору, фонограми, відеограми вважається також депонування рукопису твору, фонограми, відеограми у сховищі (депозитарії) з відкритим доступом та можливістю одержання в ньому примірника (копії) твору, фонограми, відеограми.
Опублікуванням твору, фонограми, відеограми часто називають випуск твору, фонограми чи відеограми у світ. Опублікування — це доведення твору, фонограми чи відеограми до відома необмеженого кола осіб.
2. Автор та і наші особи, які набувають авторських прав, мають можливість вилучати із використання твору його корисні якості, тобто певний доход. Вико ристання твору може здійснюватися будь-яким способом і у будь-якій формі, які прямо не заборонені законом. Для раціонального використання твору в пе реважній більшості випадків оригінал твору необхідно відтворити. Відтворенням визнається виготовлення одного або більше примірників твору, фонограми, відеограми у будь-якій матеріальній формі.
733
Право на відтворення — це право на повторне надання твору об'єктивної форми, придатної для сприйняття його іншими особами. У точному значенні це виготовлення копій твору в будь-якій матеріальній формі, незалежно від того, де і коли вони будуть введені у цивільний оборот і чи буде мати це місце взагалі. Відтворенням твору визнається втілення його в іншу матеріальну форму (наприклад, музичний твір, зафіксований спочатку в нотній формі, а потім записаний на магнітну плівку, у другому випадку буде вважатися його відтворенням).
Окремим видом відтворення визнається репродукування твору, тобто факсимільне відтворення у будь-якому розмірі і формі одного або більше примірників оригінального твору або копій письмових та інших графічних творів шляхом їх фотокопіювання або за допомогою інших технічних засобів.
3. Закон України «Про авторське право і суміжні права» передбачає право автора твору образотворчого мистецтва на доступ до нього, коли право власності на матеріальний носій цього твору належить іншій особі. Право доступу тісно пов'язане з правом на відтворення цього твору. Відповідно до цього Закону ав тор твору образотворчого мистецтва має право доступу до твору, який знахо диться у власності іншої особи, з метою його використання для відтворення (ви готовлення примірників, слайдів, карток, переробок тощо). Такий доступ мож ливий за умови, що він не порушує законні права і інтереси власника твору образотворчого мистецтва. Власник не може відмовити автору в доступі до тво ру без достатніх підстав.
Право доступу належить лише авторові. Воно не переходить до інших осіб. При здійсненні цього права мають бути в однаковій мірі дотримані права і інтереси обох сторін. Слід наголосити й на тому, що право на відтворення належить тільки авторові. Власник матеріального носія твору такого права не має.
4. Переклад оригінального твору надає авторові можливість самому перекла дати і використовувати переклад власного твору, а також давати дозвіл на пере клад уже оприлюдненого твору і його використання іншим особам. Надання дозволу іншій особі на переклад і його використання здійснюється за ліцензій ним договором між автором і перекладачем. За загальним правилом такий до говір є договором невиключної ліцензії. Такі договори часто укладаються між автором і організацією, яка має намір використати переклад твору.
Право на переклад існує протягом усього строку чинності авторського права. За наявності авторського перекладу (тобто здійсненого самим автором) ніхто інший не може перекладати цей твір. Від авторського перекладу слід відрізняти авторизовані переклади, тобто переклади, схвалені автором. Автор твору і його перекладач не є співавторами твору. При цьому перекладач не несе відповідальності за зміст оригіналу, а автор оригіналу — за якість перекладу.
Можливий переклад не з мови оригіналу, а з проміжного перекладу. Наприклад, твір французького автора перекладений російською мовою. Якщо передбачається цей твір перекласти українською мовою, але не з французького видання, а з російського, то, природно, російський переклад буде проміжним. Переклад українською мовою зазначеного твору повинен бути здійснений з дозволу французького автора і російського перекладача.
734
5. Переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни творів визнаються творчим процесом, у результаті якого створюються нові об'єкти авторських прав, так звані похідні твори.
