- •Глава 1 вступ до цивільного права
- •§ 1. Поняття цивільного права
- •Глава 1
- •Глава 1
- •§ 2. Предмет та метод цивільного права
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •§ 3. Функції права
- •Глава 1
- •§ 4. Принципи цивільного права
- •Глава 1
- •§ 5. Визначення цивільного права та його система
- •Глава 1
- •Глава 2 цивільне законодавство
- •§ 1. Поняття та структура цивільного законодавства
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •§ 2. Співвідношення галузевого і комплексного законодавства
- •§ 3. Дія цивільного законодавства
- •Глава 2
- •§ 4. Застосування цивільного законодавства за аналогією
- •§ 5. Роль судової практики в удосконаленні, тлумаченні та застосуванні цивільного законодавства
- •Глава 2
- •§ 1. Поняття та предмет науки цивільного права
- •§ 2. Методи науки цивільного права
- •§ 3. Система науки цивільного права
- •§ 4. Наука цивільного права та інші юридичні науки
- •§ 5. Огляд літератури приватного цивільного права
- •§ 6. Система навчального курсу "Цивільне право України" та його основні завдання
- •Глава 4
- •§ 1. Необхідність вивчення зарубіжного цивільного права
- •Глава 4
- •§ 2. Предмет і система цивільного та торгового права зарубіжних країн
- •Глава 4
- •Глава 4
- •§ 3. Джерела цивільного і торгового права зарубіжних країн
- •Глава 4
- •Глава 4
- •§ 4. Основні інститути цивільного права зарубіжних країн
- •Глава 4
- •Глава 4
- •§ 5. Юридичні особи у праві зарубіжних країн
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •1 Данилькееич н. Й., Федоров о. Н. Указ, работа. — с. 46.
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 5 цивільні правовідносини
- •§ 1. Поняття та особливості цивільних правовідносин
- •§ 2. Елементи цивільно-правових відносин
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •§ 3. Види цивільно-правових відносин
- •Глава 5
- •Глава 6 громадяни як суб'єкти цивільного права
- •§ 1. Правоздатність громадян
- •Глава 6
- •Глава 6
- •§ 2. Дієздатність громадян
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •§ 3. Визнання громадянина безвісно відсутнім та оголошення його померлим
- •§ 4. Ім'я та місце проживання громадянина. Акти громадянського стану
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 7 юридичні особи
- •§ 1. Поняття та ознаки юридичної особи
- •Глава 7
- •§ 2. Правоздатність юридичної особи
- •Глава 7
- •Глава 7
- •§ 3. Порядок виникнення і припинення юридичних осіб
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •§ 4. Види юридичних осіб
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 8 держава як суб'єкт цивільного права
- •§ 1. Держава Україна — суб'єкт цивільного права
- •§ 2. Участь держави у цивільних правовідносинах
- •Глава 8
- •Глава 9
- •§ 1. Юридичні передумови цивільної правосуб'єктності територіальної громади та Автономної Республіки Крим
- •Глава 9
- •Глава 9
- •§ 2. Зміст цивільної правосуб'єктності територіальних громад та Автономної Республіки Крим
- •Глава 10 об'єкти цивільних прав
- •§ 1. Поняття та види об'єктів цивільних прав
- •Глава 10
- •§ 2. Речі як об'єкти цивільних прав. Класифікація речей. Майно
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 10
- •§ 3. Цінні папери як об'єкти цивільних прав
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 10
- •§ 4. Гроші як об'єкт цивільних правовідносин
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 11
- •§ 1. Поняття юридичних фактів
- •Глава 11
- •§ 2. Класифікація юридичних фактів
- •Глава 11
- •Глава 11
- •Глава 12 угоди (правочини)1
- •§ 1. Поняття та види угод (правочинів)
- •Глава 12
- •§ 2. Умови чинності угод (правочинів)
- •§ 3. Недійсні угоди (правочини)
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12
- •§ 4. Види недійсних угод (правочинів)
- •Глава 12
- •§ 5. Умови і строки в угодах (правочинах)
- •Глава 13 строки (терміни). Позовна давність
- •§ 1. Поняття та значення строків (термінів) у цивільному праві
