Договір морського перевезення вантажу.

Загальна характеристика договору морського перевезення вантажу.

У міжнародному морському праві під договором морського перевезення вантажу, як правило, розуміється договір, при якому відправник зобов’язується сплатити встановлений фрахт, а перевізник доставити певний вантаж з одного порту в інший. В той же час історично склалося поняття договору фрахтування суден як близького до договору морського перевезення вантажу, але самостійного правового інституту морського права. Так, в законодавстві деяких країн договір фрахтування на рейс визначається як договір, при якому фрахтувальник (судновласник) за винагороду надає все судно або його частину в розпорядження фрахтувальника для здійснення одного або декількох рейсів. При цьому передбачається, що надання судна або його частини здійснюється фрахтувальником в цілях перевезення вантажу.

Договір фрахтування судна і договір морського перевезення вантажів визнаються різними правовими інститутами далеко не всіма країнами. Зокрема українське морське законодавство не визнає автономного існування договору фрахтування на рейс, а передбачає лише два види договорів морського перевезення вантажу. При цьому встановлюється, що договір морського перевезення вантажу може бути укладений:

1. з умовою надання для перевезення всього судна, частини його або певних суднових приміщень (чартер);

2. без такої умови.

Таким чином, відповідно до української правової доктрини за договором морського перевезення вантажу перевізник або фрахтувальник зобов’язується перевезти довірений йому відправником вантаж до порту призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі (одержувачу), а відправник або фрахтувальник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену платню (фрахт) (ст. 133 КТМ). Такий договір може бути укладений як з умовою надання для перевезення всього судна, його частини (договір фрахтування), так і без такої умови.

З наведеного визначення договору морського перевезення вантажу виходить, що учасниками договору є перевізник або фрахтувальник, відправник або фрахтувальник, а також одержувач. При цьому передбачається, що сторонами договору морського перевезення є перевізник або фрахтувальник і відправник або фрахтувальник, а одержувач – третя особа, на користь якої й укладений договір.

Перевізник є особою, яка від свого імені зобов’язується за винагороду перевезти вантаж в порт призначення і видати його одержувачу. Такою особою може виступати як власник судна, так і інша особа, що експлуатує судно на законній підставі від свого імені.

У разі укладення чартеру перевізник називається фрахтувальником, до обов’язку якого входить надати все судно або його частину для перевезення вантажу. Ним теж може виступати і власник судна, і інша особа, що експлуатує його від свого імені.

Таким чином, сторона, що виконує перевезення (перевізник), може виступати в одному і тому ж морській пригоді як фрахтувальник, коли укладає чартер, і як перевізник, коли видає коносамент.

Іншою стороною в договорі фрахтування судна є фрахтувальник. При цьому вантажовласник може сам займатися відправленням вантажу і виступати у ролі або фрахтувальника судна, або вантажовідправника. Це не виключає, проте, можливість того, що фрахтувальником і відправником можуть бути різні особи в одній морській пригоді.

Так, фрахтувальником за деяких умов запродажного контракту може виявитися покупець. В цьому випадку продавець товару буде зобов’язаний доставити і занурити товар на борт зафрахтованого покупцем судна, тобто виступить в ролі відправника. І саме відправнику перевізник видасть коносамент на пред’явлений до перевезення вантаж. І саме він відповідальний перед перевізником за збитки, що відбулися унаслідок невчасної ередачі, неправильності або неповноти документів, що вимагаються портовими, митними, санітарними правилами, і за інші упущення, в результаті яких був причинний збиток вантажу. Операція, укладена покупцем товару з судновласником, в цьому випадку буде договором фрахтування. А відносини між відправником і перевізником, оформлені коносаментом, можуть бути охарактеризовані як відносини за договором морського перевезення вантажу, за яким у кожної із сторін є самостійні права і обов’язки.

Особа, яка на законних підставах може вимагати видачі вантажу в порту призначення, називається одержувачем. Одержувач є законним власником коносаменту. При цьому якщо коносамент складений на пред’явника, то одержувачем є особа, яка законно володіє коносаментом. Якщо коносамент іменний, то відповідно одержувачем вантажу повинна бути особа, що вказана в коносаменті, або та особа, якій іменний коносамент переданий за іменним передавальним написом. При складанні ордерного коносамента законним його утримувачем, а отже, і одержувачем є особа, за розпорядженням якої був виданий коносамент, або особа, якій такий ордерний коносамент перейшов за іменним або бланковим передавальним написом.

Наявність і зміст договору морського перевезення вантажу можуть бути доведені чартером, коносаментом або іншими письмовими доказами. При перевезеннях в закордонному сполученні договір перевезення вантажу оформляється чартером і коносаментом або тільки коносаментом. І власне договором в цьому випадку є тільки чартер, оскільки коносамент є одностороннім документом, що складається і підписується перевізником.

Права і обов’язки сторін договору морського перевезення вантажу.

