Дитячий будинок

Заклад інтернатного типу забезпечує розвиток, вихован­ня, навчання та соціальну адаптацію дітей-сиріт і дітей, по­збавлених батьківського піклування (дошкільного та шкіль­ного віку), що перебувають у родинних стосунках та утри­муються за рахунок держави. Дитина, вихована в дитячому будинку, зростає практично вмілою, вправною, з відчуттям своєї причетності до життя колективу та вдячності дорос­лим, які її доглядають й опікуються її здоров'ям та освітою. Водночас життя, обмежене рамками дитячого будинку, негативно позначається на соціальній компетентності стар­шого дошкільника: кожний вихід у широкий соціальний світ для нього серйозне випробування і супроводжується склад­ними переживаннями, потребує значних зусиль волі. Звич-

II. «Я у Cirri» 321

Частина друга

ний до певного кола молодших, однолітків та старших за се­бе дітей, він ніяковіє, розгублюється в незвичних ситуаціях, важко пристосовується до нових умов життя, погано орієн­тується в них, не може адекватно впливати на соціум, ком­плексує від цього. Переважання ділового спілкування з діть­ми над особистісним, домінування приписувально-розпо-рядчої форми звернень до них авторитетних дорослих, пильний контроль, жорстка унормованість та одноманіт­ність буття, обмеженість життєвого простору та простору "Я", неможливість усамітнитися виробляють у дитини від­чуття меншовартісності, формують залежну поведінку, при­вчають до пристосовництва та догоджання людям, що їх до­глядають. Дефіцит тактильних та емоційних контактів з приємними дорослими, звичка орієнтуватися на слово як життєво важливий сигнал (почута вимога, своєчасне реагу­вання на неї — запорука фізичного та психологічного ком­форту, спокою, захищеності) позначаються на формуванні відповідних життєвих установок та чекань. Відсутність у зак­ладі представників чоловічої статі гальмує процес статевої ідентифікації: багато хлопчиків, описуючи себе, використо­вують жіночий рід — "я прийшла", "я вже зробила" тощо. Ускладнюється процес формування елементарної життєвої перспективи, усвідомлення своїх прав та обов'язків, станов­лення реалістичної картини світу та власного "Я".

Вихователям дитячого будинку варто збільшити кіль­кість й тривалість особистісних контактів з кожною дити­ною, пестити та вживати пестливі слова під час спілкування з нею. Доцільно частіше надавати їй право на вибір та при­йняття самостійних рішень, формувати свідоме ставлення до свого життя, створювати сприятливі умови для прояву творчих здібностей, збагачення життєвих вражень, вихову­вати гнучкість, формувати практичні життєві навички, вправляти в умінні орієнтуватися, пристосовуватися та конструктивно впливати на середовище, встановлювати до­вірчі контакти з приємними людьми. Гуманізація життєді­яльності — важлива умова різнобічного та гармонійного розвитку особистості старшого дошкільника в умовах дитя­чого будинку.

322

Специфіка впливу різних соціальних інститутів

ПОЗАШКІЛЬНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

Сьогодні певна кількість старших дошкільнят відвідує різні типи позашкільних закладів — палаци, центри, станції, клуби, музичні та художні школи, студії тощо. У такий спо­сіб сучасна сім'я намагається дати дитині належну освіту на безоплатній основі й водночас розвинути її здібності. У бі­льшості сучасних ПНЗ функціонують так звані "школи для маленьких", мета яких — загальний розвиток малюка, підго­товка його до шкільного навчання. Долучення до інтенсивно­го й водночас гнучкого режиму життя, нових різноманітних нидів діяльності, сприяє розширенню ступеня свободи дити­ни, дає їй можливість апробувати себе в новому, вчитися приймати самостійні рішення, розвивати свої креативні та комунікативні здібності. У ПНЗ старший дошкільник не харчується і не спить удень, перебуває без рідних лише ко­роткий проміжок часу, може за власним бажанням змінити рід занять та педагога, має право досить вільно пересувати­ся по приміщенню, збагачується різноманітною інформа­цією та враженнями, усвідомлює, що добровільність — важ­ливий складник людського буття. Водночас система занять у ПНЗ, як правило, організована за шкільною моделлю, тоб­то зорієнтована переважно на засвоєння дитиною знань з різних предметів. Розвитку особистості та вихованню стар­шого дошкільника, організації ігрової діяльності тут приці­няється недостатньо уваги. З дитиною працюють різні педа­гоги-предметники, що формалізує взаємини, знижує відпові­дальність дорослого за динаміку розвитку кожної конкретної дитини, реалізує порційний, а не цілісний підхід до особис­тості. Нестабільним є дитяче співтовариство, яке створюєть­ся на короткий час і часто змінюється за якісним та кількіс­ним складом. Це ускладнює становлення сталих взаємин між однолітками, важливих для цього вікового періоду, знецінює І исцифічні для дошкільного віку дитячі види діяльності.

