Криміналістична діагностика. Об’єкт, предмет та зміст криміналістичного діагностування
Багато пошуково-пізнавальних завдань в ході розслідування злочинів пов'язано з необхідністю встановлення станів різного роду об'єктів, виявлення суті, деталей і механізму яких-небудь (в основному криміналістичних) подій, явищ і процесів. Всі ці завдання одного дослідницького напряму можна об'єднати поняттям «розпізнавання», яке, у свою чергу, охоплюється широко відомим поняттям «діагностика» (від грецького diagnostikos - здатний розпізнавати).
В криміналістиці почав формуватися не тільки самостійний напрям дослідження, але і ціле вчення, назване криміналістичною діагностикою, яке можна визначити як науково розроблену систему завдань і методів розпізнавання і пояснення суті, властивостей, станів і інших особливостей об'єктів, явищ, процесів, пов'язаних із злочинами з метою їх розкриття, розслідування і попередження.
При цьому не слід ототожнювати діагностичний напрям пізнання в криміналістиці з доведенням у кримінальній справі. Воно перш за все є практичною діяльністю, регламентованою законом. Результати ж діагностики, як і інших криміналістичних досліджень, є лише різновидом отриманих фактичних даних, необхідних для розумових процесів доведення.
Все різноманіття діагностичних завдань криміналістичного пізнання можна звести до виявлення, вивчення, пояснення і розпізнавання наступного: властивостей і станів, використаних при скоюванні злочинів матеріальних об'єктів і дійових при цьому осіб; властивостей і умов формування чинників обстановки події злочину (просторових, тимчасових, ситуативних); механізму виникнення і протіканні окремих етапів, процесів злочину і їх взаємодії між собою і різного роду об'єктами. Розпізнаються при цьому такі властивості і стани осіб по їх діях, які мають чисто криміналістичне, а не медичне, не психіатричне і психологічне діагностичне значення. Зокрема, слідами дії суб'єктів на місці скоєння злочину діагностується стать, вік, загально професійні уміння і знання, злочинний досвід, уміння поводитися із зброєю, вибуховими речовинами і ін.
У криміналістичній діагностиці, як в одному з напрямів криміналістичного пізнання завдання такого роду вирішуються за допомогою цілого комплексу методів (порівняння, аналогії, моделювання, експериментування і екстраполяції).
Предметом діагностики як галузі знань є закономірності відображення якостей людей, предметів, явищ, які дають змогу визначити їх стан і характер змін, внесених внаслідок процесу вчинення злочину.
Об'єктом конкретної діагностичної експертизи є сукупність якостей (досліджуваних предметів, людини, явища) і їх відображень, які вивчають з урахуванням механізму взаємодії та співвідношення різних зв'язків, що виникають у процесі події злочину.
Умовою діагностики є наявність класифікованих знань про об'єкти, здобутих науковим і дослідним шляхом і не пов'язаних загальним походженням з об'єктом, що розпізнається.
Предметом криміналістичного діагностування є фактичні дані, що підлягають встановленню і мають доказове значення. Це природа, стан події злочину і будь-яких об'єктів, що пов'язані з подією злочину. Ці об'єкти можуть бути як матеріальними (люди, предмети, речовини тощо), так і нематеріальними (обставини, ситуації, зв'язки і відношення об'єктів та їх відображень об'єктивних і суб'єктивних).
Особливим предметом криміналістичної діагностики є людина, її прояви: загально-фізичні та окремі ознаки (стать, вік, зовнішність, стан здоров'я, антропологічна належність тощо); психологічні якості (пам'ять, спостережливість); здібності або навички (професійні, побутові, спортивні); соціальні (освіта); навички, форми, види, особливості діяльності, поведінки тощо.
Об'єкти, що беруть участь у діагностичному процесі, поділяються на такі, що діагностуються (природу яких слід установити) і такі, що діагностують (за їх допомогою встановлюється природа об'єктів, що діагностуються).
На практиці об'єкти, що діагностують, є речовими зразками, так само як і інформація про них, що характеризує їх клас, вид, групу, до якої вони належать.
Криміналістична діагностика за своєю сутністю є загальнонауковим поняттям діагностики - діагностичного процесу та його результату як особливого виду пізнання. Це такий вид пізнання, що виявляється в розпізнаванні (встановленні, визначенні, виявленні) конкретного явища на підставі абстрактного знання про нього, необхідному, суттєвому, чим таке явище відрізняється від інших.
Діагностичний процес полягає у визначенні сутності конкретного об'єкта, а також у порівнянні його природи з природою об'єктів певного класу, роду, виду, класифікації, встановленої наукою і досвідом. До такого роду криміналістичної експертизи можна віднести встановлення часу події, механізму події, способу дії даної особи. Експерт діагностує досліджувані ним явища і робить аргументований висновок, який має доказове значення, оскільки воно причинно пов'язане з досліджуваною подією.
Види криміналістичної діагностики класифікуються з урахуванням характеристики предмета, об'єкта, методу, технічних умов вирішення діагностичних завдань.
Зміст криміналістичного діагностичного процесу становлять дії, спрямовані на вирішення конкретного діагностичного завдання, результати якого мають судово-доказове значення. Наприклад, завданнями, що вирішуються діагностичними дослідженнями в галузі судової балістики, є:
- визнання предмета вогнепальною зброєю;
- визначення виду вогнепальної зброї;
- визначення технічного стану (справність, придатність до пострілу);
- можливість пострілу без натиснення на спусковий гачок;
- встановлення механізму пошкодження;
- встановлення причини пострілу та пошкодження зброї;
- визнання предметів набоями;
- визнання придатності набоїв для пострілу;
- відношення предметів до інструментів і матеріалів для виготовлення набоїв;
- визначення відносної давності пострілу за наявністю продуктів пострілу в каналі ствола;
- визначення черговості пострілу за слідами;
- визначення пробивної здатності (кінетичної енергії) снаряду;
- визначення однорідності, групової належності набоїв до мисливської зброї.
Вирішуючи діагностичні завдання, об'єкти дослідження зазвичай порівнюють з аналогічними об'єктами або знаннями про досліджуваний об'єкт, знаннями, що накопичені наукою, експертною практикою про клас (вид) імовірного об'єкта.
Експерт на будь-якому рівні експертного дослідження, навіть під час проведення ідентифікаційної експертизи, завжди діагностує в процесі вивчення об'єкта експертизи механізм його утворення, стан. Проте використання методу діагностування не виключає самостійного рівня експертного дослідження у формі діагностики, що постають перед тим чи іншим видом експертизи.
Зміст і послідовність пізнавальних дій діагностичного процесу визначаються основними стадіями експертного дослідження: підготовчою, роздільною, порівняльною і оціночною.
Під час підготовки виявляють і вивчають характер, напрям і межі дій різних факторів (умов), які впливають на достовірне встановлення характеристик об'єктів, що діагностують.
У ході роздільного дослідження виявляються і фіксуються ознаки об'єкта для діагностики, що характеризують його природу, кількість, якість.
На цій стадії визначають значущість ознак - чи є вони випадковими, чи виражають сутність об'єкта.
У порівняльній стадії встановлюють збіги й розбіжності об'єктів, що діагностуються, і об'єктів, які діагностують.
На заключній (оціночній) стадії оцінюється якість збігів та розбіжностей і формулюється висновок:
- категоричне розпізнавання об'єкта або заперечення цього;
- імовірне встановлення сутності або її виключення;
- неможливість діагностувати сутність об'єкта у зв'язку з невизначеністю виявлених ознак або відсутністю класифікації об'єктів з виявленими під час дослідження ознаками.