- •Глава 13
- •§ 2. Види цивільно-правових строків (термінів)
- •Глава 13
- •Глава 13
- •§ 3. Позовна давність
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 14 представництво і довіреність
- •§ 1. Представництво
- •Глава 14
- •Глава 14
- •Глава 14
- •§ 2. Представництво за довіреністю
- •Глава 14
- •Глава 15 здійснення та захист цивільних прав
- •§ 1. Здійснення суб'єктивних прав
- •Глава 15
- •Глава 15
- •§ 2. Виконання цивільних обов'язків
- •Глава 15
- •§ 3. Забезпечення виконання обов'язків
- •Глава 15
- •Глава 15
- •§ 4. Захист суб'єктивних прав
- •Глава 15
- •Глава 16
- •§ 1. Поняття особистих немайнових відносин, не пов'язаних з майновими
- •Глава 16
- •Глава 16
- •Глава 16
- •Глава 16
- •Глава 16
- •3 Иоффе о.С. Указ, работа — с. 51—56.
- •Глава 16
- •Глава 16
- •§ 2. Особисті немайнові права фізичної особи та їх види
- •Глава 16
- •Глава 16
- •§ 3. Особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи
- •Глава 16
- •Глава 16
- •Глава 16
- •Глава 16
- •Глава 16
- •Глава 16
- •2 Там само. — с. 123—147.
- •Глава 16
- •Глава 16
- •Глава 76
- •§ 4. Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи
- •Глава 16
- •Глава 16
- •Глава 16
- •Глава 16
- •Глава 16
- •Глава 17 захист особистих немайнових прав
- •Глава 17
- •§ 2. Захист честі, гідності та ділової репутації фізичної особи
- •Глава 17
- •Глава 17
- •Глава 17
- •Глава 18 загальна характеристика права власності
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •§ 2. Право власності в об'єктивному і суб'єктивному значенні
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 19
- •§ 1. Передумови реформування відносин власності та створення нового інституту права власності
- •Глава 19
- •§ 2. Формування інституту права власності в період ринкових реформ в Україні
- •Глава 19
- •Глава 19
- •Глава 19
- •Глава 19
- •Глава 19
- •Глава 19
- •§ 3. Зміст права власності
- •Глава 19
- •§ 4. Способи набуття і припинення права власності
- •Глава 19
- •Глава 19
- •§ 5. Встановлення моменту виникнення права власності
- •Глава 19
- •Глава 19
- •Глава 19
- •Глава 19
- •Глава 20
- •§ 1. Загальні положення
- •1 Спссср. — 1986.— №21. —Ст. 119—121.
- •Глава 20
- •Глава 20
- •Глава 20
- •1 Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 25. — Ст. 354
- •Глава 20
- •§ 2. Умови виникнення і припинення права приватної власності громадян
- •Глава 20
- •Глава 20
- •Глава 20
- •Глава 20
- •Глава 20
- •Глава 20
- •§ 3. Здійснення громадянами права приватної власності
- •Глава 20
- •Глава 21 право власності юридичних осіб
- •§ 1. Загальні положення
- •Глава 21
- •Глава 21
- •§ 2. Право власності кооперативів
- •Глава 21
- •Глава 21
- •§ 3. Право власності господарських товариств
- •Глава 21
- •Глава 21
- •Глава 21
- •Глава 21
- •§ 4. Право власності господарських об'єднань
- •§ 5. Власність об'єднань громадян
- •Глава 21
- •Глава 21
- •Глава 21
- •Глава 22 право державної та комунальної власності
- •§ 1. Загальні положення
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 22
- •§ 2. Підстави виникнення права державної та комунальної власності
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 22
- •§ 3. Цивільно-правовий статус і правовий режим майна державних та комунальних підприємств і установ
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 23 право спільної власності
- •§ 1. Поняття права спільної власності
- •Глава 23
- •§ 2. Право спільної часткової власності
- •Глава 23
- •Глава 23
- •§ 3. Особливості деяких різновидів права спільної власності
- •Глава 23
- •Глава 23
- •Глава 23
- •Глава 23
- •Глава 24 право спільної власності подружжя
- •§ 1. Розвиток законодавства про право власності подружжя
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •§ 2. Законний правовий режим майна подружжя
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •1 Фурса с. Я., Фурса є. Ї. Нотаріат в Україні. — к., 1999. — с. 214.