Важливими умовами оптимізації виховної та навчальної діяльності позашкільного закладу є: визнання морально-ду­ховного розвитку як пріоритетного в розвитку особистості дошкільника; відхід від шкільної моделі організації життє-

323

Частина друга

діяльності дітей, зокрема заняття як її домінантної форми; гуманізація змісту освіти, турбота про формування в дитини цілісної картини світу, збагачення її досвіду пізнання реаль­ного життя; увага до соціально-емоційного розвитку дити­ни, формування сприйнятливості як особистісної якості; ре­алізація в педагогічній практиці особистісно орієнтованого підходу до вихованця.

Оптимізації життєдіяльності вихованця шостого-сьомого років життя у позашкільному закладі сприятимуть: збере­ження дитячої субкультури й специфічних для віку видів ді­яльності; використання гри як основної форми проведення занять з дошкільниками; відмова від шкільної моделі на­вчання; формування дитячого світогляду, реалістичного об­разу світу; викладання основ філософії життя, збагачення дітей життєво важливими знаннями, вміннями та навичка­ми; виховання базових якостей особистості, розвиток ком­петентності у сферах життєдіяльності: "Природа", "Культу­ра", "Люди", "Я Сам"; збалансованість взаємин тимчасового дитячого колективу та особистості. Важливо, щоб педагоги були ознайомлені зі змістом Базової програми розвитку ди­тини дошкільного віку "Я у Світі", орієнтувалися на неї при виборі напрямів навчально-виховної роботи, створенні влас­них авторських програм.

324

Оптимізація взаємодії педагога з батьками

ОПТИМІЗАЩЯ ВЗАЄМОДІЇ ПЕДАГОГА З БАТЬКАМИ

Модернізація дошкільної освіти не може не торкнутися сучасної сім'ї, лишити родину стороннім спостерігачем змін, що відбуваються у першій її ланці, не зачепити її ін­тересів. Важливо долучати батьків до процесу оновлення змісту, форм та методів освіти синів та доньок, підтриму­вати бажання перенести доцільне в практику сімейного ви­ховання.

Ефективне впровадження Базової програми "Я у Світі" потребує оновлення стратегії й тактики взаємодії педаго­гів з батьками, зміни її векторів та акцентів, осучаснення предмета розмов, розширення спектру життєво важливих проблем, надання зустрічам більшої щирості, відвертості, конструктивності, звільнення від надмірної формалізовано-сті. Об'єднання зусиль допоможе створити широкий розви-вальний простір, сприятливий для повноцінного буття дити­ни в сім'ї та дошкільному закладі, розкриттю нею своїх сут-нісних сил, становленню як активного суб'єкта індивідуаль­ної та колективної діяльності.

На часі складна й відповідальна просвітницька робота дошкільного закладу, спрямована на розширення й поглиб­лення уявлень членів родин про сучасні освітні завдання, роль вікових та індивідуальних особливостей дитини в її особистісному становленні, сутність компетентності як інте-іративну якість особистості. Сьогодні вкрай важливо узго­дити позиції та очікування педагогів й батьків, принаймні по основних напрямах, гуманізувати взаємодію, налаштува­тися на необхідність професійного та особистісного само­вдосконалення.

Пропонуємо оновлені завдання, зміст співпраці педаго­гів і батьків, а також умови оптимізації цього процесу. Спо­діваємося, це допоможе педагогові виявити власні здобутки та недоліки в ньому, накреслити шляхи усунення останніх.

325