Давид і Соломон продовжувачі старозавітної священної писемності

Наступник Самуїла і Саула в управлінні єврейським народом, цар Давид (1010-970) був приємником Самуїла і в священному письменництві. Давид (улюблений) був молодшим сином Ієссея з коліна Юдиного, правнук благочестивих Вооза і Руфи. 7,5р. він царював над коліном Юдиним (ІІ Царств 2:4) і лише потім був визнаний царем над усім Ізраїлем (ІІ Цар. 5:1-5). 30 р. було Давиду, коли він воцарився і царювання його продовжувалось 40р.

Згідно свідченнь з надписів псалмів, і юдео-християнського передання, Давид уклав більшу частину Псалтирі. В єврейській Біблії ця книга називається Тегіллім або Сефер-Тегіллім, що значить хваління або книга хвалінь, а в грецькій – ψαλτήριον – цією назвою позначався струнний інструмент, котрим в давнину у євреїв супроводжувалось виконання пісень Псалтиря, від слова ψάλλω – співаю. Кінора.

За надписами в єврейському тексті Давиду належить 73 псалми, а в греко слов’янському – 87. Така різниця пояснюється тим, що при визначенні походження ненадписаних іменами письменників в єврейському тексті псалмів, 70 перекладачів керувались тим переданням, котре дійшло до них відносно цих псалмів, а воно приписувало їх Давиду. Однак часто зміст цих псалмів невідповідав часу Давида. Тому всіх псалмів, які належать Давиду – 78 – це 73, які надписані його іменем в єврейському тексті і 5 ненадписаних, але зміст котрих свідчить про авторство Давида.

Всі псалми мають цифрове позначення, окрім того, більшість з них надписані іменами певних осіб. Окрім Давида і Соломона в надписах є імена Мойсея, Асафа, Емана, Ідифума і синів Кореєвих, що свідчить, що серед письменників Псалтиря були вказані особи.

В Псалмах містяться вказівки на події часу від Мойсея до Давида (89пс. – Мойс.), Давидового часу, дополонного і часу Вавилонського полону, а також післяполонного періоду. Таким чином період, котрий обіймає зміст псалмів, в декілька десятків разів перевищує середній вік людського життя і одна особа не могла бути письменником усієї Псалтирі. Час походження псалмів обіймає бл. 8 століть – від Мойсея до часів Ездри і Неемії. Ця обставина спонукає нас припускати, що спочатку у євреїв існували збірники окремих псалмів, котрі з часом були об’єднані в єдину книгу. На це вказує і сучасний поділ Псалтирі на 5 частин, кожна з яких має літургічне закінчення, а саме після 40, 71, 88, 105. В кінці 71-го пс. є зауваження: “скінчились молитви Давида, сина Єссея” (Пс. 71:20), що свідчить про те, що на ряду зі збірниками пісень Давидових існували збірники пісень інших авторів.

Що стосується часу появи і утворення цих збірників, то з найбільшою вирогідністю можна сказати, що перший збірник з’явився при Давиді і його поява була викликана богослужбовими потребами. А впорядкування всієї Псалтирі відноситься до часів Ездри і Неемії, коли був завершений взагалі весь канон священних старозавітніх книг.

В древності існувала думка, що Псалтир належить одному Давиду ( її підтримували св. Григорій Нисський, св. Амвросій Медіоланський, бл. Ієронім, св. Іоан Золотоустий і ін.). У древніх євреїв, як і в древній християнській церкві було прийнято називати всю Псалтир Давидовою, тобто написаною одним Давидом. А надписи інших осіб, котрі зустрічаються перед псалмами пояснювали в смислі вказівки на виконавців для виконання котрим призначались ті чи інші псалми.

Однак, свв. отці і вчителі Церкви не підтримували одностайно цю версію. Наприклад Ориген, св. Афанасій Великий, св. Василій Великий рахували Псалтир твором цілого ряду осіб. І ця думка серед вчених на сьогодні є переважаючою.

А звичай називати всю Псалтир Давидовою походить від того, що, слідуючи за Давидом, письменники намагались наслідувати Давида, як в змісті своїх псалмів, так і в зовнішній формі викладу. Таким чином, Давид домінує і немов задає тон усій Псалтирі.

Псалтир є досконалим взірцем пісенно-поетичного жанру в старозавітньому священному писанні. Пісні на славу Бога, Хранителя Ізраїля складались в єврейському народі і до Давида. Такими є вже згадувані пісня Маріам – після переходу через Червоне море і пророча пісня Деввори після перемоги Варака над Сисерою. Пісні при їх виконанні супроводжувались грою на музичних інструментах. Давид з юних років був вивчений музиці і був взятий до двору Саула. З юних років за Божественним натхненням і до останніх днів життя (2 Цар. 23:1,2; Пс. 151) він висловлював свої релігійні почуття в священних гімнах і псалмах. В псалмах Давид викладає як радісні, так і скорботні почутя, починаючи з перемоги над Голіафом, і закінчуючи перемогою “над всіма своїми ворогами” (2 Цар. 22:1). В своїх богонатхненних псалмах він висловлює всі надії і сподівання свого глибоковіруючого серця, а також надії, духовну радість, скорботи, страждання всього підзаконного старозавітнього людства, котре зі сторінок Псалтирі немов здалека вітає грядущого Викупителя.

Взагалі, Давид, зображаючи в Псалмах свій душевний стан, разом з тим зображав і стан усіх найкращих синів Ізраїля. Старозавітні історичні книги викладали з зовнішньої сторони життя всього єврейського народу. Псалми ж окреслювали внутрішній образ кожного члена єврейського суспільства.

Своїми натхненними гімнами Давид притягував до себе чимало своїх сучасників і побуджував їх до виразу своїх глибоких почуттів в священних гімнах-псалмах. Крім того, священну музику і псаломні піснеспіви Давид впровадив до богослужіння, влаштував при скинії організовані багаточисельні хори співаків і музикантів (1Хр.25гл.).Декотрі з цих співаків самі складали священні гімни. Так при Давиді були псалмопівцями Асаф, Еман, сини Кореєві, Ідифум і ін.

За свідченням надписів псалмів самим древнім псалмопівцем потрібно рахувати Мойсея. Йому належить один 89-й псалом, написаний ним напри- кінці 40-літньої подорожі пустелею. Таким чином, в Псалтирі ми знаходимо писання, котре обіймає внутрішнє духовне життя Ізраїля в усі часи існування у нього пророчого натхнення – від Мойсея до Ездри і Неемії. У цьому полягає особливість і перевага Псалтирі над іншими старозавітніми книгами.

Інші псалмопівці, сучасники і несучасники Давида, натхненні його священною вірою, подібно до нього висловлювали і свої релігійні почуття, сумніви і надії, радості і скорботи, месіанські надії усього підзаконного людства. Тому справедливо Псалтир завжди називають писанням немов би одного Давида, а за талмудичним переданням вона написана Давидом, “рукою десяти мужів”.