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •§ 3. Правовий режим майна подружжя за шлюбним контрактом (договірний правовий режим майна подружжя)
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 25 речові права на чуже майно
- •§ 1. Загальна характеристика речових прав на чуже майно
- •Глава 25
- •Глава 25
- •§ 2. Право володіння чужим майном
- •Глава 25
- •Глава 25
- •§ 3. Право обмеженого користування чужим майном (сервітут)
- •Глава 25
- •§ 4. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис)
- •Глава 25
- •§ 5. Право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіций)
- •Глава 26 захист права власності
- •§ 1. Поняття цивільно-правового захисту
- •Глава 26
- •§ 2. Основні цивільно-правові засоби захисту права власності
- •Глава 26
- •Глава 26
- •§ 3. Віндикаційний позов
- •Глава 26
- •Глава 26
- •Глава 26
- •Глава 26
- •§ 4. Негаторний позов
- •Глава 26
- •Глава 26
- •§ 5. Позов про виключення майна з опису (звільнення майна з-під арешту)
- •Глава 26
- •§ 6. Позов про визнання права власності
- •Глава 26
- •§ 7. Загальна характеристика інших засобів захисту права власності
- •Глава 26
- •Глава 26
- •Глава 26
- •Глава 26
- •Глава 27
- •§ 1. Поняття творчої діяльності та інтелектуальної власності
- •Глава 27
- •Глава 27
- •§ 2. Спільне в цивільно-правовому регулюванні відносин, пов'язаних з творчою діяльністю
- •Глава 27
- •§ 3. Відмінності у цивільно-правовому регулюванні відносин, пов'язаних з творчою діяльністю
- •1 Відомості Верховної Ради урср. — 1991 — № 20 — Ст. 249.
- •Глава 28
- •§ 1. Поняття та джерела авторського права
- •Глава 28
- •§ 2. Об'єкти авторського права
- •§ 3. Суб'єкти авторських відносин
- •Глава 28
- •Глава 28
- •§ 4. Суб'єктивне авторське право, його зміст та межі
- •Глава 28
- •Глава 28
- •Глава 28
- •§ 5. Поняття суміжних прав
- •Глава 28
- •Глава 28
- •Глава 28
- •§ 6. Захист авторського права і суміжних прав
- •Глава 28
- •Глава 29 право промислової власності
- •§ 1. Право на винаходи, корисні моделі та промислові зразки
- •Глава 29
- •Глава 29
- •Глава 29
- •Глава 29
- •Глава 29
- •Глава 29
- •Глава 29
- •Глава 29
- •Глава 29
- •Глава 29
- •Глава 29
- •§ 2. Право на раціоналізаторську пропозицію
- •Глава 29
- •Глава 29
- •§ 3. Право на селекційні досягнення
- •Глава 29
- •Глава 29
- •Глава 29
- •Глава 29
- •Глава 29
- •§ 1. Право на комерційне найменування1
- •§ 2. Право на торговельну марку
- •§ 3. Право на зазначення походження товару, географічне зазначення
- •Глава 31
- •§ 1. Поняття та склад зобов'язання
- •Глава 31
- •Глава 31
- •§ 2. Підстави виникнення зобов'язань
- •Глава 31
- •§ 3. Система цивільних зобов'язань
- •Глава 31
- •Глава 32 цивільно-правовий договір
- •§ 1. Поняття, значення та функції договору в цивільному праві
- •Глава 32
- •§ 2. Свобода договору в цивільному праві
- •Глава 32
- •Глава 32
- •§ 3. Система цивільно-правових договорів
- •Глава 32
- •Глава 32
- •Глава 32
- •§ 4. Зміст і тлумачення договору
- •Глава 32