Вони ні в якому разі не повинні спотворювати вже існуючі оригінали творів і шкодити їх охороні. Новизна похідного твору полягає у творчій переробці вже відомого твору. До таких об'єктів не належать аудіовізуальні твори, у тому числі іноземні, дубльовані, озвучені, субтитровані українською та іншими мовами.
Право на переробку належить самому авторові, який може здійснити її особисто або видати дозвіл на це іншим особам. Похідні твори є окремим об'єктом авторського права, а отже, і об'єктом правової охорони. Будь-яка переробка твору може мати місце лише на підставі договору з автором.
Адаптація твору — це пристосування або полегшення твору для сприйняття малопідготовленими читачами (наприклад, пристосування літературно-художнього твору для осіб, що починають вивчати іноземну мову).
Аранжування — перекладення музичного твору, написаного для одного інструмента чи складу інструментів (голосів), для виконання на іншому інструменті (оркестром) або іншим складом голосів — розширеним чи звуженим.
6. Без дозволу автора не може бути включений його твір до будь-якого збірни ка. Упорядник збірника користується авторським правом за умови дотримання ним прав авторів кожного з творів, включених до складеного твору. Автору збірника та інших складених творів (упорядникові, укладачеві) належить право на здійснені ним підбір і розташування матеріалів та (або) інших даних, що є результатом творчої праці (упорядкування).
Автори творів, включених до складеного твору, мають право використовувати свої твори незалежно від складеного твору, якщо інше не передбачено договором з упорядником збірника. Авторське право упорядника збірника не перешкоджає іншим особам здійснювати самостійний підбір або розташування тих самих творів і (або) інших даних для створення своїх творів. Проте правова охорона баз даних не поширюється на самі дані чи інформацію і не зачіпає будь-яке авторське право, що відноситься до самих даних чи інформації, які містяться у базі даних.
Видавцям енциклопедій, енциклопедичних словників, збірників наукових праць, газет, журналів та інших періодичних видань належать виключні права на використання таких видань у цілому. Видавець має право при будь-якому використанні таких видань зазначати у них своє ім'я або вимагати такого зазначення.
Одним із способів використання творів є публічне виконання. Ним визнається подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передач в ефір чи по кабелях), у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до звичайного кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час.
Публічним виконанням вважається також показ кадрів аудіовізуальних творів в їх послідовності із супроводженням або без супроводження звуком.
735
9. Продаж, передання у найм (оренду) тощо — це також способи використан ня твору шляхом розповсюдження. Розповсюджуватися можуть тільки твори, зафіксовані на певному матеріальному носії. Розповсюдження здійснюється лише за наявності копій твору, які можуть бути випущені у цивільний оборот. Зрозуміло, що невідтворений твір не може стати об'єктом цивільного обороту.
У коментованій статті ЦК та в інших законах не визначається, в якій кількості твір має бути відтворений для розповсюдження. Розповсюдженням визнається продаж примірників твору, здавання у прокат чи випуск творів у цивільний оборот іншим способом, навіть в обмеженій кількості. Стаття 441 ЦК не встановлює також способів і форм розповсюдження, називаючи лише продаж, передання в найм (оренду) тощо. Викладене не означає, що розповсюдження обмежується лише цими способами.
Правомірно опубліковані твори, законно введені у цивільний оборот, можуть розповсюджуватися далі без згоди автора і виплати авторської винагороди. Власник матеріального носія твору може вільно ним розпоряджатися, на свій розсуд, незалежно від волі автора. Він може його продати, подарувати, передати у тимчасове користування тощо.
10. Здавання у майновий найм після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп'ютерних про грам, баз даних, музичних творів, зафіксованих у нотній формі, а також у фоног рамі чи відеограмі або у формі, яку зчитує комп'ютер, складає суб'єктивне май нове право суб'єкта інтелектуальної власності. Воно надає можливість суб'єкту цього права використовувати об'єкти авторського права даними способами.
