Висновки

У роки непу було взято курс на коренізацію. Його український різновид назвали українізацією. Українізація починалася як укорінення компартійно-радянського апарату в чужонаціональному середовищі.

Під час боротьби за владу в Кремлі політичний режим у країні дещо лібералізувався, внаслідок чого зміцніли сильні і в минулому позиції націонал-комуністів в Україні. Тому від запровадження офіційного курсу на коренізацію в УСРР було здобуто набагато більше політичних успіхів, ніж в інших союзних республіках. Особливі досягнення мали місце у розвитку національної культури. Проте коренізація супроводжувалась репресіями впливових діячів націонал-комуністичного спрямування.

Запитання:

1. Коли було прийнято курс на коренізацію?

2. У чому полягає зміст українізації?

3. Розкажіть про долю УАПЦ.

4. Хто такі націонал-ухильники?

5. Чому основний наголос у культурницькій роботі партія робила на ідеології?

6. Якими методами ліквідовувалась неписьменність?

7. Як відбувалося «оробітничення» студентського контингенту?

8. Розкажіть про здобутки української науки 1920-х pоків

9. Якою була роль М. Хвильового в суспільно-політичному житті і літературі?

Висновки

НЕП - компроміс між реальним економічним життям і вимогами і ідеологічними установками більшовиків. Спроба продовжувати курс «військового комунізму» в мирних умовах викликали опір українського селянства і робітників.

Першим і головним кроком в НЕП стала заміна продрозкладки продподатком. Було легалізовано приватну торгівлю і дрібну приватну власність. В державному господарстві впровадилися госпрозрахунки. Україна в складі СРСР швидко виходила з економічної розрухи, але довоєнного рівня досягти не вдалося через жорстку централізаторську політику держави в економіці, особливо через обмеження приватної власності, монополію держави на зовнішню торгівлю, брак іноземних інвестицій. Крім того, в уявленні більшовиків НЕП – це була тимчасова міра, і вона не мала далекої перспективи.

Як вимушений відступ перед Світовою революцією розглядали більшовики і національне питання. Зокрема це торкалося укладення федеративної угоди між Радянськими республіками, а також і політикою «коренізації», в випадку України – українізації.

При створенні СРСР сталінський план «автономізації» було відхилено, але компромісний, ленінський план все одно привів до надмірної централізації держави, бюрократизації Радянського наднаціонального апарату, і поступовій втраті державного суверенітету країн-засновників, в тому числі УСРР.

В національно-культурній сфері відступ від радикальної інтернаціоналістичної політики, що більшовицьке керівництво проводило з самого початку свого існування, був особливо відчутний в період НЕП. Був взятий курс на українізацію державних установ і народної освіти. Проте, як і НЕП це була тимчасова міра, або відступ від генеральної мети комуністів.

Все ж виявилися і національно-орієнтовані комуністичні елементи в Україні, які стали провідниками культурної українізації. Українська інтелігенція сприяла розвитку українізації, прагнула сприяти національному відродженню, хоча вона була обмежена ідеологічними рамками комуністичної партії. Результати цієї діяльності були лише не тільки в мовно-культурній сфері, - українізація стала основою для українського націонал-більшовизму. Але в кінці 1920-х – на початку 1930-х років ця тенденція була перервана сталінським керівництвом.

Питання:

1. Охарактеризуйте розвиток міжнародної діяльності УСРР.

2. Яке значення для України мало створення СРСР?

3. Назвіть видатних діячів українізації.

4. Які тенденції в українській культурі простежувалися в період НЕП?

5. В яких сферах життя проявлялися національно-комуністичні (націонал-більшовицькі) тенденції?

6. Чи мала УСРР націонал-комуністичну перспективу?

7. Чи мав перспективу НЕП в УСРР і СРСР?