3. Класифікація податків і зборів.

За формою оподаткування:

1) прямі (встановлюються безпосередньо щодо платника, їх обсяг залежить від розміру доходу або майна):

- реальні (пріоритетність – об’єкту);

- особисті (пріоритетність – суб’єкту);

2) непрямі (в цінах товарів і їх розмір не залежить прямо від доходів; конкретні платники не завжди є їх носіями);

За економічним змістом:

1. на доходи;

2. на майно;

3. на витрати (споживання).

За рівнем установлення:

1. загальнодержавні;

2. місцеві.

За методом оправлення:

1) розкладні (загальна сума, яку мала сплатити територія, незважаючи на об’єкт, суб’єкт і т.д.);

2) окладні.

За способом утримання:

1. біля джерела доходів;

2. на підставі податкових декларацій;

3. на підставі платіжного повідомлення.

В залежності від джерела сплати:

1) з ціни;

2) з виробничої собівартості;

3) з валового прибутку;

4) з прибутку від звичайної діяльності до оподаткування.

5. Прямі т анепрямі податки

Непрямі податки - податки на товари і послуги, що встановлюються у вигляді надбавки до ціни або тарифу, оплачуються покупцями при купівлі товарів та отриманні послуг[1], а в бюджет вносяться продавцями чи рідше виробниками цих товарів та послуг.

Характерною особливістю непрямих податків є те, що:

це внутрішні податки які не можуть регулюватися нормами міжнародних договорів, крім договорів, ратифікованих Верховною Радою України, до вступу у силу законів за кожним з вказаних податків;

- вони виникають тільки на останньому етапі в процесі реалізації товарів (робіт, послуг) безпосередньо виробником чи торгівельною організацією, а також юридичними і фізичними особами, які ввозять на митну територію України товари, шляхом надбавки до ціни товару (робіт, послуг), що склалася, створюючи нову вартість;

- вони стягуються державою незалежно від результатів господарської діяльності платника податків;

- непрямими вони є через те, що фактично матеріальні витрати зі сплати податку несе споживач у складі ціни на продукцію, що він придбав.

Тому непрямі податки носять характер податків на споживання. Платник податку (юридична чи фізична особа) виступає як посередник, що нараховує і сплачує податок у бюджет держави.

В світовій практиці існують три види непрямих податків: акцизи, фіскальна монополія і мито. Hині в Україні стягуються акцизи, мито та податок на додану вартість.

Акцизи - це непрямі податки, які встановлюються у вигляді надбавки до ціни. Бувають специфічні та універсальні акцизи. Також акцизи поділяють на фіксовані та пропорційні. Фіксовані - встановлені на одиницю товару в грошовому вираженні, пропорцій - як відсоток до обсягів реалізації.

Специфічні акцизи

Ці акцизи виникли набагато раніше, ніж універсальні. Характерними їх рисами є обмежений перелік товарів, по яких вони стягуються, та диференційовані ставки по окремих групах товарів.

Універсальні акцизи

Універсальні акцизи відрізняються від специфічних універсальними ставками на всі групи товарів та ширшою базою оподаткування. Поширення універсальних акцизів зумовлене рядом чинників.

Широка база оподаткування забезпечує стійкі надходження до бюджету, які не залежать від змін в уподобаннях споживачів та асортименті реалізованих товарів.

Універсальні ставки полегшують контроль податкових органів за правильністю сплати податку.

Універсальні акцизи доволі нейтральні до процесів ціноутворення, оскільки податковий тягар рівномірно розподіляється між усіма групами товарів.

Такі недоліки непрямих податків, як значний вплив на інфляційні процеси і регресивність в соціальному аспекті виражені в універсальних акцизах яскравіше ніж в інших непрямих податках.

У податковій практиці існують три форми універсальних акцизів: податок з продажів (купівель) у сфері оптової або роздрібної торгівлі, податок з обороту і податок на додану вартість.

Об’єктом оподаткування податку з продажу (купівель) у ланках оптової чи роздрібної торгівлі є валовий доход на кінцевому етапі реалізації чи виробництва товарів, тобто оподаткування провадиться лише один раз, на одному ступені руху товарів. Цей податок використовувався нетривалий час в останній період існування СРСР, але поширений в інших країнах.

Податок з обороту також стягується з валового обороту, але вже на всіх ступенях руху товарів. Із цим пов’язаний значний недолік податків цієї групи - кумулятивний ефект, який полягає в тому, що в об’єкт оподаткування включаються податки, які були сплачені раніше, на попередніх етапах руху товарів. Цей податок широко і протягом тривалого часу (з початку 30-х і до початку 90-х років) використовувався в СРСР. Ставки податку з обороту були диференційовані за видами товарів. Досі використовується в ряді країн.