- •Глава 32
- •§ 5. Укладення, зміна та розірвання договору
- •Глава 32
- •Глава 32
- •Глава 32
- •§ 6. Загальна характеристика особливостей концесійних
- •Глава 32
- •Глава 32
- •Глава 33 виконання зобов'язань
- •§ 1. Поняття та принципи виконання зобов'язань
- •Глава 33
- •§ 2. Суб'єкти виконання зобов'язання
- •Глава 33
- •Глава 33
- •§ 3. Місце, строк та спосіб виконання зобов'язання
- •Глава 33
- •§ 4. Особливості виконання часткового та солідарного зобов'язання
- •Глава 33
- •Глава 34 способи забезпечення виконання зобов'язань
- •§ 1. Загальні положення про забезпечення виконання зобов'язань
- •Глава 34
- •Глава 34
- •Глава 34
- •Глава 34
- •Глава 34
- •§ 2. Окремі способи забезпечення виконання зобов'язань
- •Глава 34
- •Глава 34
- •Глава 34
- •§ 3. Зміст та співвідношення понять
- •Глава 34
- •Глава 34
- •§ 4. Застава як спосіб забезпечення виконання зобов'язань
- •Глава 34
- •Глава 34
- •Глава 34
- •Глава 34
- •Глава 34
- •Глава 34
- •Глава 34
- •Глава 34
- •Глава 34
- •1 Певзнер а. О. О залоге // Зкономика й жизнь. — 1992. — № 29. — с. 4.
- •Глава 34
- •Глава 35 відповідальність за порушення зобов'язань
- •§ 1. Поняття та значення цивільно-правової відповідальності
- •Глава 35
- •§ 2. Види цивільно-правової відповідальності
- •Глава 35
- •Глава 35
- •§ 3. Умови (підстави) цивільно-правової відповідальності
- •Глава 35
- •Глава 35
- •Глава 36 припинення зобов'язань
- •§ 1. Поняття та способи припинення зобов'язань
- •Глава 36
- •§ 2. Окремі способи припинення зобов'язань
- •Глава 36
- •Глава 36
- •Глава 36
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО
УКРАЇНИ
Підручник
У двох книгах Книга 1
За редакцією О. В. ДЗЕРИ, доктора юридичних наук,
академіка АН Вищої школи України;
Н. С. КУЗНЄЦОВОЇ, доктора юридичних наук,
професора, академіка АПрН України
Київ
Юрінком Інтер 2002
ББК 67.9(4УКР)304я73 Ц58
Затверджено Міністерством освіти і науки України
Рекомендована вченою радою юридичного факультету Київського національного університету ім. Тараса Шевченка
Рецензенти
ГОПАНЧУК B.C., кандидат юридичних наук, доцент, начальник кафедри цивільного права Національної академії внутрішніх справ України;
МУСІЯКА В.Л., кандидат юридичних наук, професор,
завідувач кафедри галузевих правових дисциплін Національного
університету "Києво-Могилянська академія", Заслужений юрист України
Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / О.В. Дзера Ц58 (керівник авт. кол.), Д.В. Боброва, А.С. Довгерт та ін.; За ред. О.В. Дзе-
ри, Н.С. Кузнєцової. — К.: Юрінком Інтер, 2002.
ISBN 966-667-063-1
Кн. 1 — 720 с. — ISBN 966-667-064-X
У підручнику аналізуються чинне законодавство України та зарубіжних країн, новий Цивільний кодекс України, судова практика, окремі теоретичні проблеми цивільного права. У першій книзі висвітлюються загальні положення цивільного права, право власності та його захист, особисті немайнові права, право інтелектуальної власності, загальне вчення про зобов'язання та цивільно-правовий договір.