Цим видом використання охоплюється також і комерційний прокат.
Імпорт примірників твору, а також його перекладів та інших переробок може мати місце лише з дозволу автора або іншої особи, яка має авторське право. Це також виключне право автора чи іншого суб'єкта авторського права. Таке використання є різновидом розповсюдження твору. Адже ввіз в Україну примірників творів, які охороняються авторським правом, без дозволу автора чи інших суб'єктів авторського права є порушенням їх майнових прав. Відповідно до ЦК ввіз на митну територію України примірників творів, які були відтворені за кордоном, навіть з дозволу суб'єкта авторського права, визнається порушенням авторського права. Таке обмеження імпорту примірників творів, його перекладів та інших переробок зумовлюється тим, що авторське право носить територіальний характер, тобто його чинність поширюється лише на територію, де воно виникло. У силу цього розповсюдження примірників відтвореного за кордоном твору, його перекладу чи іншої переробки має бути під контролем суб'єкта авторського права. Якщо такі примірники будуть завезені на митну територію України, то це може призвести до порушення майнових прав суб'єкта авторського права шляхом зменшення попиту на його твори.
Використанням твору вважаються також інші дії, встановлені законом. До них за Законом України «Про авторське право і суміжні права» відносяться: 1) публічне виконання і публічне сповіщення творів; 2) публічна демонстрація і публічний показ; 3) будь-яке повторне оприлюднення творів, якщо воно здійснюється іншою організацією, ніж та, що здійснила перше оприлюднення;
736
4) подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, щоб її представники змогли здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором. Цей перелік не є вичерпним.
Публічне сповіщення (доведення до загального відома) — це передача за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефір за допомогою радіохвиль, а також лазерних променів, гамма-променів тощо, у тому числі з використанням супутників, чи передача на відстань за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволокнистого та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмі і відеограмі, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті.
Публічна демонстрація аудіовізуального твору, відеограми — це публічне одноразове чи багаторазове представлення публіці, за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав у приміщенні, в якому можуть бути присутніми особи, які не належать до звичайного кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, аудіо візуального твору чи зафіксованого у відеограмі будь-якого виконання.
Публічним показом визнається будь-яка демонстрація оригіналу або примірника твору, виконання, фонограми, відеограми, передачі організації мовлення за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав безпосередньо або на екрані за допомогою плівки, слайда, телевізійного кадру тощо (за винятком передач в ефірі чи по кабелях) або за допомогою інших пристроїв чи процесів у місця, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до звичайного кола однієї сім'ї чи близьких знайомих цієї сім'ї особи, яка здійснює показ, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один час.
Будь-яке повторне публічне сповіщення в ефірі творів також буде розглядатися як спосіб їх використання. Таке використання без дозволу організації мовлення, які здійснили зазначене, публічне сповіщення, не допускається. Відповідно до ст. 41 Закону України «Про авторське право і суміжні права» організації мовлення мають виключне право дозволяти чи забороняти: 1) публічне сповіщення своїх програм шляхом трансляції і ретрансляції; 2) фіксацію своїх програм на матеріальному носії та їх відтворення; 3) публічне виконання і публічну демонстрацію своїх програм у місцях з платним входом.
Організації мовлення мають право забороняти поширення на території України чи з території України сигналу із супутника, що несе програми, розповсюджуючим органом, для якого цей сигнал із супутника не призначався.
Наведений перелік майнових прав суб'єктів авторського права не є вичерпним.
Стаття 442. Опублікування твору (випуск твору у світ)
/. Твір вважається опублікованим (випущеним у світ), якщо він будь-яким способом повідомлений невизначеному колу осіб, у тому числі виданий, публічно виконаний, публічно показаний, переданий по радіо чи телебаченню, відображений у загальнодоступних електронних системах інформації.
24 8-108
737