Податок на додану вартість сплачується на всіх етапах руху товарів, але об’єктом оподаткування виступає вже не валовий оборот, а додана вартість, що зберігає переваги податку з обороту, але в той же самий час ліквідує його головний недолік - кумулятивний ефект. Однак недоліком цього податку є складності та широке поле для зловживань в адмініструванні. Обчислення і стягнення податку на додану вартість потребує відповідного визначення об'єкта оподаткування - доданої вартості. Можливі два способи її обчислення: заробітна плата + прибуток; виручка від реалізації - матеріальні витрати.

Цей податок набув значного поширення в європейських країнах. Використовується цей податок і в Україні. В залежності від зловживань в його адмініструванні він то фактично не наповнював бюджет оскільки суми відшкодування майже дорівнювали сумам стягнення, то ставав головним джерелом його наповнення. При цьому застосовуються диференційовані ставки для окремих груп, видів товарів.

Фіскальна монополія

Фіскальна монополія - це прибуток держави від реалізації монополізованих державою товарів. При частковій монополії держава монополізує або тільки процес ціноутворення, або ціноутворення і виробництво певних видів товарів, або ціноутворення і реалізацію. При повній монополії держава залишає за собою виключне право на виробництво і реалізацію окремих товарів за встановленими нею цінами.

Мито

Мито встановлюється при переміщенні товарів через митний кордон держави, тобто при ввезенні, вивезенні або транспортуванні транзитом.

На відміну від інших непрямих податків стягнення мита має на меті не стільки фіскальні потреби держави, скільки формування раціональної структури експорту і імпорту.

В залежності від мети введення розрізняють наступні види мита: статистичне,

фіскальне,

протекціоністське,

антидемпінгове,

преференційне,

зрівняльне.

Статистичне мито - встановлюється на товари з метою обліку експортно-імпортних операцій.

¨ Фіскальне мито-встановлюється на товари сталого попиту, що дає достатні надходження.

¨ Протекціоністське мито - вводиться з метою захисту внутрішнього ринку від конкуренцій.

¨ Антидемпінгове мито - вводиться також для захисту внутрішнього ринку в умовах товарного демпінгу.

¨ Зрівнювальне мито - за згодою сторін має врівноважити ціни на вітчизняні і імпортні товари.

Преференційне мито – найкраще мито , яке встановлюється державою для

створення особливо сприятливого режиму для одного чи декількох держав

при ввезенні всіх або окремих груп імпортованих товарів

Види мита за способом нарахування

За способом нарахування мита : адвалерне, специфічне, комбіноване.

Адвалерне мито – це мито , яке нараховується у відсотках до митної

вартості товарів та інших предметів, що обкладаються митом .

Специфічне мито – це мито , яке нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів та інших предметів, що обкладаються митом .

Комбіноване мито – це мито , що поєднує особливості адвокорного і

специфічного митного обкладання..

В залежності від руху товарів

Ввізне мито нараховується на товари та інші предмети в разі ввезення таких на митну територію держави. Воно є диференційованим:

стосовно товарів, які надходять з держав, що входять разом з Україною до митних союзів або утворюють спеціальні митні зони;

стосовно товарів, котрі надходять з країн або економічних союзів, які користуються в Україні режимом найбільшого сприяння.

Вивізне мито нараховується на товари та інші предмети за їх вивезення за межі митної території держави.

Сезонне мито застосовується на окремі товари на строк не більший ніж чотири місяці від моменту його встановлення. Сезонне мито може бути ввізним і вивізним.

Спеціальне мито застосовується:

як спосіб захисту українських виробників в цілому;

як спосіб захисту національного товаровиробника, коли товари ввозяться на митну територію України в обсягах або за умов, що можуть завдавати шкоди національному товаровиробнику;

як запобіжний засіб проти порушення національних інтересів учасниками зовнішньоекономічної діяльності;

як заходи у відповідь на дискримінаційні або недружні дії інших держав, митних союзів.

Антидемпінгове мито застосовується в разі:

увезення на митну територію товарів за демпінговими цінами, що завдає шкоди національному товаровиробнику;

вивезення за межі митної території товарів за ціною, істотно нижчою від цін інших експортерів - конкурентів.

Компенсаційне мито застосовується в разі:

увезення на митну територію товарів, які є об'єктом субсидованого імпорту, що завдає шкоди національному товаровиробнику;

вивезення за межі митної території товарів на виробництво, переробку, продаж або споживання котрих надавалася державна субсидія, якщо таке вивезення завдає шкоди державі.