Розрахований на студентів, аспірантів і викладачів юридичних вузів та факультетів, а також на працівників правоохоронних органів, працівників юридичних служб органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, підприємств та установ.
ISBN 966-667-063-1
ISBN 966-667-064-X (Книга 1)
ББК 67.9(4УКР)304я73
Колектив авторів, 2002 Юрінком Інтер, 2002
Передмова
У підручнику відповідно до навчальної програми вищих навчальних закладів повно і всебічно висвітлено практично всі цивільно-правові інститути, у тому числі й ті, що сформувалися у період ринкових реформ в Україні.
У першій книзі висвітлені загальні положення цивільного права, право власності та його захист, особисті немайнові права, Право інтелектуальної власності, загальне вчення про зобов'язання та цивільно-правовий договір.
У другій книзі розглядаються окремі види договірних зобов'язань (купівля-продаж, поставка, міна, дарування, довічне утримання, майновий найм, підряд, перевозка, страхування, комерційна концесія, доручення, комісія, довірче управління майном, позика та ін.), позадоговірні зобов'язання, спадкування.
У 1999 р. авторський колектив опублікував підручник "Цивільне право України" у двох книгах (видавництво — "Юрінком-Інтер"). Незважаючи на порівняно короткий проміжок часу, що сплинув з моменту його видання, виникла нагальна необхідність у підготовці нового підручника з цивільного права, що обумовлено кількома причинами.
По-перше, за цей період прийнято низку нових законів та нормативно-правових актів, які по-новому врегулювали окремі цивільні правовідносини.
По-друге, в правовій системі України сформувалися певні нові правові інститути (рента, довірче управління майном, комерційна концесія та ін.), що вимагають правового аналізу.
По-третє, цивілістична наука сформулювала нові погляди на відповідні проблеми цивільного права, що має бути враховано у разі тлумачення та застосування дискусійних положень.
По-четверте, авторський колектив мав за мету врахувати рекомендації науковців-юристів і побажання студентських колективів, висловлені у ході читання лекційного курсу й проведення практичних занять з цивільного права.
Нарешті, авторський колектив не міг обійти увагою таку знаменну подію, якою стало прийняття Верховною Радою України 29 листопада 2001 р. у третьому читанні нового Цивільного кодексу України, введення в дію якого передбачено з 1 січня 2003 р. Однак Президент України повернув Цивільний кодекс України із зауваженнями від 14 лютого 2002 р. до Верховної Ради України. Висловлені зауваження стосуються переважно співвідношення правового регулювання відносин Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, який також повернуто на повторний розгляд Верховної Ради України, цивільної правосуб'єктності Автономної Республіки Крим, але це не вимагатиме кардинальної переробки переважної більшості його статей. Так чи інакше, за будь-якої ситуації новий Цивільний кодекс України буде прийнятий найближчим часом і відповідно введений в дію. Тому перед юридичними закладами постає завдання завчасно підготувати молодих фахівців-юристів вищої кваліфікації таким чином, щоб вони одержали ґрунтовні знання положень нового Цивільного кодексу України, який нині містить 1327 статей, вміння ефективно застосувати їх на практиці.
У новому підручнику аналізується як нині чинний Цивільний кодекс УРСР, прийнятий Верховною Радою УРСР 18 липня 1963 р. і введений в дію з 1 січня 1964 p., так і новий Цивільний кодекс України, прийнятий у третьому читанні Верховною Радою України 29 листопада 2001 p., дається порівняльна характеристика їх відповідних положень, що регулюють аналогічні відносини, висвіт-
люються як спільні, так і відмінні особливості цих положень. Тому цей підручник певною мірою є унікальним виданням.