Права і обов’язки сторін договору морського перевезення вантажу визначаються цілим рядом національних і міжнародних нормативних документів, а також самим договором морського перевезення вантажу. Їх умовно можна розділити по етапах підготовки, здійснення і завершення перевезення, таким чином:

1. приведення судна в морехідний стан;

2. подача судна під навантажування;

3. прийняття і розміщення вантажу на судні;

4. здійснення самого перевезення;

5. видача вантажу одержувачу.

Обов’язки перевізника.

Одним з основних обов’язків перевізника є завчасне (до початку рейса) приведення судна в морехідний стан.

Судно вважається морехідним, якщо:

• забезпечена технічна придатність його до плавання;

• належним чином споряджено;

• укомплектовано кваліфікованим екіпажем;

• забезпечено всім необхідним для проведення рейса.

Угоди сторін за договором морського перевезення, що звільняють перевізника від обов’язку забезпечити морехідний стан судна до початку рейса, визнається недійсними.

Судно вважається морехідним в технічному відношенні, якщо його корпус, механізми і пристрої знаходяться в справному стані. Технічний стан судна підтверджується документами, видаваними класифікаційним товариством. Ці документи розглядаються як один з видів доказів морехідного стану судна, проте не можуть бути абсолютною гарантією технічної придатності судна на весь термін їх дії. Тому зацікавлені сторони мають право представляти докази того, що судно до початку рейса фактично не було в належному стані. Крім цього технічна придатність до плавання повинна визначатися задачами майбутнього рейса. Крім цього, судно повинне бути готове до безпечного плавання в конкретному районі, передбаченому в договорі фрахтування судна або в договорі морського перевезення.

Для того, щоб судно було визнане морехідним, воно повинне бути укомплектоване кваліфікованим екіпажем. Судновласнику передусім належить поклопотатися про наявність на судні мінімального складу екіпажа, при якому допускається вихід в морі. Проте морське законодавство більшості країн передбачає, що судновласник при укомплектовуванні судна екіпажем повинен поклопотатися ще і про те, щоб члени екіпажа були компетентними і відповідали своєму призначенню.

Серед інших обов’язків перевізника слід зазначити його обов’язок надати в розпорядження фрахтувальника обумовлене договором судно.

В той же час договір може передбачати умову про заміну обумовленого судна іншим (субститут), яке також повинне задовольняти всім вимогам перевезення вантажу за даним договором.

Перевізник зобов’язаний надати судно в розпорядження фрахтувальника в строк, встановлений договором. Ризик затримки судна в цьому випадку відноситься на рахунок перевізника.

Судно вважається прибулим, коли виконані наступні умови:

• воно прибуло до погодженого місця призначення,

• забезпечена готовність судна до навантажування або розвантаження;

• поданий нотис про готовність судна до вантажних операцій, який подається перевізником в письмовому формі під розписку з вказівкою дати і точного часу прийняття, коли судно може бути фактично використане фрахтувальником.

Перевізник зобов’язаний належним чином навантажить вантаж згідно вантажному плану, затвердженому капітаном судна. Він несе відповідальність за правильне розміщення, кріплення і сепарацію вантажу на судні. Одночасно з цим вказівки адміністрації судна в частці навантажування, розміщення кріплення і сепарації обов’язкові для всіх осіб, що проводять вантажні роботи. Не дивлячись на те, що вантаж розміщується за розсудом капітана, він не може бути розміщений на палубі без письмової згоди вантажовідправника.

Після прийому вантажу до перевезення перевізник зобов’язаний видати відправнику коносамент, який складається на підставі виданого відправником вантажного ордера або експертного доручення і штурманської розписки про прийом вантажу на судно.

Перевізник зобов’язаний доставляти вантажі у встановлені строки, а якщо такі не встановлені – в звичайно прийняті строки.

Перевізник зобов’язаний використовувати в рейсі необхідні засоби для підтримки вантажу у хорошому стані. Зокрема, він зобов’язаний стежити за добрим станом трюмів, справністю вентиляції, температурним режимом вантажних приміщень. Загалом ж перевізник зобов’язаний виявляти й інші заходи розумної дбайливості про вантаж в період плавання.

Перевізник має право знищити або іншим чином знешкоджувати без відшкодування збитків відправнику вантаж, що легко спалахує, вибуховий або взагалі небезпечний за своєю природою, якщо він був зданий до перевезення під неправильним найменуванням і при прийманні такого вантажу перевізник не міг шляхом зовнішнього огляду упевнитися в його властивостях.

Перевізник посилає вантажовідправнику сповіщення про прибуття вантажу в день прибуття.

Вивантаження вантажу повинне здійснюватися суворо за окремими коносаментами. Від вивантаження слід відрізняти видачу вантажу – дію, яка носить правовий характер. Якщо вивантаження вантажу є фізичним переміщенням вантажу з трюму судна на причал або на залізничний або автомобільний транспорт, то видача вантажу це момент, співпадаючий з прийняттям вантажу вантажоодержувачем. Відповідальність перевізника за вантаж закінчується у момент видачі ним вантажу. Видача вантажу здійснюється після пред’явлення коносамента. Якщо коносамент був виданий в декількох примірниках, то після видачі вантажу по одному з примірників інші втрачають силу.