Міжнародна практика, а також український досвід свідчать, що найпоширенішим є мито на імпорт.

Переваги і недоліки прямих податків

- Перевагами податків на доходи є: рівень оподаткування прямо залежить від доходу, що створює рівні умови в оподаткуванні; у цих податків існують великі можливості для регулювання економіки як на мікро- так і на макрорівні.

Переваги податків на власність: сталість надходжень, незначні можливості для ухилення і приховання, простота стягнення, соціальна справедливість.

До недоліків податків відносять: від них легко ухилитись і приховати; підрахунок бази оподаткування є досить складним для платника; податковим органам досить непросто контролювати правильність обчислення цих податків . Крім того, об’єкт оподаткування є нестабільним, і його розміри коливаються в процесі циклічного розвитку економіки.

До недоліків відносять обмежену регулюючу функцію, а також нееластичність надходжень.

У 2009р. 26,9% зведеного бюджету – Податок на прибуток і ПДФО.

Перевагами непрямих податків є наступне: швидке надходження їх до бюджету, що дає змогу фінансувати видатки бюджету; непрямі податки охоплюють дуже широке коло товарів і послуг народного споживання, тому є висока ймовірність того, що надходження їх буде досить повним, але ще непрямі податки не балансують місцеві бюджети, так як споживання більш-менш рівномірне в територіальному аспекті; непрямі податки також справляють значний вплив і на державу, такий вплив виражається в тому, що їй вигідно збільшувати обсяг виробництва, бо чим більше обсяг реалізації, тим більше доходів надходить до бюджету.

Головним недоліком непрямих податків є те, що їх сплата не залежить від розміру доходів платників. Таким чином, сплата непрямих податків стає тяжким тягарем для платників податків. Отже, в непрямому оподаткуванні, мабуть, потрібно мати широке коло оподатковуваних товарів з досить помірними ставками або взагалі єдиний універсальний акциз. Урахувати інтереси всього суспільства неможливо.

Непрямі податки в 2009р. більше 39% у зведеному бюджеті.

6.

Податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах (Податковий кодекс України, 2010 р.)

Принципи оподаткування – вироблені фінансовою наукою найбільш загальні правила, стандарти оподаткування.

.1. загальність оподаткування - кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу;

2. рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу;

3. невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства;

.4. презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу;

.5. фіскальна достатність - встановлення податків та зборів з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його надходженнями;

.6. соціальна справедливість - установлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платників податків;

7. економічність оподаткування - установлення податків та зборів, обсяг надходжень від сплати яких до бюджету значно перевищує витрати на їх адміністрування;

8. нейтральність оподаткування - установлення податків та зборів у спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення конкурентоздатності платника податків;

9. стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року;

10. рівномірність та зручність сплати - установлення строків сплати податків та зборів, виходячи із необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів для здійснення витрат бюджету та зручності їх сплати платниками;

11. єдиний підхід до встановлення податків та зборів - визначення на законодавчому рівні усіх обов'язкових елементів податку.

Сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому Кодексом порядку, становить податкову систему України.

Отже, податкова система — сукупність податків і зборів, механізмів і способів їх розрахунку та сплати, а також суб'єктів податкової роботи, які забезпечують адміністрування і надходження податків і зборів до бюджету та інших державних цільових фондів.

В розвинених країнах за допомогою податків перерозподіляється 30-60% ВВП. В Україні в 2010 р. – всього доходів зведеного бюджету 314,4 млрд грн., або 29% до ВВП,( у 2008 – 31,3 %, 2009 – 31.6 %.) із них 75 % податкові.

Податкові платежі 166.9 – ДБ, 78,6 млрд. грн. . – місцеві бюджети, ЗБ - 245,5 млрд. грн.. по відношенню до ВВП близько 23 %.

Податковий Кодекс, прийнятий у 2010р. в Україні, регулює:

- відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів

Визначає:

- вичерпний перелік податків та зборів та порядок їх адміністрування

- платників податків та зборів, їх права та обов’язки,

- компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю

- відповідальність за порушення податкового законодавства

Склад і структура податкових надходжень до державного, місцевого і зведеного бюджетів.

	ДБ	МБ	ЗБ
1. ПДВ	47%	-	30%
2. Податок на прибуток	28%	8%	2%
3. Прибутковий податок з громадян	-	66%	24%
4. Акцизний збір	13%	1%	9%
5. Мито	7%	-	5%
6. Плата за землю	-	11%	4%
7. Місцеві податки і збори	-	3%	1%
8. Податок з власників транспортних засобів	-	4%	1%
9. Єдиний податок	-	4%	1%
10. Інші податки і збори	5%	3%	4%
	100%	100%	100%