Запропонований підручник не втратить свою актуальність і після введення в дію нового Цивільного кодексу України, адже після цього ще багато років буде існувати потреба у застосуванні норм Цивільного кодексу УРСР до відносин тривалої дії, що, зокрема, виникатимуть до моменту введення в дію нового Цивільного кодексу України, але й триватимуть після нього, а також у разі, якщо правовідносини припинилися до моменту введення в дію нового ЦК України, але необхідно здійснити судовий захист порушених прав особи у таких правовідносинах після набуття чинності новим ЦК в межах строків позовної давності за нормами ЦК УРСР.
У підручнику аналізується також договірна практика суб'єктів цивільного права, судова практика, висвітлюються дискусійні проблеми, даються посилання на джерела опублікування нормативно-правових актів і наукових праць, що полегшить читачам їх пошук, допоможе підвищити ефективність своєї праці. Тому підручник буде корисним не лише студентам, аспірантам, викладачам, а й і практичним працівникам правоохоронних органів, адвокатам, нотаріусам, юристам підприємств і установ.
Для зручності сприйняття тексту застосовуються такі умовні умовні скорочення — ЦК УРСР і ЦК України.
Колектив авторів Д.В. БОБРОВА, доктор юридичних наук, професор — глави 2 (у співавторстві з
О.В. Дзерою), 3, 5, 12; О.В. ДЗЕРА, доктор юридичних наук, академік АН Вищої школи України — глави 1, 2
(у співавторстві з Д.В. Бобровою), 9, 10 (§ 2 — у співавторстві з Н.В. Василенко),
18, 19 (§ 1,2, 5), 20, 22, 23, 24 (у співавторстві з Т.О. Ариванюк); А.С. ДОВГЕРТ, доктор юридичних наук, професор — глави 4 (§ 1, 2, 3); 8; В.М. КОССАК, доктор юридичних наук, професор — глава 15; Н.С. КУЗНЄЦОВА, доктор юридичних наук, професор, академік АПрН України — глави
7, 19 (§ 3, 4); 31, 34 (§ 2); В.В. ЛУЦЬ, доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент АПрН України —
глави 13, 32 (§ 1, 3, 4, 5), 33, 35; О.А. ПІДОПРИГОРА, доктор юридичних наук, професор, академік АПрН України —
глави 25, 27, 28 (§ 1—4);
О.О. ПІДОПРИГОРА, доктор юридичних наук, професор, — глави 29, ЗО; B.C. ЩЕРБИНА, доктор юридичних наук, професор — глава 10 (§ 3); Т.О. АРИВАНЮК, кандидат юридичних наук — глава 24 (у співавторстві з О.В. Дзерою); І.А. БЕЗКЛУБИЙ, кандидат юридичних наук, доцент — глава 10 (§ 4), 28 (§ 5, 6); Т.В. БОДНАР, кандидат юридичних наук, доцент — глави 21, 34 (§ 1), 36; Н.В. ВАСИЛЕНКО, кандидат юридичних наук — глава 10 (§ 2 — у співавторстві з
О.В. Дзерою);
І.О. ДЗЕРА, кандидат юридичних наук — глави 26; 34 (§ 3); О.В. КОХАНОВСЬКА, кандидат юридичних наук, доцент — глави 16, 17; А.В. ЛУЦЬ, кандидат юридичних наук — глава 32 (§ 2). С.М. ПАЛАМАРЧУК, кандидат юридичних наук — глава 4 (§ 4); Ю.Д. ПРИТИКА, кандидат юридичних наук, доцент — глава 14; О.С. СЕМЕРАК, кандидат юридичних наук, доцент — глава 32 (§ 6). Т.С. ШКРУМ, кандидат юридичних наук, доцент — глави 6; 34 (§ 4); Е. А. БОНДАР — глава 10 (§ 1); Е.М. ГРАМАЦЬКИЙ — глава 11; Л.І. РАДЧЕНКО — глава 4 (§ 5).
Розділ І ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА
Глава 1 вступ до цивільного права
§ 1. Поняття цивільного права
Неможливо оволодіти цивільним правом, не виявивши насамперед його загальнотеоретичних засад. Юридичною наукою сформульовано вчення про існування та функціонування права в межах відповідної системи права, що складається у кожній державі з тими чи іншими особливостями. Протягом багатьох десятиліть правова система України внаслідок загальновідомих історичних обставин формувалася в межах правової системи Російської імперії і Радянського Союзу. І лише останні десять років у незалежній і демократичній Україні започатковано активне створення нового правового поля, яке повинно відповідати загальновизнаним світовим стандартам, побудованим на пріоритеті загальнолюдських демократичних цінностей, непорушності права приватної власності. Водночас формування правової системи незалежної України, юридичної науки перебуває як під впливом багатовікового досвіду світової цивілізації, так і позитивного досвіду нормотворчості та правової науки радянського періоду.
При визначенні поняття права взагалі та цивільного права зокрема обов'язково необхідно враховувати, що термін "право" вживається у багатьох значеннях — в соціальному, філософському, побутовому, юридичному. Однак і юридичне його значення в юриспруденції може бути багатоаспектним. Так, загальновизнаним і практично значимим є поділ права на об'єктивне і Суб'єктивне. В юридичній науці з приводу визначень об'єктивного і суб'єктивного права висловлювалося багато різноманітних думок, в основу побудови яких покладено, як правило, правову норму. Відповідно в узагальненому вигляді юридичною наукою об'єктивне право визначається як певна "сукупність", "система" встановлених державою загальнообов'язкових правових норм (правил поведінки), виконання яких забезпечується державно-примусовими засобами1. Близькими до наведеного визначення є погляди класиків марксизму-ленінізму, які розглядали
Тархов В. А, Гражданское право. Общая часть. — Чебоксари, 1997. — С. 7—17.
Глава 1
право як волю пануючого класу, виражену в законі1. Тим самим, на їх думку, право має класовий характер. Примат класового характеру права якраз багато в чому і призвів до підміни закону революційною правосвідомістю, нехтування приватними інтересами тощо. Сучасне право України позбавляється таких перегинів і будується на засадах громадянського суспільства, в якому однаковою мірою охороняються як публічні інтереси, так і приватні.
На відміну від об'єктивного права, суб'єктивне право є відповідна міра поведінки учасників правовідносин, встановлена і дозволена тією чи іншою правовою нормою. Тобто у даному випадку мається на увазі конкретне право індивідуалізованого суб'єкта. Тому завжди суб'єктивне право обумовлене об'єктивним правом, дія якого породжує суб'єктивне право в учасників правовідносин і водночас захищає його у разі порушення іншими особами.
Всі існуючі в державі правові норми в цілому утворюють відповідну правову систему, конструкція якої побудована у певному порядку та за певними принципами, напрацьованими юридичною наукою. Одним з визначальних положень теорії права на сучасному етапі став висновок про поділ усієї правової системи України, як і в зарубіжних країнах з високорозвинутою ринковою економікою, на публічне і приватне право. У свою чергу публічне і приватне право, регулюючи певну однорідну чи відносно однорідну категорію суспільних відносин, поділяється на відповідні підсистеми, які дістали назву галузі права.
Публічними галузями права, зокрема, вважаються конституційне, адміністративне, кримінальне, фінансове право, приватними — цивільне, трудове. Наведений перелік самостійних галузей права не є вичерпним і остаточним. У межах єдиної системи права держави формуються й інші відносно цілісні підсистеми, наприклад, земельне право, екологічне право, природно-ресурсне право, сімейне право, житлове право, господарське право, податкове право. Проте такі підсис-темні утворення не визнаються беззастережно самостійними галузями права, їх місце в системі права досить часто змінюється залежно від значення цих підсистем на тому чи іншому етапі розвитку держави, від ступеня законодавчої врегу-льованості відносин, що входять у сферу впливу відповідної підсистеми.
Визначальною підставою поділу системи права на галузі слугує предмет правового регулювання суспільних відносин, які є неоднорідними, а певні їх групи мають спільні ознаки. Саме наявність у відповідної категорії об'єктивно існуючих відносин спільних ознак дає підстави для формування галузі права. На цей процес можуть впливати і суб'єктивні фактори, зокрема ступінь розвитку науки, адже представники того чи іншого наукового напряму прагнуть обрунтувати існування певної сукупності правових норм, що є предметом їх досліджень, у формі самостійної галузі права. Так, "провідною" галуззю права в юридичній літературі визнається земельне право2. Самостійною галуззю права представники сімейно-правової науки вважають сімейне право3. Нині спостерігається тенденція до обгрунтування визнання галуззю права підприємницького права, хоч частина
Маркс К., Знгельс Ф. Соч. — Т. 4. — С. 443; Ленин В. Й. Полн. собр. соч. — Т. 2. — С. 33—34.
Земельне право: Підручник / За ред. В. І. Семчика і П. Ф. Кулинича. — К., 2001. — С. 3. 3 Рясенцев В. А. Семейное право. — М., 1967. — С. 9.
Вступ до цивільного права
юристів вважає цю позицію передчасною1. Можливі також випадки ліквідації галузі права. Так, у зв'язку з переходом України до засад ринкової економіки відбулася ліквідація колгоспів, а відтак відпали підстави існування колгоспного права.
Отже щодо визнання галуззю права багатьох правових підсистем у науці немає одностайності. Наявність труднощів у вирішенні цієї проблеми створила передумови для зародження так званих комплексних галузей права. Так, ще в радянський період у юридичній науці поширилася думка про можливість існування поряд з основними профілюючими (традиційними) галузями права (державне, адміністративне, цивільне право), процесуальними галузями права (цивільне процесуальне право, кримінальне процесуальне право) та спеціальними галузями права (трудове право, земельне право, фінансове право) так званих комплексних галузей права, які мають ознаки вторинних утворень у правовій системі (банківське, податкове, житлове право та ін.) і створюються для спеціалізованого регулювання певних відносин на основі вже існуючих галузевих правових систем і можуть не мати свого самостійного методу правового регулювання. Очевидно метою утворення таких вторинних правових підсистем є внесення раціональності та підвищення ефективності у правове регулювання неоднорідних суспільних відносин, які виникають у конкретній сфері виробничої чи іншої діяльності. Такою комплексною галуззю деякі автори вважають господарське право, яке, на їх думку, грунтується на нормах цивільного, адміністративного, фінансового та інших галузей права2. Така точка зору безумовно має право на існування, але вона вразлива, адже не враховує того, що будь-яка загальновизнана самостійна галузь права містить норми, які регулюють не властиві їй суспільні відносини. За таких обставин можна було б дійти висновку про відсутність у правовій системі взагалі самостійних галузей права. Тому уявляється більш прийнятною позиція про визнання вторинних комплексних правових підсистем, що регулюють певну категорію різнорідних суспільних відносин у спеціальній сфері діяльності, комплексними (змішаними) підгалузями права або комплексним міжгалузевим правом.
Особливе місце у правовій системі посідає процесуальне право, метою якого є забезпечення реалізації норм матеріального права (цивільного, земельного, кримінального тощо). Воно покликане забезпечити функціонування матеріальних галузей права. Проте це не перешкоджає визнанню цивільного процесуального права, кримінального процесуального права самостійними галузями права, оскільки їх норми регулюють цілком однорідні відносини, що виникають у разі звернення особи (фізичної, юридичної) до суду.
Щодо місця цивільного права у правовій системі в науці розбіжностей не виникає. Воно однозначно визнається основною самостійною галуззю права, яка має свій предмет та метод правового регулювання. Це, однак, аж ніяк не означає, що цивільне право як галузь правової системи України позбавлено проблем. Вони існують, але стосуються в основному визначення кола регульованих цивільним правом відносин, змісту методу правового регулювання, співвідношення
Предпринимательское право УкраиньІ: Учебник / Подред. Р. Б. Шишки. — Харьков, 2001. — С. 57.
2 Щербина В. С. Господарське право України. — К., 1999. — С. 28.
8